Ухвала суду № 10008376, 15.06.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

УХВАЛА

про припинення провадження у справі про банкрутство

15 червня 2010 р. Справа № Б-25/29-10

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою Коломийської ОДПІ в Івано-Франківській області

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мишинське"

(с. Мишин, Коломийський район, Івано-Франківська область)

про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора: Пона В.Д. (довіреність б/н від 08.06.10);

від боржника: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Коломийська ОДПІ в Івано-Франківській області звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з заявою про порушення справи про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мишинське" за ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Заява мотивована, зокрема, тим, що боржник має податковий борг з податку на прибуток в сумі 3 740,00 грн. та заборгованість перед державним бюджетом за фінансовою допомогою в сумі 3 436,05 грн., а також не подає з 01.01.02 податкову звітність до органів державної податкової служби.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.10 порушено провадження у справі про банкрутство, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15.06.10 та зобов’язано ініціюючого кредитора і боржника вчинити певні дії.

Представник ініціюючого кредитора у судовому засіданні вимоги поданої заяви підтримав.

Представники боржника в судове засідання на вимогу суду не з’явилися, боржник вимоги суду не виконав, відзив на заяву та докази, які його підтверджують, суду не подав.

Заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, дослідивши наявні матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Згідно із абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема, виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10.06 у справі № 3/157.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Також, положення п. 5.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, із змінами та доповненнями (далі –Інструкція), вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними (п. 1.3 Інструкції), передбачають, що відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Згідно із п. 5.3 Інструкції примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором вказано, що грошові вимоги Коломийської ОДПІ в Івано-Франківській області до боржника станом на 21.05.10 становлять 7176,05 грн., з яких 3740,00 грн. податкового боргу з податку на прибуток, 3 436,05 грн. заборгованості перед державним бюджетом за отриманою фінансовою допомогою, а саме 2 852,02 грн. фінансової допомоги та 584,03 пені (а.с. №10).

З вищевказаних грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника лише вимоги у розмірі 3 740,00 грн. податкового боргу підтверджуються постановою господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.07 у справі №ПА-12/201 та виданим на її виконання виконавчим листом від 31.01.08 (а.с. №№18, 19).

Водночас згідно з зазначеною постановою господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.07 у справі №ПА-12/201 податковий борг, який становить 3 740,00 грн., підтверджуються фотокопією корінця податкового повідомлення-рішення №0005371510/0 від 13.03.07, прийнятого на основі акта перевірки №397/151/05578078 від 12.03.07 (а.с. №6).

Вказаним податковим повідомленням-рішенням №0005371510/0 від 13.03.07 (а.с. №9) боржнику визначено податкове зобов'язання у розмірі 3 740,00 грн., що становить штрафні (фінансові) санкції за неподання податкових декларацій з податку на прибуток.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що безспірні вимоги ініціюючого кредитора до боржника складаються виключно з штрафних санкцій.

При цьому, доказів безспірності інших вимог ініціюючого кредитора до боржника (заборгованості з повернення фінансової допомоги) на вимогу суду (а.с. №1) ініціюючим кредитором не надано.

Проте, згідно із абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, за приписами Закону про банкрутство боржником може бути суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати свої зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною першою статті 2 Закону України "Про систему оподаткування", в редакції Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР, визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону, а всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. У силу ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначають, що пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Виходячи з аналізу наведених норм, чинне законодавство не відносить суми пені та штрафу (штрафні санкції), що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказане також узгоджується із приписами ст. 1 Закону про банкрутство, згідно з якими до складу грошових зобов'язань боржника, тобто цивільно-правових зобов’язань боржника, не зараховується, зокрема, недоїмка (пеня та штраф).

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, вказаною нормою визначено порядок сплати (стягнення) штрафних санкцій, а не склад податків і зборів (обов’язкових платежів). Тобто, цим положенням Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" сплата (стягнення) штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та штрафні санкції не прирівнюються до податку і збору (обов’язкового платежу).

Відповідно до п. 4.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 №04-5/1193 у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо. Проте кредитори з такими вимогами, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство (у даному випадку ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство) вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Таким чином, суми заборгованості зі сплати пені та штрафу (штрафних санкцій), в т.ч. застосовані за порушення податкового законодавства, не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 13.08.08 у справі № 04-05/42-3-8б, від 18.11.08 у справі № 04-05/27-42-8б, від 07.10.09 у справі №04-05/27-25-8б.

При цьому, суд враховує те, що положення ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, не встановлюють будь-яких виключень з вищевказаного загального правила.

Таким чином, вказана у заяві ініціюючого кредитора заборгованість боржника перед бюджетом у розмірі 3 740,00 грн., яка є безспірною, тобто такою, що підтверджена відповідним рішенням суду, не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Враховуючи встановлені ст. 52 Закону про банкрутство особливості банкрутства відсутнього боржника, в ході розгляду справи суд перевірив наявність ознак, що свідчать про відсутність боржника - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мишинське".

Відповідно до повідомлення Коломийського ОДПІ Івано-Франківської області від 22.02.10 №19/151 (а.с. №17) боржником з 01.01.02 не подавались декларації з податку на прибуток.

Однак, доказів проведення перевірка боржника в порядку вимог п. 2 ч. 6 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, у разі неподання платником податків в установлений строк податкової декларації або розрахунків, якщо їх подання передбачено законом) ініціюючим кредитором на вимогу суду (а.с. №1) не надано.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр). У статті 18 цього ж Закону передбачено, що відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не було внесено, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою. У зв’язку з чим, при встановленні факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05, від 22.05.2007р. у справі № 21/19-06-518.

Втім, таких доказів ініціюючим кредитором суду також не надано.

Отже, вищевказане в сукупності не дає підстави суду вважати про наявність факту відсутності боржника в розумінні ст. 52 Закону про банкрутство.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що на відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою в порядку ст. 52 Закону про банкрутство перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до приписів ст. 5 Закону про банкрутство і ст. 41 ГПК України суд у справі про банкрутство застосовує норми ГПК України, які мають універсальний характер.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство та необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 1071 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 5, 6, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1, 2, 13, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. ст. 41, 33, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

припинити провадження у справі № Б-25/29-10 про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мишинське" (с. Мишин, Коломийський район, Івано-Франківська область; ідентифікаційний код 05578078).

Суддя                                                                      Т.Е. Валєєва

Дану ухвалу направити:

- ініціюючому кредитору - Коломийській ОДПІ (вул. Хмельницького, 3, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200);

- боржнику - сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Мишинське" (вул. Колгоспна, 1, с. Мишин, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78280);

- Івано-Франківському обласному відділу з питань банкрутства (вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76000);

- державному реєстратору за місцезнаходженням боржника (пр-т Грушевського, 1, м. Коломия, Івано-Франківська область; 78200).           

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______