Рішення № 10007894, 03.06.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2010 р. Справа № 25/19-24/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі Чверенчук Р. Р., за участю представника позивача Андрєєвої А. Д., у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" про стягнення з приватного підприємства "Голден-Трейд" 87 614 грн 62 коп.

ВАТ "Миронівський хлібопродукт" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ПП "Голден-Трейд" 87 614 грн 62 коп., з яких 78 913 грн 54 коп. - основний борг, 6 333 грн 68 коп. - штрафні санкції, 2 367 грн 40 коп. - три проценти річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення узятих на себе зобов'язань, згідно укладеного між сторонами договору поставки № 19 від 05 жовтня 2009 р., відповідач не оплатив поставлений позивачем за накладними № РО 0005937 від 02 лютого 2010 р., № КО 0014630 від 07 лютого 2010 р., № МК 0134402 від 07 лютого 2010 р., № ЧЕ 0031156 від 09 лютого 2010 р., № МК 0137324 від 14 лютого 2010 р., № ЧЕ 0031757 від 16 лютого 2010 р., № РО 0006284 від 16 лютого 2010 р. товар, внаслідок чого утворився борг в сумі 78 913 грн 54 коп. У зв'язку із виникненням цього боргу, на підставі пункту 7.3 Договору, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, а згідно ст. 625 ЦК України - три проценти річних.

Ухвалою від 11 травня 2010 р. господарський суд Івано-Франківської області (суддя Валєєва Т. І.) порушив провадження у справі № 25/19.

25 травня 2010 р., розгляд справи судом відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

03 червня 2010 р., за розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області дану справу передано на розгляд судді Ткаченко І. В., у зв’язку з чим справі було присвоєно № 25/19-24/13.

Відповідач свого представника в засідання повторно не направив, хоча про час і місце його проведення повідомлявся судом в установленому порядку (а. с. 55). Відзиву на позов відповідач суду не надіслав і зазначених в ухвалах вимог суду не виконав. За наведених обставин, заслухавши думку представника позивача, керуючись положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, положеннями ст. 69 ГПК України про строки вирішення спорів господарським судом, подальше відкладення розгляду справи суд визнав недоцільним і, згідно вимог ст. 75 ГПК України, розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

05 жовтня 2010 р., ВАТ "Миронівській хлібопродукт" (постачальник) і ПП "Голден-Трейд" (покупець) уклали між собою Договір поставки № 19 (а. с. 9), відповідно до умов п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався постачати, а покупець - приймати та оплачувати, товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних або товарних), що виписуються на кожну партію товару.

Згідно умов пунктів 2.1, 2.2 Договору, ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару вказується в накладних на кожну партію товару. Оплата кожної партії товару здійснюється в безготівковій формі за указаними в Договорі реквізитами постачальника у національній валюті України.

У пункті 3.3 Договору сторони узгодили, що датою постачання товару вважається дата підписання накладної (товарно-транспортної або товарної) обома сторонами, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника.

За умовами пункту 7.3 Договору, сторони передбачили відповідні штрафні санкції за його порушення. Зокрема, за прострочку оплати покупець сплачує по 0,2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Строк дії цього Договору, згідно пункту 5.1, до 31 грудня 2009 р. У зв'язку з цим, 01 січня 2010 р. сторони уклали додаткову угоду до Договору поставки № 19 від 05 жовтня 2009 р. (а. с. 63), згідно умов якої вони домовились пролонгувати дію Договору до 31 грудня 2010 р.

На виконання своїх договірних зобов’язань, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 78 913 грн 54 коп., що підтверджується даними накладних № РО 0005937 від 02 лютого 2010 р., № КО 0014630 від 07 лютого 2010 р., № МК 0134402 від 07 лютого 2010 р., № ЧЕ 0031156 від 09 лютого 2010 р., № МК 0137324 від 14 лютого 2010 р., № ЧЕ 0031757 від 16 лютого 2010 р., № РО 0006284 від 16 лютого 2010 р. та актів прийому-передачі продукції до них (а. с. 14-28). В свою чергу, відповідач порушив узяті на себе договірні зобов’язання і не розрахувався за поставлений йому позивачем товар, що спричинило виникнення боргу відповідача перед позивачем в сумі 78 913 грн 54 коп.

29 березня 2010 р., позивач звертався до відповідача із відповідною вимогою погашення заборгованості (а. с. 30), але відповіді на неї не отримав.

31 березня 2010 р., сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків, за результатами якої складено та підписано відповідний акт (а. с. 29). Із змісту зазначених у цьому акті даних вбачається, що відповідач, фактично, визнав наявність заборгованості перед позивачем на суму 78 913 грн 54 коп.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 78 913 грн 54 коп., що підлягав оплаті на підставі укладеного між сторонами договору поставки товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

За договором поставки, як визначено у ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що, не оплативши поставлений позивачем товар, відповідач допустив порушення укладеного між сторонами Договору поставки і це спричинило виникнення боргу відповідача перед позивачем в сумі 78 913 грн 54 коп. Розмір цього боргу відповідає фактичним обставинам справи, встановленим у ході її розгляду судом та, фактично, визнається самим відповідачем, про що свідчать дані акту звірки взаємних розрахунків. Тому, вимогу позивача про стягнення з відповідача 78 913 грн 54 коп. основного боргу слід задовольнити.

У зв’язку із простроченням виконання грошового зобов’язання, на підставі пункту 7.3 Договору, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції на суму 6 333 грн 68 коп. Указані вимоги позивача суд вважає обґрунтованими і задовольняє їх у повному обсязі.

Також, згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, позивач нарахував відповідачу 2 367 грн 40 коп. річних. Разом з тим, зроблений пізніше позивачем арифметично правильний розрахунок річних (а. с. 61) становить 311 грн 55 коп., у зв'язку з чим, вимогу позивача про стягнення з відповідача три проценти річних слід задовольнити частково, зокрема, у розмірі 311 грн 55 коп.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно вимог ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково;

стягнути з приватного підприємства "Голден-Трейд" (76014, м. Івано-Франківськ, вул. І. Макуха, 2 В, офіс 7; 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, 2 А, офіс 7 А; ідентифікаційний код 36497128) на користь відкритого акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1; ідентифікаційний код 25412361): 78913 (сімдесят вісім тисяч дев'ятсот тринадцять) грн 54 коп. основного боргу, 6 333 (шість тисяч триста тридцять три) грн 68 коп. штрафних санкцій, 311 (триста одинадцять) грн 55 коп. три проценти річних, 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 59 коп. державного мита, 230 (двісті тридцять) грн 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                     І. В. Ткаченко

Виготовлено в АС "Діловодство суду"                                                                      рішення підписане 04 червня 2010 р.

_____

04 червня 2010 р.