Рішення № 100083256, 24.09.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12124/20

Провадження № 2/127/1851/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

складі головуючого судді Ан О.В.,

за участю секретаря Поляруш І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Служби у справах дітей Вінницької міської ради - Бойко Майї Павлівни,

представника відповідача Первинної профспілкової організації студентів Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова - Побережця Віталія Леонідовича,

представника Вінницького національного медичного університету ім.. М.І. Пирогова,- Шабатури Олександра Анатолійовича

розглянувши в судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , неповнолітньої ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Первинної профспілкової організації студентів Вінницького національного медичного Університету ім. М.І.Пирогова, Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Міністерства охорони здоров`я України, за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Вінницької міської ради про виселення, вселення та визнання ордеру недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2020 ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_5 в особі законного представника матері ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом відповідно до якого просили виселити ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення; вселити ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до кімнати АДРЕСА_1 . Мотивували тим, що на підставі ордеру від 08.05.2007 № 5, виданого директором студмістечка Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, ОСОБА_1 разом з покійним чоловіком ОСОБА_6 дітьми - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заселені до кімнати АДРЕСА_1 . Однак права ОСОБА_1 та її дітей порушені відповідачем, яка самовільно за відсутності законних підстав вселилась до кімнати № НОМЕР_2 та зробила проживання позивачів в даному приміщенні кімнати, нестерпним та неможливим.

Ухвалою суду від 19.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

10.07.2020 позивачі подали до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої крім вимог заявлених у позові також просили суд визнати ордер № 12 від 12.10.2012 виданий на ім`я асистента кафедри анатомії ОСОБА_6 та дружину ОСОБА_9 недійсним. Мотивували тим, що на момент видачі оскаржуваного ордеру, жиле приміщення було вже зайняте, а тому і рішення на видачу ордера на поселення ОСОБА_3 не розглядалось і не могло розглядатись.

23.07.2020 відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив відповідно до якого просила суд відмовити в задоволенні позову. Мотивувала тим, що вона як дружина ОСОБА_6 набула право користування кімнати АДРЕСА_1 . Крім того ОСОБА_1 до даної кімнати ніколи вселялась. З моменту вселення до теперішнього часу ОСОБА_3 проживає в займаному приміщенні добросовісно сплачуючи комунальні послуги та не має іншого житла. Також просила суд застосувати строк позовної давності, оскільки позивачі з 2012 знали про проживання у займаній кімнаті ОСОБА_3 , що вказує на пропуск ними строку звернення до суду.

24.07.2021 Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова подав до суду пояснення, згідно яких просило суд задовольнити позовні вимоги. Мотивувало тим, що доказів на підтвердження проживання ОСОБА_3 в гуртожитку на законних підставах не надано. Натомість позивачі мають право на проживання в гуртожитку № 6 на підставі діючого ордеру № 5 від 05.05.2007. Також зазначило, що ОСОБА_3 ордер на вселення не видавався, отже підстави для її проживання в гуртожитку відсутні.

Ухвалою суду від 19.08.2020 на період процедури врегулювання спору за участю судді провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 07.09.2020 припинено процедуру врегулювання спору за участю судді, провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 03.11.2020 залучено в якості співвідповідача - Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, виключивши його зі статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 13.01.2021 справу прийнято до провадження судді Ан О.В .

Ухвалою суду від 24.05.2021 постановленою без виходу до нарадчої кімнати залучено якості співвідповідача Міністерство охорони здоров`я України.

Ухвалою суду від 15.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

13.07.2021 Міністерство охорони здоров`я України подало до суду пояснення відповідно до яких просило розгляд справи здійснювати за їх відсутності. Додатково зазначило, що позивачі мають право на проживання в гуртожитку № 6 на підставі діючого ордеру № 5 від 05.05.2007 відповідачеві ОСОБА_3 такий ордер наданий не був, отже відсутні підстави для проживання в гуртожитку.

Позивач ОСОБА_1 діюча у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 як законний представник в судовому засіданні підтримала позов з підстав викладених у позові та просила суд його задовольнити. ОСОБА_1 пояснила, що на момент вселення ОСОБА_3 в кімнату НОМЕР_2 ні вона, ні діти у вказаній кімнаті не жили. Так в кімнаті НОМЕР_2 вона проживала з жовтня 1998 року по травень 2009 року. В 2003 році вона з дітьми жила в Вороновиці, про те діти там прописані не були. В вересні 2009 року вона розлучилась з ОСОБА_6 . Оскільки він зловживав спиртним, діти проживали з нею. В 2011 році вона одружилась з іншим чоловіком. Їх сім`я багатодітна, тому вона вважає, що неповнолітня ОСОБА_8 і вона, як мати ОСОБА_8 , після смерті батька мають право на проживання в кімнаті НОМЕР_2. Заперечувала проти застосування строків позовної давності.

