Рішення № 100092409, 01.10.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8204/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, стягнення грошової компенсації,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, стягнення грошової компенсації. Свої вимоги мотивував тим, що з 04 вересня 2010 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року було розірвано. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ від 25 березня 2021 року ОСОБА_4 22 серпня 2018 року придбала автомобіль марки «Suzuki New SX4», 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , який 09 лютого 2020 року відчужила на користь ОСОБА_5 . У зв`язку з чим просить визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «Suzuki New SX4», 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_1 ; в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини у праві спільної сумісної власності відчуженого автомобіля марки «Suzuki New SX4», 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , у розмірі 215 554 (двісті п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 50 коп. та стягнути з відповідача судові витрати.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

З 04 вересня 2010 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем (а.с. 113), який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року було розірвано (а.с. 109-110). Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 112).

Згідно листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ від 25 березня 2021 року ОСОБА_4 22 серпня 2018 року придбала автомобіль марки «Suzuki New SX4», 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , який 09 лютого 2020 року відчужила на користь ОСОБА_5 (а.с. 102-103).

Позивач просить визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «Suzuki New SX4», 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_1 та в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини у праві спільної сумісної власності відчуженого автомобіля марки «Suzuki New SX4», 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , у розмірі 215 554 грн. 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилався на придбання під час перебування у шлюбі за спільні грошові кошти подружжя спірного транспортного засобу та його право на грошову компенсації у зв`язку з відчуженням спірного автомобіля.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду декларацію ОСОБА_1 за 2020 рік (а.с. 40-45), декларацію ОСОБА_1 за 2015 рік (а.с. 46-51), декларацію ОСОБА_1 за 2016 рік (а.с. 52-57), декларацію ОСОБА_1 за 2017 рік (а.с. 58-63), декларацію ОСОБА_1 за 2018 рік (а.с. 64-65), декларацію ОСОБА_1 за 2019 рік (а.с. 66-72, 73-79), акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501062159, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 03 вересня 2018 року (а.с. 80, 81), паспорт споживчого кредиту (а.с. 82-83), договір про внесення змін і доповнень № 501062159-1 до угоди про надання кредиту №501062159 від 03 вересня 2018 року (а.с. 84), роздруківку з інтернет-сайту «Auto.Ria» (а.с. 85-96).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідач скористалася своїм правом подачі відзиву на позов, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивач не міг і не використав в повному обсязі кредитні кошти по угоді від 03 вересня 2018 року на придбання спірного автомобіля, оскільки зазначені кредиті кошти було отримані позивачем після спливу строків встановлених договірними правовідносинами відносно купівлі-продажу спірного автомобіля. Крім того, по зазначеному кредитному зобов`язанню сплата заборгованості проводилася відповідачем за власні кошти.

На підтвердження відзиву відповідач надала суду договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2020/1926789 від 09 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_5 та відповідачем (а.с. 137), лист підтвердження Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 14 червня 2021 року, відповідно до якого оплата заборгованості за кредитним договором № 501062159 від 03 вересня 2018 року у розмірі 97 577,16 грн. була проведена ОСОБА_4 (а.с. 138).

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України).

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права належність подружжю майна, придбаного за час шлюбу за спільні кошти подружжя, на праві спільної сумісної власності законодавством презюмується, якщо інше не встановлено судом при розгляді справи.

Відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16.

Судом встановлено, що відповідачем спірний автомобіль марки «автомобіль марки «Suzuki New SX4», 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_1 відчужено на користь третьої особи ОСОБА_5 .

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові у справі № 6-486цс16 від 27 квітня 2016 року у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідач стверджувала, що оплата заборгованості за кредитним договором № 501062159 від 03 вересня 2018 року у розмірі 97 577,16 грн. була проведена ОСОБА_4 за власні кошти.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що спірний автомобіль було придбано за власні кошти, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 57 Сімейного кодексу України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою привальною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбанні майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є особистою приватною власністю.

За встановлених обставин спірний автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності, оскільки не входить до переліку майна, передбаченого ст. 57 СК України - "майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка".

Тому позовні вимоги про визнання спільним сумісним майном підлягають задоволенню: визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «Suzuki New SX4», 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .

Щодо розміру грошової компенсації вартості 1/2 частини у праві спільної сумісної власності відчуженого автомобіля марки «Suzuki New SX4», 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , суд вважає таке.

На підтвердження вартості спірного автомобіля позивач надав суду звіт про незалежну оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу «Suzuki New SX4», кузов № НОМЕР_1 , відповідно до якого ринкова вартість автомобіля, визначена за цінами вторинного ринку та становить у розмірі 431 109,00 грн. (а.с. 11-38).

Відповідач заперечувала проти вартості спірного автомобіля у розмірі 431 109,00 грн., оскільки відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №8046/2020/1926789 від 09 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_5 та відповідачем вартість автомобіля становить у розмірі 49 000,00 грн. (а.с. 137).

Однак, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц (провадження №61-9018сво18).

Суд звертає увагу на те, що продаж транспортного засобу за ціною 49 000,00 грн. не свідчить про те, що його дійсна ринкова вартість відповідає ціні продажу, оскільки сторони при укладенні договору визначають вартість предмета продажу на власний розсуд.

У той же час суд враховує, що вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи.

В силу ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо іншої дійсної ринкової вартості спірного автомобіля на час розгляду справи, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

А тому суд приходить висновку про визнання спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірного автомобіля вартістю 431 109,00 грн., виходячи із звіту про незалежну оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу «Suzuki New SX4», кузов № НОМЕР_1 від 01 лютого 2020 року.

З урахуванням викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, стягнення грошової компенсації підлягають задоволенню повністю: визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «Suzuki New SX4», 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_1 . Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , грошову компенсацію вартості 1/2 частини у праві спільної сумісної власності відчуженого автомобіля марки «Suzuki New SX4», 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , у розмірі 215 554 (двісті п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 50 коп.

Позивач просив про стягнення з відповідача матеріальних збитків, які складаються з витрат на оплату експертизи у розмірі 3 000,00 грн.

На підтвердження вимог позивачем надано квитанцію № 1099388949344853 від 09 квітня 2021 року про сплату витрат на оплату експертизи у розмірі 3 000,00 грн. (а.с. 10).

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як вбачається з п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Тому суд приходить висновку по задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальних збитків, які складаються з витрат на оплату експертизи розмірі 3 000,00 грн.

Також, позивач просив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 847,50 грн.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вартість витрат на правову допомогу позивач підтверджує актом приймання-передачі наданих послуг № 1 до Договору про надання правової допомоги № 23/21 від 23 лютого 2021 року (а.с. 39).

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Нормами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Однак позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення договору про надання правової допомоги та доказів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За встановлених обставин, суд приходить висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 847,50 грн.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11350,00 грн.), а за подання до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних (908,00 грн.).

У зв`язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено повністю у розмірі 215 554,50 грн., тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 155,54 грн. (215 554,50 грн.х1%).

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 22, 369, 372 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 63, 65, 69, 70, 71 Сімейного Кодексу України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", п.п. 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, стягнення грошової компенсації задовольнити повністю.

Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «Suzuki New SX4», 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , грошову компенсацію вартості 1/2 частини у праві спільної сумісної власності відчуженого автомобіля марки «Suzuki New SX4», 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , у розмірі 215 554 (двісті п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , матеріальні збитки, що складаються з витрат на оплату експертизи у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 2 155 (дві тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн. 54 коп.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 847,50 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна