Ухвала суду № 100095159, 28.09.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3680/21

1-кс/0203/2257/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором, про арешт майна, заявлене у рамках кримінального провадження №12021040000000304, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшло вищезазначене клопотання слідчого, заявлене у рамках кримінального провадження №12021040000000304, про накладення арешту на майно підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.171 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи поставлені в клопотанні питання, для запобігання ризикам можливого відчуження майна на користь третіх осіб та забезпечення арешту майна, слідчий суддя у відповідності до ч.2 ст.172 КПК України вважає за необхідне провести його розгляд без повідомлення підозрюваного, як власника майна.

Також з огляду на положення ч.1 ст.171 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності слідчого.

Перевіривши викладені в клопотанні доводи та надані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходівзабезпечення кримінальногопровадження недопускається,якщо слідчий,прокурор недоведе,що: 1)існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; 2)потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.2 ст.170 КПК України).

В своючергу ч.3ст.170КПК Українивстановлено,що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

А відповідно до ч.5 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно ч.ч.10,11 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Під час розгляду клопотання встановлено, що в провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №12021040000000304, відомості за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.04.2021 року за ч.3 ст.149 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою.

19.09.2021 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України було повідомлено ОСОБА_4 .

В наданому клопотанні слідчий, з метою збереження як речового доказу та забезпечення конфіскації майна, просив накласти арешт на належний на праві власності підозрюваному ОСОБА_4 транспортнимй засіб «VOLKSWAGEN TOUAREG», номерний знак НОМЕР_1 , який було вилучено 19.09.2021 року під час проведення санкціонованого обшуку.

Факт належності вказаного транспортного засобу на праві власності підозрюваному ОСОБА_4 підтверджено долученою до клопотання реєстраційною карткою.

Перевіряючи доводи клопотання, слідчий суддя враховує, що надані до нього матеріали кримінального провадження в достаній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України, про підозру у вчиненні якого 19.09.2021 року повідомлено ОСОБА_4 .

Також слідчий суддя враховує, що ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.09.2021 року було надано дозвіл на проведення обшуку зазначеного вище транспортного засобу без можливості його вилучення, а тому останній в силу вказаних обставин та положень ч.7 ст.235 КПК України вважається тимчасово вилученим майном.

Таким чином, в силу припсів ч.5 ст.171 КПК України клопотання про арешт транспортного засобу, як тимчасово вилученого під час обшуку майна, мало бути подано слідчим до суду протягом 48 годин після вилучення, тобто в строк до 21.09.2021 року.

З долученого до клопотання накладної, виданої ТВІН-ДМ, вбачається, що клопотання було подано 20.09.2021 року та надійшло до суду 27.09.2021 року.

Згідно ч.1 ст.116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров`я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

Відповідно до ст.ст.1,8 Закону України «Про поштовий зв`язок» послуги поштового зв`язку в Україні здійснюються лише національним оператором поштового зв`язку або оператор поштового зв`язку - суб`єктом підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку. При цьому, такий суб`єкт підприємницької діяльності має бути зареєстрований в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку.

Оскільки клопотання про арешт майна було здано не на пошту, а до сторонньої курєрської служби ТВІН-ДМ, яка відповідно до Єдиного державного реєстру операторів поштового звязку не є включена до реєстру та не є повноважним оператором з надання послуг поштового звязку, відсутні підстави вважати підтвердженими повноваження курєрської служби, як іншого оператора поштового звязку суб?єкта підприємницької діяльності, який в установленому законом порядку надає послуги поштового звязку. Відповідний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 12.10.2020 року у справі №521/8869/15-к.

З огляду на вищевикладене, оскільки клопотання не було здано на пошту або передано особі, уповноваженій на її прийняття протягом строку, встановленого ч.5 ст.171 КПК України та надійшла до суду лише 27.09.2021 року, вказана обставина є підставою для відмови в задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого під час обшуку майна.

Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що в поданому клопотанні слідчим ставилось питання про арешт майна, як з метою збереження останнього як речового доказу, так і з метою забезпечення подальшої конфіскації майна.

При цьому, слідчий суддя також враховує, що чинним кримінальним процесуальним законодавством України не визначений присічний строк для звернення сторони обвинувачення із клопотанням про арешт майна з метою забезпечення його можливої конфіскації. Таке право зберігається за стороною обвинувачення протягом усього досудового розслідування та є дискрецією слідчого/прокурора.

Таким чином, враховуючи, що санкція ч.3 ст.149 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, слідчий суддя приходить до висновку про наявність передбачених ч.1, п.3 ч.2, ч.5 ст.170 КПК України підстав для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підозрюваного.

В звязку з цим, клопотання слідчого з цих підстав слід задовольнити, наклавши арешт на належний підозрюваному ОСОБА_4 транспортний засіб.

Приймаюучи до уваги, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а тому його подальша експлуатація може призвести до його пошкодження або знищення, що може призвести до знецінення вказаного майна або його втрати, як об`єкту рухомого майна, останній слід арештувати з забороною відчуження, розпорядження та користування останнім.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131,132,170-172,175,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором, про арешт майна, заявлене у рамках кримінального провадження №12021040000000304 задовольнити.

Накласти арешт на належний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортний засіб, а саме: автомобіль «VOLKSWAGEN TOUAREG», номерний знак НОМЕР_1 , з забороною відчуження, розпорядження та користування вказаним транспортним засобом.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню відповідно до ч.1 ст.175 КПК України з дня її постановлення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1