Представник позивача неповнолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позов з підстав викладених у позові та просила суд його задовольнити. Представник вказала, що порушення є триваючим, тому підстав для застосування строків позовної давності немає. Не могла пояснити, що саме з порушень є триваючим оскільки позов складала не вона.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві. Просила застосувати строки позовної давності, оскільки видача ордеру на її разом з ОСОБА_6 вселення в кімнату НОМЕР_2 можна було оспорити протягом року з моменту видачі ордеру. Після смерті чоловіка - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона продовжує проживати в кімнаті АДРЕСА_1 . За цей період оформляла з ВНМУ ім.. М.І. Пирогова договір реструктуризації боргу, регулярно сплачує комунальні платежі, які нараховує ВНМУ ім.. М.І. Пирогова, оформлює і отримує субсидію в тому числі на підставі актів, складених співробітниками ВНМУ ім.. М.І. Пирогова. Договори найму житлової площі в гуртожитку не укладались, про те згідно складених співробітниками ВНМУ ім.. М.І. Пирогова актів, в період з 2012 по теперішній час ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_5 в кімнаті НОМЕР_2 не проживали. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 ОСОБА_1 отримала ордер на вселення та вселилась в кімнату поверхом вище в тому ж гуртожитку. ОСОБА_1 знала, про її вселення в кімнату НОМЕР_2 , оскільки жила в одному з нею гуртожитку. Тому просила суд застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 строки позовної давності.

Представник відповідача Вінницького національного медичного Університету ім. М.І.Пирогова в судовому засіданні позов визнав та просив суд його задовольнити, вказав, що ВНМУ є лише розпорядником майна, що належить МОЗ. Йому не відомо чи укладались договори найму житлового помешкання з ОСОБА_12 . Йому не відомо на якій підставі комунальні платежі нараховувались на 2-х осіб. Про те після смерті ОСОБА_6 платежі нараховувались і їх сплачувала ОСОБА_3 . Вважає, що в 2019 році ОСОБА_3 незаконно користується житлом і просив допомогти багатодітній сім`ї ОСОБА_1 та врахувати інтереси малолітніх дітей. Адміністрація ВНМУ ім.. М.І. Пирогова приймала рішення про виділ ОСОБА_13 кімнати НОМЕР_5 в 2011 році, проте малолітні діти в ньому не вказані. Він не пам`ятає що було підставою для відмови від позову ВНМУ ім.. М.І. Пирогова до ОСОБА_3 про виселення.

Представники відповідачів Первинної профспілкової організації студентів Вінницького національного медичного Університету ім. М.І.Пирогова, Міністерства охорони здоров`я України та представник третьої особи до судового засідання не прибули, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Представник служби у справах дітей Вінницької міської ради Бойко М.П. підтримала позовні вимоги та просила врахувати і захистити інтереси дитини.

Дослідивши докази, визнавши їх належними і допустимим суд на їх підставі встановив наступні обставини: будівля гуртожитку АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 13 виданого 13.01.2004 року виконкомом Вінницької міської ради є власністю держави в особі Міністерства охорони здоров`я, право оперативного управляння на яке має Вінницький національний медичний університет ім.. М.І. Пирогова ( інформаційна довідка з Державного реєстру речових праві на нерухоме майно на а.с. 209-211 т. 2). Гуртожиток є студенським т.я. перебуває в оперативному управління ВНМУ ім. М.І.Пирогова і на нього не розповсюджується дія ЗУ " Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" згідно ч.3 ст.1 вказаного закону.

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі з 11.10.1998 року по 19.09.2009 року ( рішення суду на а.с. 158 т.1).

Мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( свідоцтво про народження на а.с. 13 т.1, паспортна а.с. 12 т.1).

Згідно ордера № 4 ( на а.с. 14 т.1) від 08.05.2007 року ОСОБА_6 , ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_7 і ОСОБА_5 вселились в кімнату № НОМЕР_2 гуртожитку АДРЕСА_14 . Відомості про те, що ОСОБА_5 було зареєстрована в наданій для поселення кімнаті відсутні.

Ст.1-1 п.8 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», передбачає, що право користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку, на який поширюється дія цього Закону, що виникає на підставі: а) договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР; б) договору оренди житла, укладеного згідно законодавства. Вказаний нормативний акт суд використовує за аналогією права, оскільки подібне право що до студенського гуртожитку не врегульоване якоюсь конкретною нормою і на нього можна поширити дію регулюючої подібні відносини норми, загальних засад (тобто принципів) законодавств.

