Рішення № 100084828, 30.09.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9437/21

Провадження № 2/750/2166/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

за участю представника відповідача Леонової І.М.,

представника третьої особи Устименко І.Г.,

прокурора Бабича Є.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди,

третя особа - Державна казначейська служба України,

в с т а н о в и в :

25 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати, що протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, встановлені у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року щодо зменшення розміру пенсії та не виконання рішення суду про зобов`язання провести виплату пенсії призвели до заподіяння моральної шкоди у розмірі 30000 грн.;

- стягнути моральну шкоду в розмірі 30000 грн. за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів Державною казачейською службою України з єдиного казначейського рахунку України, без утримання з цієї суми при виконанні рішення обов`язкових платежів і зборів, комісійної винагороди.

Обгрунтовано позов, зокрема, тим, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року в справі № 620/1822/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 05 березня 2019 року у розмірі 100% суми підвищення пенсії визначеного станом на 01 березня 2018 року (із врахуванням раніше виплачених сум). Вказане рішення суду набрало законної сили і на його виконання позивачу видано виконавчий лист, який знаходиться на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми). Відповідачем проведено розрахунок виплати нарахованої доплати за березень-грудень 2019 року в сумі 18715 грн. 35 коп., проте виплата цих коштів не здійснена, у зв`язку з чим вказане рішення суду не виконано. Внаслідок протиправних дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, руйнуванні життєвих планів та соціальних зв`язків, значному погіршенні стану здоров`я, психічних розладах. Позивач втратив звичайний спосіб життя через необхідність вивчення нормативно-правових актів, поїздки до суду, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та пошти, зібрання документів, необхідних для захисту порушеного права в суді, у зв`язку з чим було обмежено його спілкування з сім`єю та лікування, а тому він звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи Державну казначейську службу України; визначено учасникам справи строк для подачі заяв по суті справи.

В установлений судом строк відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову. Зокрема, у відзиві на позов відповідач вказує, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року в справі № 620/1822/20 відповідачем виконано в межах наданих законодавством повноважень, а виплата коштів буде проведена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Позивачем не надано доказів спричинення моральних страждань діями відповідача чи його працівниками, а тому вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними, а дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відповідають нормам чинного законодавства.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій просить не брати до уваги поданий відповідачем відзив, оскільки він є очевидно безпідставним та необгрунтованим і задовольнити його вимоги.

Також, в установлений судом строк третя особа - Державна казначейська служба України подала пояснення на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову. Зокрема, в поясненні на позов вказано, що Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивача не порушувала, не вступала у правовідносини з ним та жодної шкоди не завдавала, а тому відповідно до законодавства не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. Крім того, жодним нормативно-правововим актом не передбачено, що Державна казначейська служба України повинна нести цивільно-правову відповідальність за неправомірні дії посадових та службових осіб органів державної влади. Також, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту душевних страждань, а такий спосіб захисту як компенсація моральної шкоди (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення. Крім того, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та душевними стражданнями, руйнуванням життєвих планів, почуття розпачу, на які він посилається, так як не надано жодних доказів того, що зазначені страждання виникли внаслідок дій відповідача. Також, позивач не навів жодних доказів в обгрунтування моральної шкоди та не надав її розрахунку. Розмір моральної шкоди не є адекватним, не випливає з обставин справи та не підтверджується доказами, а вказана сума шкоди є завищеною та не відповідає дійсності.

Позивач подав заперечення на письмові пояснення Державної казначейської служби України, в якому просить не брати до уваги письмові пояснення третьої особи, оскільки такі є необгрунтованими і суперечать законодавству України, практиці Верховного Суду та Європейського Суду, а його позов задовольнити повністю. Також, зокрема, зазначив, що Казначейство та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові. Крім того, у позовній заяві наявні докази, які вказують на фактичне завдання моральної шкоди.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні вказала, що відповідач позов не визнає та просила відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.

Прокурор у судовому засіданні просив відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, представника третьої особи, прокурора та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

З 23 жовтня 2018 року позивачеві безстроково встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок загального захворювання (а.с. 11).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 05 березня 2019 року у розмірі 100% суми підвищення пенсії визначеного станом на 01 березня 2018 року (із врахуванням раніше виплачених сум). Вказане рішення суду набрало законної сили 07 серпня 2020 року (а.с. 7-10).

На виконання вказаного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було проведено перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 05 березня 2019 року у розмірі 100% суми підвищення пенсії визначеного станом на 01 березня 2018 року. Загальна сума доплати склала 18715 грн. 35 коп., однак виплата цих коштів не здійснена.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 6 Конституції України визначає, що Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частинами першою, другою, третьою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Також, у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відповідно до пунтку 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пунткі 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» звернуто увагу судів на те, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Також, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року встановлена рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року.

Суд вважає доведеним факт завдання відповідачем позивачу моральної шкоди протиправними діями, встановленими рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року (справа № 620/1822/20), яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних з неправильним обчисленням розміру пенсії і виплатою її у заниженому розмірі, у порушенні його життєвих планів, звичайного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить, зокрема, з характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, а також враховує стан його здоров`я, вимушені зміни в життєвих стосунках, тому керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності вважає, що компенсація в сумі 6000 грн. буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.

Згідно зі статтею 2 Цивільного кодексу України держава Україна є учасником цивільних відносин.

Статтею 170 Цивільного кодексу України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У таких випадках державу представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15 квітня 2015 року, зокрема, визначено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Державна казначейська служба України (Казначейство України), в тому числі, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Державної казначейської служби України на те, що позивач не довів факту завдання йому моральної шкоди, суперечить наявним у справі та описаним вище доказам.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв`язку з неправомірними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивачу завдано моральної шкоди, у відшкодування якої з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на користь позивача належить стягнути 6000 грн.

Разом з тим, суд не вбачає необхідності у задоволенні вимог позивача про визнання факту завдання моральної шкоди, оскільки це випливає з мотивувальної частини даного рішення, а сам факт стягнення моральної шкоди свідчить про її завдання позивачу.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 6000 грн. (шість тисяч гривень) у відшкодування моральної шкоди, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку України.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, місцезнаходження: вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 21390940.

Третя особа - Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 37567646.

Повний текст рішення складено 04.10.2021.

Суддя