Рішення № 100083451, 04.10.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17510/21

Провадження № 2/127/2968/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 рокумісто Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути суму заборгованості за Договором надання фінансових послуг №180619-190801 від 21.06.2018 року в загальному розмірі 59 515,57 гривень, з яких: сума кредиту 2 500 гривень, проценти за користування кредитом - 52 709,86 гривень, пеню - 648,34 гривень, індекс інфляції за весь період прострочення - 1158,40 гривень та три проценти річних від простроченої суми - 2498,97 гривень. Позов мотивовано тим, що 21.06.2018 року між ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг №180619-190801 на суму 2 500,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 50,00 грн за кожен день такого користування строком на 16 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача. Кредитний договір було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства в електронній формі, яка відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової форми. ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» є фінансовою установою та здійснює діяльність щодо надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Товариство виконало свої зобов`язання з приводу надання грошових коштів. Кошти за Кредитним договором перераховані на банківську картку позичальника (відповідача) платіжною системою ТОВ фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (WayForPay), яка є учасником внутрішньодержавної платіжної системи «FLASHPAY». Відповідно до довідки, наданої ТОВ фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» на підтвердження виконання переказу, 21.06.2018 року 16:13:56 відповідачу були перераховані грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн. Згідно з Кредитним договором, відповідач взяв на себе зобов`язання повернути кредит у розмірі 2 500,00 грн та сплатити проценти у розмірі 800,00 грн у строк 16 днів до 06.07.2018 року. Окрім зазначеного, відповідач також взяв на себе зобов`язання, у разі виникнення заборгованості, сплатити неустойку у виді пені згідно з Кредитним договором. Враховуючи вищезазначене, станом на 06.07.2018 року термін платежу за договорам настав, однак відповідач не виконала свої зобов`язання, а саме не повернула отримані на підставі укладеного договору кошти та не сплатила проценти. Станом на 24.05.2021 року заборгованість відповідача за Кредитним договором склала: сума кредиту 2 500,00 грн, проценти за користування кредитом 52 709,86 грн, пеня - 648,34 грн, індекс інфляції за весь період прострочення - 1 158,40 грн, та 3% річних від простроченої суми - 2 498,97 грн. Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 59 515,57 грн. Існування заборгованості стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив, за клопотанням позивача витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію про повні реквізити карти НОМЕР_1 із зазначенням прізвища, по батькові особи, на ім`я якої відкрита карта; про надходження на карту 21.06.2018 року переказу в розмірі 2500 гривень.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подала.

30.08.2021 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшов лист, в якому Банк зазначив, що за наданими в ухвалі суду відомостями неможливо ідентифікувати особу, ухвалу суду не виконано.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

21.06.2018 року між ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» та ОСОБА_1 шляхом підписання останньою заяви-анкети для отримання кредиту було укладено кредитний договір №180619-190801 на суму 2 500,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 800 грн строком на 16 днів до 06.07.2018 року шляхом перерахування грошових коштів на реквізити, вказані позичальником (а.с.11).

У зазначеній заяві-анкеті на отримання кредиту наявні дані ОСОБА_1 , її прізвище, ім`я та по батькові, серія та номер паспорта, дата та орган його видачі, ідентифікаційний податковий номер, адреса реєстрації та місця проживання, дата народження, номер телефону, відомості про місце роботи, щомісячний дохід та сімейний стан. Також у ній зазначено номер карткового рахунку, на який позичальнику перераховуватимуться кредитні кошти, перші дві цифри якого - 51, останні чотири цифри - 1678.

У пунктах 4-6 заяви-анкети ОСОБА_1 підтвердила, що доступ до заповнення від її імені заяв-анкет на офіційному сайті відповідача (pzaim.zp.ua та www.bistrozaim.ua) належить лише їй, ніякі інші особи не мають можливості скористатись від її імені можливістю отримання інтернет-кредиту у Товаристві; всі заяви-анкети, що надходять від її імені на вказані сайти, є дійсними та надані нею особисто: всі заявки на видачу кредитних коштів на її картковий рахунок надані з її особистого мобільного телефону є дійсними та надані нею особисто.

У заяві-анкеті для отримання кредиту зазначено, що позичальник ознайомився та погодився з кредитним договором, Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті pzaim.zp.ua та www.bistrozaim.ua.