Отже, ордер лише є півдставою для вселення в житлове приміщення гуртожитку і він не визначає право на подальше проживання в ньому.

У житловому приміщенні кімнаті АДРЕСА_1 ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_7 проживали по жовтень 2009 року ( довідка на а.с. 62 т.1). Так, з згідно доповідної записки ( на а.с. 178 т.3) ОСОБА_1 проживала в кімнаті НОМЕР_2 гуртожитку НОМЕР_6 офіційно з 10.12.2001 року разом з чоловіком ОСОБА_6 і сином ОСОБА_7 , в 2005 році народилась донька ОСОБА_8 . Сім`я проживала до 10 місяця 2009 року.

Згідно ордеру № 26 від 25.11.2011 року ОСОБА_1 разом з трьома дітьми отримала право на вселення в кімнату НОМЕР_5 гуртожитку АДРЕСА_4 ( копія ордеру на а.с. 29т. 4: 63 т.4). На 2011 рік ОСОБА_1 мала 3-х дітей: ОСОБА_7 2000 року народження, ОСОБА_8 2005 року народження та ОСОБА_18 2011 року народження. Отже ОСОБА_8 отримала право на вселення в кімнату НОМЕР_5 гуртожитку НОМЕР_6 після виселення з кімнати № НОМЕР_2. Відомості про те, що ОСОБА_5 було зареєстрована в наданій для поселення кімнаті № НОМЕР_5 відсуті. За вказаних обставин, 25.11.2011 року малолітня ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_1 отримали право на проживання, вселились і досі проживають кімнаті НОМЕР_5 гуртожитку НОМЕР_6

Згідно довідки Вороновицької селищної ради від 15.12.2000 року ( на а.с. 15 т. 3) ОСОБА_5 з 11.09.2019 року по 12.03.2020 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_7 . ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_7 з 18.12.2003 року по 04.03.2020 року.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було розірвано 09.09.2008 року ( копія рішення суду на а.с. 158 т.1, свідоцтво про розірвання шлюбу на а.с. 157 т.1)

Згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30.07.2007 року ( копія рішення на 32 а.с. т. 2) з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання 2-х дітей (в тому числі ОСОБА_5 ), які згідно довідки Вороновицької селищної ради перебували на утриманні матері.

Згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22.12.2014 року розмір аліментів стягуваних з ОСОБА_6 на утримання ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , які проживали разом з матір`ю ОСОБА_1 і знаходились на її утриманні, збільшено до 1/3 частини його доходу ( рішення на а.с. 26 т.2) .

Згідно службової записки, ОСОБА_1 разом з дітьми проживає в кімнаті НОМЕР_5, з 25.11.2011 року згідно ордеру ( на а.с. 30т.4).

Згідно ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відомості про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не досягли згоди про місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 як і докази про наявність спору про вказані обставини відсутні.

Згідно ст. 176 СК України, батьки зобов`язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом.

Отже неповнолітня ОСОБА_5 проживала разом з матір`ю ОСОБА_1 мала і має право на житло в кімнаті НОМЕР_5 гуртожитку АДРЕСА_4, в квартирі АДРЕСА_7 , де була зареєстрована з 11.09.2019 року по 12.03.2020 роки.

Згідно інформації ВНМУ ім.. М.І. Пирогова ( на а.с. 183 т. 2) в період часу з 11.05.2007 року по 12.10.2012 року в приміщенні кімнати АДРЕСА_9 був зареєстрований ОСОБА_6 . Відомості про те, що з ОСОБА_6 проживає дочка ОСОБА_5 відсутні.

ОСОБА_5 як і ОСОБА_1 мають право на користування кімнатою АДРЕСА_15 ( акт обстеження житлових умов на а.с. 198 т.2, 187 т.3; довідка з місця проживання на а.с. 199 т.2).

Тому суд вважає, що з моменту виселення з кімнати НОМЕР_2 гуртожитку АДРЕСА_4 неповнолітня ОСОБА_5 , як і ОСОБА_1 втратили право на користування вказаним житловим помешканням. З моменту отримання ордеру, вселення неповнолітня ОСОБА_5 як і ОСОБА_1 мають право на проживання в кімнаті НОМЕР_5 гуртожитку АДРЕСА_4 . Тому суд не приймає посилань позивача ОСОБА_1 про те, що на 12.10.2012 року житлове помешкання - кімната АДРЕСА_9 була зайнята і на поселення до неї не могло бути видано іншого ордера.

