Ухвала суду № 100094606, 04.10.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17074/19

Провадження № 1-кп/638/571/21

УХВАЛА

Іменем України

04 жовтня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Котельнікової А.Р.,

за участю прокурорів Петренка Р.М., Чеблукова Д.М.,

захисника Бабій І.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Харкові об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 , ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває об`єднане кримінальне провадження з обвинувальними актами відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 307 , ч.3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2021 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб - до 09 жовтня 2021 року.

В судовому засіданні прокурором Петренком Р.М. заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 діб, із визначенням застави у розмірі 153680,00 грн, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування від слідства та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому посилався на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків.

Захисник обвинуваченого заперечувала проти заявленого клопотання, просила обрати стосовно обвинуваченого запобіжний захід в вигляді цілодобового домашнього арешту, який зможе запобігти настанню зазначених у клопотанні прокурора ризиків. Зазначила, що прокурором не доведено, що більш м`який запобіжний захід аніж тримання під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 .

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Вислухавши думку учасників процесу, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 , ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, за вчинення яких, зокрема, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Однак, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_1 вчинив ряд кримінальних правопорушень пов`язаних із незаконним придбанням, зберіганням особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах, з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинений повторно, на думку колегії суддів у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Суд враховує, що обвинуваченому інкримінується зокрема вчинення незаконного придбання, зберігання особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах, з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинений повторно.

Суспільна небезпека злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів визначається, насамперед, поширенням та згубним впливом наркоманії і токсикоманії на свідомість психічно нестійких людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду, деградації особистості. Наркоманія та незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів належать до глобальних проблем сучасності.

Таким злочинам притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

За таких обставин, суд вважає, що ризики які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати.

Суд не може погодитись з обґрунтованістю доводів захисника щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою, зокрема цілодобового домашнього арешту.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків.

Також, 02.12.2019 року відносно ОСОБА_1 до Дзержинського районного суду м.Харкова було направлено обвинувальний акт по кримінальному провадженню за ч.2 ст.307, ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, що з урахуванням вищевикладених обставин, додатково підтверджує наявність ризику, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та його захисником на його користь, проте в цьому конкретному випадку суд вважає, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень у справі.

Посилання сторони захисту на наявність у ОСОБА_1 постійного місця проживання, за яким він мешкає разом із бабусею та дідусем пенсіонерами, які потребують його допомоги, як на підставу для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначені обставини існували на час вчинення ним злочинів, які йому інкримінуються, однак не стали стримуючим фактором.

З урахуванням викладеного, на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов висновку про те, що ризики встановленні під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати. При цьому суд вважає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 своїх процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків , передбачених КПК України.

Суд зазначає, що обвинуваченому ОСОБА_1 при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді від 13 вересня 2019 року було визначено заставу у розмірі 153680,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України. При цьому суд вважає, що розмір застави, визначений слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і тому не вбачає підстав для зміни розміру застави, визначеної ухвалою слідчого судді від 13 вересня 2019 року.

Керуючись ст.ст.177, 182 331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307, ч.2 ст. 307 , ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб - до 02 грудня 2021 року.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 153680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн 00 коп., яка підлягає внесенню на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26281249, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, призначення платежу - запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава).

ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 звільнити з-під варти негайно.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із м. Харкова, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 04 жовтня 2021 року о 17 год 05 хв.

Суддя І.П. Латка