Рішення № 10008785, 14.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 червня 2010 р.           Справа 7/65-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма", м. Київ.

до: Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків УААН, с. Уладівське, Калинівський район, Вінницька область.

про стягнення 27771,22 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Андрушко Я.С.

Представники

позивача: Грищенко О.М., паспорт КК № 648825 виданий 28.09.2001 року.

відповідача: Люлькіс І.М., довіреність № 10-01/10 від 01.01.2010 року, паспорт АА № 706303 виданий 26.02.1998 року.

Левицька -Корчун В.І. довіреність № 236-2 від 05.10.2009 року, паспорт АВ № 1822121 виданий 14.11.2000 року.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма" про стягнення з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків (УЛДСС) боргу у розмірі 27 396,40 грн. основного боргу, 128,25 грн. 3 % річних, 246,57 грн. інфляційних втрат в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті отриманої продукції.

За вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/65-10 з призначенням її до розгляду в засіданні суду на 19.05.2010 року.

На визначену дату представники сторін не з'явились, витребуваних ухвалою суду документів не надали, не зважаючи на те, що про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 2084214 від 22.04.2010 року та № 2084087 від 07.05.2010 року.

Разом з тим, до господарського суду Вінницької області 17.05.2010 року від представника Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків (УЛДСС) надійшла заява про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що представники відповідача - юристи Люлькіс І.М. та Левицька-Корчун В.І. 19.05.2010 року приймають участь в судовому засіданні у ВГСУ, у справі № 2/82-09, що підтверджується ухвалою суду у даній справі.

Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, ненадання ними витребуваних документів необхідних для розгляду справи по суті, подане представником відповідача клопотання та неможливістю вирішення даного спору за наявними матеріалами розгляд справи було відкладено до 14.06.2010 року.

14.06.2010 року відповідачем надано відзив на позовну заяву згідно якого останній позов визнає частково в частині стягнення боргу в розмірі 6346,40 грн. із вказівкою на те, що після порушення провадження у справі відповідачем було подано позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 21050,00 грн..

Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що представниками сторін не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

На підставі усної домовленості та згідно видаткових накладних позивач протягом травня-липня 2007 року поставив відповідачу товар (засоби захисту рослин та насіння) на загальну суму 27396,40 грн..

В підтвердження здійснення поставок позивачем надано видаткову накладну № КЛ-21/339 від 10.05.2007 року на суму 26000,00 грн., видаткову накладну № 51/4 від 10.05.2010 року на суму 1130,40 грн. та видаткову накладну № 51/31 від 19.07.2007 року на суму 266,00 грн.. та відповідні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей накладними (а.с.13-17, т.1).

Однак відповідач не провів розрахунок за отриманий товар у зв'язку з чим позивачем було надіслано на його адресу вимогу про сплату боргу № 29-6/01 від 29.01.2010 року факт отримання якої останнім підтверджується поштовим повідомленням № 0357529 (а.с.20, т.1).

У зв'язку з тим що відповідачем не було проведено розрахунок за отриманий товар позивач звернувся до суду.

Одночасно судом встановлено, що відповідачем згідно накладної № 87 від 05.10.2007 року було поставлено товар на суму 21050,00 грн., за який позивачем не проведено розрахунок у зв'язку з чим відповідач звернувся до позивача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог в результаті чого борг відповідача зменшився до 6346,40 грн..

Враховуючи, що між сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 21050,00 грн. суд зазначає наступне.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 21050,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно боргу в розмірі 6346,40 грн. суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару по зазначеним вище накладним відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що такі дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частина 1 ст. 530 ЦК України вказує, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 6346,40 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення 246,57 грн. інфляційних втрат та 128,25 грн. за період березень 2010 року та 3% річних за період з 12.02.2010 року по 09.04.2010 року за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

При перевірці правильності нарахування 3% річних судом отримано на 0,10 грн. більше ніж заявлено позивачем у зв'язку з чим позов в цій частині задовольняється повністю в межах позовних вимог.

Перевіркою правильності нарахування позивачем інфляційних судом не виявлено помилок у зв'язку з чим позов в цій частині задовольняється повністю в межах позовних вимог.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) крім уже згаданих.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням часткового припинення провадження в частині стягнення основного боргу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України з урахуванням того що спір доведено до суду з його вини.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 285,00 грн. державного мита, що підтверджується платіжними дорученням № 5204 від 25.01.2010 року, № 6015 від 17.03.2010 року та квитанцією від 10.04.2010 року Як вбачається із позовної заяви ціна позову складає 27771,22 грн..

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 277,71 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

За письмовим клопотанням сторін 14.06.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Уладово-Люлинецького дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків УААН, вул. Радянська, 1, с. Уладівське, Калинівський район, Вінницька область, 22422 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 00497638, п/р - 26003279763004 в ВФ КБ "ПриватБанк", МФО - 302689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ВАССМА"", вул. Симиренка, 12Б, кв. 67, м.Київ, 03134 - (інформація про реквізити - п/р - 26002010031008 в ВАТ "Укрексмбанк" в м. Києві, МФО - 322313, ідентифікаційний код - 33937992) - 6346 грн. 40 коп. боргу, 128 грн. 25 коп. 3 % річних, 246 грн. 57 коп. інфляційних втрат, 277 грн. 71 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 21050 грн. 00 коп. основного боргу припинити провадження відповідно до п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

5. Повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 07 грн. 29 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма", вул. Симиренка, 12Б, кв. 67, м. Київ, 03134 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 33937992) сплаченого за платіжним дорученням від 25.01.2010 року № 5204 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/65-10 (а.с.6, т.1).

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 червня 2010 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Симиренка, 12Б, кв. 67, м. Київ, 03134.

3 - відповідачу - вул. Радянська, 1, с. Уладівське, Калинівський район, Вінницька область, 22422.