Ухвала суду № 100095080, 05.10.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5633/21

Провадження № 2-а/211/66/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05 жовтня 2021 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Середня Н.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просить суд скасувати постанову адміністративної комісії Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради № 123 від 26.08.2021 про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 156 КУпАП, закривши провадження у справі, посилаючись на відсутність факту вчинення нею правопорушення.

Однак позовна заява не відповідає вимогам КАС України.

Пунктом 3 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Статтею 9 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 (провадження № 11-1287апп18) вказала, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стосовно клопотання позивача про відстрочення судового збору, то питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

При цьому визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Перевіривши доводи позивача та з урахуванням обставин справи, передбачені законом підстави для відстрочки сплати судового збору відсутні, а тому в задоволенні заявленого клопотання слід відмовити, оскільки для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» позивачу необхідно було надати довідку з органу Державної податкової служби України про доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.

Наведені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 9901/77/20 (провадження № 11-131заі20).

Згідно частини 2 статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин позивачу необхідно надати докази щодо розмір її доходів за 2020 рік, які б підтверджували, що розмір судового збору за подання позовної заяви перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, або сплатити судовий збір за подання позовної заяви до суду в сумі 454,00 гривень за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Довг.р-н/ 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA878999980313131206000004639; код класифікації доходів бюджету 22030101

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року по справі № 9901/144/21 (провадження № 11-211заі21).

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним залишити адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення – без руху, одночасно роз`яснивши позивачу, що відповідно до частини третьої статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України, суд

постановив:

в задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення – залишити без руху, надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Апеляційна скарга на ухвалу суду, в частині визначення розміру судових витрат, може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено 05 жовтня 2021 р.

Суддя Н.Г.Середня