Ухвала суду № 100084146, 28.09.2021, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3686/21

Провадження № 4-с/577/5/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2021 р. м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі головуючого судді Потій Н.В.,

за участі секретаря Подейко Т.С.,

представник скаржника Юсан І.О.,

представника відділу ДВС Литвин В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі Сумської області скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою в якій просить визнати незаконною бездіяльність Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 та зобов`язати Конотопський міськрайонний відділ державної виконавчої зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , який зареєстровано на підставі постанови, про арешт майна, серія та номер: 51532424, виданої 11.07.2016, видавник: Конотопський МРВДВС ГТУЮ, вид обтяження: арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження: все нерухоме майно. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 51532424 з примусового виконання рішення від 29.02.2016 року у справі № 577/5733/15-ц, у якому вона є боржником. 26.12.2017 року державним виконавцем, в межах виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. 20.07.2021 року вона дізналася, що на її майно накладено арешт на підставі постанови про арешт майна, серія та номер: 51532424, виданий 11.07.2016 року, видавник: Конотопський МРВДВС ГТУЮ. Стягнення у виконавчому провадженні № 51532424 станом на 21.07.2021 року не здійснюється. 22.07.2021 року вона звернулася до Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої з заявою про зняття арешту, який накладено на нерухоме майно, мотивуючи заяву тим, що виконавче провадження закінчене, стягнення не здійснюється. 28.07.2021року вона отримала відповідь в якій повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту. Станом на 28.07.2021 року виконавчі провадження щодо стягнення з неї заборгованості на виконанні у Конотопському ВДВС ПХ-СХ МРУМЮ (м. Суми) згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження не перебувають. На момент звернення з скаргою строк для пред`явлення виконавчого документу закінчився.

У додаткових письмових поясненнях ОСОБА_1 прохала врахувати обставини встановлені ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 вересня 2019 року у справі № 577/3187/19 про відмову ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у заміні сторони виконавчого провадження оскільки заміна стягувача, можуть відбуватися лише протягом визначеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У судовому засіданні представника скаржника ОСОБА_2 вимоги скарги підтримала і прохала їх задовольнити.

Державний виконавець Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Литвин В.В. в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала, мотивуючи тим, що підстави для зняття арешту державним виконавцем відсутні, дії виконавця узгоджуються з вимогами Закону України «При виконавче провадження».

Представник ТОВ «ОТП «Факторинг Україна», будучи повідомленим, в судове засідання не з`явився.

Суд, вислухавши думку учасників, вивчивши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на виконанні у Конотопському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) перебувало виконавче провадження № 51532424 з примусового виконання рішення суду від 29.02.2016 року у справі № 577/5733//15-ц про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором в сумі 119 698 доларів США.

11 січня 2016 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 51532424 винесено постанову, про арешт майна, серія та номер: 51532424, про що державним реєстратором внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 5).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 вересня 2019 року у справі № 577/3187/19 заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», про заміну сторони у виконавчому провадженні залишено без задоволення. (а.с. 28, 45-46).

21.07.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Конотопського відділу ДВС із заявою про зняття арешту нерухомого майна (а.с. 12).

З листа Конотопського відділу ДВС від 28.07.2021 року адресованого ОСОБА_1 вбачається, що 26.12.2017 року державним виконавцем на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором в сумі 119 698 доларів США, у зв`язку з тим, що транспортні засоби, розшук яких здійснювався поліцією не виявлені протягом року. Підстава з якої було повернуто виконавчий документ не передбачала припинення чинності арешту. Станом на 28.07.2021 року виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень не перебувають. (а.с. 11).

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, підставою для визнання рішення, дії чи бездіяльності виконавця неправомірними в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є порушення державним виконавцем прав та свобод учасника виконавчого провадження.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст. 18 ч.1 Закону в редакції станом на час вчинення виконавчих дій).

Згідно зі статтею 19 Конституції України особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (п.9) ч.1 ст. 129 Конституції України).

Як встановлено судом, виконавчий документ, боржником у якому вказана ОСОБА_1 , 16 грудня 2017 року було повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції яка діяла станом на 16.12.2017 року) у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно із ч.4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 29.08.2021 року) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд враховує, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції яка діяла станом на 16.12.2017 року) виконавче провадження не є закінченим і визначені ст.40 закону підстави для скасування арешту майна були відсутні.

Згідно із ч.5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції яка діяла станом на 16.12.2017 року) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Тобто державний виконавець повертаючи на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 119 698 доларів США, не мав правових підстав для скасування арешту майна.

Вказане свідчить про те, що державний виконавець діяв відповідно до закону, в межах повноважень і право заявника не було порушено.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

З ухвали Конотопського міськрайонного суду від 30.09.2019 року вбачається, що 31.01.2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за договором факторингу набула право грошової вимоги за Кредитним договором № СМ-SМЕС03/084/2008 від 25.06.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк», заборгованість за яким стягнуто за рішенням суду від 29.02.2016 року (а.с. 28, 45-46). Відомості про виконання цього рішення суду на даний час відсутні.

З огляду на викладене, у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 447- 451 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 04 жовтня 2021 року.

СуддяН. В. Потій