Рішення № 100087208, 04.10.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/977/21

Провадження № 2-а/448/26/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04.10.2021 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя Білоус Ю.Б.,

за участі секретаря судового засідання Романченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , - не з`явився (заява),

представники відповідача, - не з`явився,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

встановив:

Описова частина

І. Короткий зміст позовних вимог:

Громадянин ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 31.07.2021 року, ним було отримано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 072540, яка була складена 25.07.2021 року. Вказує, що як ним, Позивачем, вдалося з`ясувати, шляхом усного звернення до ВП №1 Яворівського РВП, що дана постанова була складена поліцейською сектору реагування патрульної поліції ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Мелешко О.М. Прочитати відповідну інформацію з самої постанови не є можливим, оскільки нечитабельна.

Вважає, що постанова серії БАБ № 072540 є протиправною та підлягає скасуванню у зв`язку із наступним.

25.07.2021 року він, Позивач, перебував у центральній частині міста Судова Вишня на своєму автомобілі марки «Форд», державний номер НОМЕР_1 . Близько 21:30 він виявив, що у автомобілі наявні технічні неполадки. Як з`ясувалося пізніше, з системи охолодження витекла охолоджуюча рідина. В цей момент до нього під`їхав автомобіль поліції, з якого вийшло двоє поліцейських, котрі не представившись, почали в грубій формі звинувачувати його в тому що він «три хвилини стояв не в «положеному» місці, чим порушую правила». На його прохання представитися, жодної реакції не було. В момент коли він намагався вийти з автомобіля, щоб подивитися державний номер автомобіля, на якому приїхали працівники поліції, працівник заблокував двері коліном та в грубій формі погрожував йому.

Зазначав, що працівниками поліції було складено постанову про накладення адміністративного стягнення. При складенні спірної постанови, йому не було роз`яснено його прав та не обґрунтовано суті вчиненого адміністративного правопорушення. Більше того, при залишенні місця інциденту, одним з працівників у зухвалій грубій формі було висловлено погрозу в його, Позивача, сторону, яка супроводжувалася нецензурною лайкою, а також фразою «чекай постанову».

Покликався на те, що як зазначалося вище, з вказаної постанови не видно навіть приблизно суті вчиненого правопорушення, статті кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою його притягнуто до відповідальності. Звернувшись до чергового ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, ним було отримано інформацію, що його притягнуто за ч.1 ст.126 КУпАП. В чому саме полягає суть вчинення правопорушення - йому не вдалося з`ясувати, оскільки з постанови даної інформації отримати не є можливим, а при спілкуванні з працівниками поліції, жодної суті мені роз`яснено не було.

Вказував, що з візуального огляду оскаржуваної постанови вбачається, що така не відповідає вимогам Інструкції №1395, а саме - неможливо розібрати (прочитати) суть вчиненого адміністративного правопорушення, обставини розгляду справи та пункти нормативно-правового акту, який порушено. Таким чином, незрозумілим є те, які саме вимоги ст.126 КУпАП він, Позивач, порушив на думку працівника поліції.

Звертав також увагу, що при спілкуванні з працівниками поліції, не відбувалося жодного розгляду адміністративної справи, йому не було доведено суть правопорушення і відповідно повністю позбавлено можливості надавати пояснення щодо ніби то вчиненого ним правопорушення. Працівники поліції не надали йому належних доказів вчинення адміністративного правопорушення, однак все ж склали постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведене, просив суд спірну постанову скасувати.

ІІ. Позиція учасників справи:

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , не з`явився, однак надіслав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує. Просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідачі - представники Головного Управління Національної поліції у Львівській області, в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у відсутності відповідача на адресу суду не надходило.

З боку відповідача - ГУНП у Львівській області до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст.ст.162,163 КАС України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано.

У відповідності до вимог ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.9 вищезгаданого Кодексу, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися в судове засідання, хоча і були належними чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначені обставини, суд вирішив розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 17.08.2021 року відкрито провадження по даній адміністративній справі.

Мотивувальна частина

ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін:

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001року №1306 (далі - ПДР) та ст.286 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесена перевірка, чи прийняті рішення суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд встановив, що 25 липня 2021 року було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №072540, якою Позивача визнано винним у вчиненні порушення, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Згідно постанови, суть порушення неможливо прочитати, оскільки копія, яка надана Позивачем є неякісною, а відповідачем не була виконана ухвала суду у частині витребування оригіналу оскаржуваної постанови.

У зазначеній постанові не зазначено про проведення відеофіксації і не зазначено технічний засіб, за допомогою якого проведена відеофіксація.

Згідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1 ст.9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 статті 35 Закону передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Положеннями ст.245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

При цьому, згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Приписами ст.75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Поліцейською Мелешко О., при винесені постанови, суть якої неможливо зрозуміти через її нечитабельність, не було наведено доказів, на яких ґрунтується її висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото - відеофіксація зазначеного порушення відсутні.

Дані обставини не були також спростовані відповідачем письмовим відзивом, тобто суду не було представлено доказів в підтвердження обставин, викладених в постанові по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п.24 постанови Постанов Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Відповідно до розділу ХV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395, заповнення в письмовій формі протоколів про адміністративні правопорушення, постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, тимчасових дозволів здійснюється чорнилом (пастою) чорного або синього кольору. Записи здійснюються розбірливим почерком, а прізвище. ім`я, по батькові особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, її місцезнаходження (перебування), місце роботи, а також посада, спеціальне звання та прізвище, ім`я, по батькові поліцейського записуються друкованими літерами.

Із оглянутої спірної постанови серії БАБ №072540 вбачається, що така не відповідає вимогам Інструкції, зокрема, неможливо розібрати суть вчиненого правопорушення, обставини розгляду справи та пункти нормативно-правового акту, який порушено.

Таким чином із наведеного, суду є незрозумілим, які саме вимоги ст.126 КУпАП порушено Позивачем на думку працівників поліції.

Окрім цього, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Відповідно до закріпленого в ст.62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поліцейською Мелешко О. не були дотримані, оскільки жодні докази вини Позивача в матеріалах справи відсутні.

Аналогічна позиція, щодо неможливості притягнення до відповідальності за відсутності доказів, які відповідають вимогам ст.251 КУпАП в матеріалах справи підтримана рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №357/10134/17.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України, обов`язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому постанову серії БАБ №072540 про накладення адміністративного стягнення від 25 липня 2021 року, слід скасувати, з наведених вище мотивів та підстав.

V. Розподіл судових витрат по справі:

Враховуючи думку позивача ОСОБА_1 , понесені ним судові витрати у вигляді судового збору слід залишити за таким.

Керуючись ст.ст.6, 9, 12, 132, 134, 139, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №072540 від 25 липня 2021 року, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, - скасувати.

Судові витрати по справі залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Мостиський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: - Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: 79007, м.Львів, площа Генерала Григоренка, будинок 3, Код ЄДРПОУ: 40108833;

Рішення суду виготовлено та підписано суддею в нарадчій кімнаті 04.10.2021 року

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили «___»______ 20 р.

Суддя Ю.Б. Білоус