Згідно наданої відповідачем інформації щодо порядку (процедури) отримання кредиту та підписання електронних договорів, після подачі відповідної заяви позичальником отримано унікальний код на підтвердження оформлення позики через SМS на мобільний номер, вказаний на сайті відповідача при реєстрації, який було введено позивачем на цьому сайті, підтвердивши подачу заяви-анкети (а.с.26-31).

Відповідачем прийнято позитивне рішення про отримання кредиту та 21.06.2018 року через платіжну систему за допомогою ТОВ «ВЕР ФОР ПЕЙ» здійснено переказ кредитних коштів в сумі 2 500,00 грн на платіжну картку, вказану позичальником у заяві (а.с.16).

Відповідно до виписки з транзакцій ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» з номеру карти НОМЕР_1 на рахунок ТОВ «Прості займи» надійшли кошти: 08.07.2018 року в сумі 982,2 грн, 08.08.2018 року в сумі 359,6 грн, власник картки банк Commercial Bank Privatbank (а.с.32).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, вказані суми коштів враховані позивачем при здійснені розрахунку заборгованості за кредитом, причому сума коштів, яка надійшла 08.07.2018 в розмірі 982,2 грн, розподілена позивачем наступним чином: 740,14 грн. спрямовано на погашення заборгованості за відсотками; 242,06 грн. спрямовано на погашення пені. Сума коштів, яка надійшла на рахунок позивача 08.08.2018 в розмірі 359,6 грн. зарахована позивачем на погашення пені. Вказані суми коштів враховані позивачем при розрахунку заборгованості процентів за кредитом та пені.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1054 ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилом ч. 1ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стаття 546 ЦК України передбачає, що одним з видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами статті 552 ЦК України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Як вбачається з частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1статті 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021року у справі № 524/5556/19,від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону, у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини 1статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами статті 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд встановив, що між сторонами існують цивільні правовідносини, та у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання за договором порушено майнові права ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ».

З огляду на положення частини 1 статті 612 ЦК України відповідач порушила умови договору, належним чином не виконавши взяті на себе зобов`язання, що підтверджується розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи (а.с.33-60).

Разом з тим суд не погоджується з позовними вимоги позивача в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в сумі 52 709,86 грн виходячи з наступного.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) зазначено, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі

№912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Враховуючи те, що строк повернення кредитних коштів та сплати процентів, згідно умов кредитного договору, встановлено - до 06.07.2018 року, та те, що відповідачем частково погашено заборгованість за процентами в сумі 740,14 грн. (прийнято позивачем, як належне виконання, що відображено в розрахунку заборгованості), з обумовленої в договорі загальної суми процентів у розмірі 800 грн. суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача процентів за правомірне користування кредитними коштами в обумовлений договором строк кредитування в сумі 59 грн. 86 коп., що становить різницю між сплаченою та належною до сплати сумою відсотків. Нарахування ж позивачем процентів за процентною ставкою, визначеною в договорі, після 06.07.2018 (поза межами дії договору) є незаконним, тому в стягненні іншої, нарахованої позивачем суми відсотків слід відмовити.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6 865,57 гривень, з яких: сума кредиту - 2 500,00 грн, проценти за користування кредитом - 59,86 грн, пеня - 648,34 грн, індекс інфляції за весь період прострочення - 1 158,40 грн, та 3% річних від простроченої суми - 2 498,97 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» судовий збір пропорційно до задоволених вимог (позов задоволено на 11,53%), який становить 261,73 грн.

Керуючись Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електрону комерцію», ст.ст. 1048, 1049, 1050, 1052, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» суму заборгованості за Договором надання фінансових послуг №180619-190801 від 21.06.2018 року в загальному розмірі 6 865,57 гривень, з яких: сума кредиту 2 500 гривень, проценти за користування кредитом - 59,86 грн, пеня - 648,34 гривень, індекс інфляції за весь період прострочення - 1158,40 гривень та три проценти річних від простроченої суми - 2498,97 гривень.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» судовий збір у розмірі 261,73 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ», місцезнаходження: вул. Незалежної України, 39-А, офіс 25, Вознесенівський район, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 40858239;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя