Рішення № 100082334, 14.09.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/7807/21

в справі № 760/12557/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Фареник А.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить встановити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилається в позові на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Солом`янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Після смерті матері залишилося спадкове майно, яке складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

11 листопада 2003 року мати склала заповіт, яким належну їй на праві власності квартиру заповідала йому.

Звернувшись до державного нотаріуса Дев`ятої Київської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та рекомендовано звернутися до суду у зв`язку з тим, що ним пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Зазначає, що пропустив строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в зв`язку з тим, що у період з 27 квітня 2020 року по 08 травня 2020 року перебував на лікуванні і не міг у встановлений законом шестимісячний строк прийняти спадщину.

Весь цей час не міг себе обслуговувати самостійно, в зв`язку з чим йому допомагали працівники соціальної служби.

Вказані розлади здоров`я, на його думку, стали об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для здійсненні дій з особистого прийняття спадщини в межах передбачених законом строків.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

11 червня 2021 року на виконання ухвали суду про усунення недоліків, представником позивача була подана заява про усунення недоліків.

Обгрунтовуючи причини пропуску строку для звернення до нотаріальної контори, представник позивача зазначає, що позивач не мав фізичної можливості подати заяву про прийняття спадщини у передбачений законом строк у зв`язку з тим, що у відповідності зі ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання розповсюдження на території України корона вірусної хвороби Covid-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінет Міністрів України ухвалив встановити на всій території України карантин з 12 березня по 3 квітня 2020 року, який у подальшому неодноразово продовжувався.

Крім того, згідно пп. 4 п. 3 Порядку проведення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією осіб особами, які потребують самоізоляції, особи, які досягли 60-річного віку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, він постійно перебував на самоізоляції за адресою: АДРЕСА_2 , а відтак з об`єктивних причин (обмеження руху громадського транспорту у місті Києві та Київської області), а тому не міг самостійно звернутися до нотаріуса та подати заяву про прийняття спадщини після смерті матері.

Крім того, з 27 квітня 2020 року по 08 травня 2020 року перебував на лікуванні у поліклінічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Радомишльська лікарня» з діагнозом: остеохондроз поперекового відділу хребта на стадії загострення.

Отриманні ним травми, що підтверджуються діагнозом, і з урахуванням похилого віку і розладу здоров`я, не давали йому можливості належним чином пересуватися транспортом (громадським та приватним) та своєчасно (станом на 09 травня 2020 року) подати заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк.

З огляду на викладені обставини, нездатності пересуватися по місту Києву та Київській області, розладу стану здоров`я, похилий вік, незначний період пропуску строку для подання нотаріусу заяви на прийняття спадщини та враховуючи ситуацію із карантинними обмеженнями щодо вірусної інфекції COVID-19, просить визнати поважними причини пропуску для подачі заяви про прийняття спадщини.

18 червня 2021 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

11 серпня 2021 року до суду надійшов відзив представника Київської міської ради, в якому останній зазначає, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Узагальнення судової практики розгляду судами справ про надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини свідчить про те, що поважними причинами пропущення строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту, тощо.

З урахуванням цього при вирішенні справи покладається на розсуд суду і просить розглядати справу в його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

У подальшому, після надання пояснень у справі, в судове засідання не з`явився, просить розглядати справу в його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.1271 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Отже, прийняття спадщини є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Відповідно до ч.3 ст.1271 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви або ці обставини суд визнав поважними.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Солом`янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить з квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

11 листопада 2003 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким належну їй на праві власності квартиру заповідала позивачу.

/ а.с. 10; 12 /

В лютому 2021 року позивач звернувся до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Листом від 17 лютого 2021 року позивачу було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з пропуском шестимісячний строк для прийняття спадщини.

З довідки Комунального некомерційного підприємства »Радомишльська лікарня» від 30 березня 2021року вбачається, що позивач з 27 квітня по 08 травня 2020 року знаходився на амбулаторному лікуванні.

/ а.с. 13; 15 /

В пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Суд враховує, що в законодавстві не міститься визначення поняття поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, їх поважність повинна визначатися судом у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до ст.1277 ЦК України спадщина може бути визнана відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини і може перейти у власність територіальної громади.

З відзиву відповідача на позов випливає, що на теперішній час спір про спадкове майно між сторонами відсутній, спадщина після смерті ОСОБА_3 відумерлою не визнавалася.

Подаючи відзив, відповідач про свої права на вказане майно не повідомляє і про намір звернутися до суду з позовом про визнання спадщини відумерою в даному провадженні шляхом подачі зустрічного позову або окремому провадженні не заявляє.

Суд зважає на те, що законодавство не встановлює переліку поважних причин, а тому тому вони визначаються поважними на думку суду.

Головною ознакою поважних причин є те, що вони роблять своєчасне звернення про прийняття спадщини неможливим.

Загальновідомою обставиною є те, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України впроваджено карантин та обмежено пересування громадян та перебування їх у громадських місцях, обмежена робота державних установ, в тому числі і нотаріальних контор.

В подальшому постановами Кабінету Міністрів України карантин неодноразово продовжувався і діє до цього часу.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №9 від 05 січня 2020 року в країні був введений локдаун, яким встановлювалися чисельні обмеження, в тому числі щодо роботи органів державної влади, пересування громадським транспортом, правила торгівлі та ін.

Судом також встановлено, що позивач 20 жовтня 1957 року народження, на момент смерті матері досяг 62-річного віку, проживає поза межами м. Києва.

Відповідно до роз`яснень на Урядовому порталі щодо обмежень на період карантину для людей від 60 років, люди від 60 років під час дії картантину мають перебувати вдома.

Також вони мають утримуватися від контактів з іншими особами, окрім тих, з якими вони спільно проживають.

Люди поважного віку є в групі підвищеного ризику, відтак потребують самоізоляції у визначеному ними місці.

Людям, що перебувають на самоізоляції (крім хворих на COVID-19) та про яких немає кому подбати, дозволено відвідувати магазини, аптеки та інші місця торгівлі, які розміщені на відстані не більше ніж 2 кілометри від місця самоізоляції.

Вони так само мають дотримуватися масочного режиму та мати при собі посвідчення особи.

Згідно зі статистикою ВООЗ, 95% жертв коронавірусу в Європі були віком понад 60 років.

Верховний Суд у постанові в справі № 491/327/18 від 02 лютого 2021 року з посиланням на ст.2 ЦК України зазначив, що принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком.

Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковнаї Україною 17 липня 1997 року, зазначено, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Стаття 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 року; статті 7, 17 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, визначають, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом.

Кожна людина має право володіти майном як особисто так і разом з іншими.

Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

При вирішенні спору суд враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тобто, справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Враховуючи вкладене вище, з метою захисту прав позивача на спадщину в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1220, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст.4, 12, 76, 80, 81, 89, 178, 223, 258-259, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - 2 місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шереметьєва