ОСОБА_5 і ОСОБА_3 уклали шлюб 22.09.2012 року ( копія актового запису на а.с. 90, 112 т.3, свідоцтво про шлюб на а.с.98 т.1, 149 т.3)

Згідно ордеру № 12 від 12.10.2012 року ОСОБА_6 з дружиною ОСОБА_9 отримали право на вселення в кімнату НОМЕР_2 гуртожитку АДРЕСА_14 ( копія ордера на а.с. 29 т.4., 61 т.4)

Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_9 зареєструвавши шлюб з ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_3 ( свідоцтво про шлюб на а.с. 98 т.1)

Право на проживання ОСОБА_3 визнано ВНМУ ( акт про склад сім`ї та розмір платежів на а.с. 75 т.1, довідки з місця проживання про склад сім`ї на а.с. 97 т.1, 49 т.2, 58 т.2, 59 т.2, службова записка зав. гутртожитком на а.с. 100 т.1, 182 т.2, копією ухвали Вінницького міського суду від 14.07.2020 року про закриття провадження по цивільній справі за позовом ВНМУ ім.. М.І. Пирогова до ОСОБА_3 , первинної профспілкової організації студентів ВНМУ ім.. М.І. Пирогова, третя особа без самостійних вимог МОЗ України про визнання ордеру не дійсним і виселення в зв`язку з відмовою позивача від позову на а.с. 104 т.1, договором про реструктуризацію заборгованості за комунальні послуги від 26.07.2019 року укладеного між ВНМУ ім.. М.І. Пирогова та ОСОБА_3 ( на а.с. 108 т.1, 48 т.2,)

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві і не припинилися внаслідок його смерті. Право користування чужим майном - право на проживання в гуртожитку ОСОБА_6 припинилось з його смертю і не спадкується. Так, згідно з п.6 ч.1 ст. 406 ЦК України, сервітут припиняється у разі смерті особи, на користь якої встановлено особистий сервітут.

Тому суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що після смерті ОСОБА_6 до її дочки переходить право на житловий сервітут - користування кімнатою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 як і ОСОБА_5 не маю права на проживання, користування, розпорядження кімнатою АДРЕСА_1 тому вказані особи не можуть бути належними позивачами в вирішенні питання про законність чи безпідставність проживання ОСОБА_3 в цьому житловому приміщенні.

Згідно із частинами п`ятою та шостою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп вказано, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

На розширення вказаного положення Конституції України в частині першій статті 3 ЦПК України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог статті 128 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Стаття 129 ЖК Української РСР передбачає, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

У пункті 10 Примірного положення (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Отже, ордер на жилу площу в гуртожитку може бути видано лише на вільну жилу площу за спільним рішенням адміністрації та відповідного профспілкового комітету підприємства, установи, організації, і цей ордер є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення.

При цьому, у статті 59 ЖК Української РСР визначено підстави і порядок визнання ордера на жиле приміщення недійсним, які слід застосовувати й до правовідносин щодо користування гуртожитками. Так, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку, у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Позивач та її представник не надали доказів, що свідчать про порушення права ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_5 на житло та доказів видачі ордера на зайняту житлову площу. Тому в задоволенні позову належить відмовити.

Згідно правової позиції зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Отже підстав для застосування строків позовної давності немає.

Згідно ст. 133, 141 ЦПК УКраїни, з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 належить стягнути 2490 грн в рахунок відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 1218 ЦК України, ст. 160, 170 СК УКраїни, ст.9, 59, 127, 129 ЖК Ураїни, ст. 4-13, 76- 80, 89, 95Ю, 258- 259, 263- 268 ЦПК УКраїни, суд , -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , неповнолітньої ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Первинної профспілкової організації студентів Вінницького національного медичного Університету ім. М.І.Пирогова, Вінницького Національного Медичного Університету ім. М.І. Пирогова, Міністерства охорони здоров`я України, за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Вінницької міської ради про виселення, вселення та визнання ордеру недійсним, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2490 грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в Вінницькому апеляційному суді через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту винесення Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, строк оскарження відраховується з моменту отримання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає в АДРЕСА_12 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 , тел.. НОМЕР_4

Відповідачі:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешкає АДРЕСА_1 ;

Первинна профспілкова організація студентів ВНМУ ім. М.І.Пирогова, код ЄПРПОУ 20098142, знаходиться в м. Вінниці вул.. Пирогова, 56

Вінницький національний медичний університет ім.. М.І. Пирогова код ЄДРПОУ 02010663, знаходиться в м. Вінниці вул. Пирогова, 56, електронна адреса admission@vsmu.vinnisa.ua

Міністерство охорони здоров`я України, код 00012925, знаходиться м. Київ вул.. Грушевського, 7 01601, електронна адреса мoz@moz.gov.ua

3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог : Орган опіки і піклування, служба у справах дітей Вінницької міської ради , знаходиться в м. Вінниці вул.. Соборна, 50 кім. 401-406 21050

Суддя