Рішення № 10007834, 03.06.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2010 р. Справа № 20/48

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Кобецької С.М.

При секретарі Колісник О.М.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні:

за позовом ТзОВ "Газотрон-Люкс" вул. Гагаріна, 39, м.Рівне, 33022;

до відповідача ФО-П ОСОБА_1 АДРЕСА_1;

про стягнення заборгованості в сумі 69971,49грн. - основного боргу, пені в сумі 9065,14грн., 3%річних в сумі 2536,18грн. та інфляційних в сумі 8034,91грн.

За участі представників:

Від позивача: не з'явились;

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1075 від 19.05.09р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Люкс" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 69971,49грн. - основного боргу, пені в сумі 9065,14грн., 3%річних в сумі 2536,18грн. та інфляційних в сумі 8034,91грн.

В судовому засіданні 27.05.2010р. оголошувалась перерва до 03.06.2010р.

Представник позивача, 27.05.2010р. подав заяву про зменшення позовних вимог № 4315 (вх.), в якій просить суд, стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість в сумі 69971,49грн. - основного боргу, пені в сумі 9065,14грн., 3%річних в сумі 2536,18грн. та інфляційних в сумі 8034,91грн.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї небудь права та охоронювані законом інтереси.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак направив суду клопотання № 141 від 02.06.2010р., в якому вказує, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглянути спір без участі його повноважного представника.

Свою правову позицію стосовно даного спору, представник позивача виклав у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог № 4315 (вх.) від 27.05.2010р., вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами договору поставки № 06-ГЛ-090305/1 від 05.03.2009р., згідно умов якого постачальник (позивач по справі) зобов"язався передати у встановлений термін у власність покупця (відповідача по справі) компактні люмінесцентні лампи, а покупець - прийняти продукцію та оплатити її в порядку і на умовах, передбачених у даному Договорі;

- виконання умов спірного Договору з боку позивача, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи;

- неналежне виконання відповідачем умов спірного Договору, які передбачають порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 69971,49грн.;

- п.6.4 Договору, згідно якого за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник нарахував підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, що становить 9065,14грн.;

- ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, згідно якої за прострочення виконання зобов"язання відповідачу нараховано 3% річних в сумі 2536,18грн. та 8034,91грн. інфляційних втрат.

Посилається на ст.ст. 526, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову. Свою правову позицію стосовно даного спору виклав у відзиві на позовну заяву № 01 від 19.05.2010р., посилаючись при цьому на:

- те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, виключно на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

- те, що позивач не висловлював вимогу про сплату 3% річних та інфляційних збитків від простроченої суми, на момент подання позову його право на отримання цих коштів порушено не було, крім того вказує що позовна заява не є вимогою про сплату, оскільки являється захистом порушеного або оспорюваного права;

- пропущення позивачем строків позовної давності при нарахуванні пені, зокрема вказує на ст.258 Цивільного кодексу України, згідно якої до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Крім того, представник відповідача подав суду клопотання № 02 від 02.06.2010р., в якому просить відкласти розгляд справи та витребувати у позивача копії договорів поставки, укладених між позивачем та іншими суб"єктами господарювання в м.Івано-Франківську за період з березня 2009р. по серпень 2009р. та копії Додатку №2 до договору поставки № 06-ГЛ-090305/1 від 05.03.2009р. Мотивуючи подане клопотання вказує на те, що невиконання зобов"язань взятих на себе відповідачем в частині розрахунків з позивачем за отриманий товар частково зумовлені діями (бездіяльністю) позивача.

Що стосується клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд з"ясувавши всі обставини на яких грунтується клопотання прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на те, що подане клопотання необгрунтоване, документально не підтверджене та носить неодноразовий характер. Недоцільно і витребовувати у позивача копії договорів поставки, укладених між позивачем та іншими суб"єктами господарювання в м.Івано-Франківську за період з березня 2009р. по серпень 2009р., оскільки встановлення факту укладення інших договорів не має значення для вирішення заявленого спору у даній справі.

Як вказує ч.1 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Крім того, суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановолено строк не більше 2-х місяців, у який має бути вирішено спір господарським судом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд

в с т а н о в и в :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Люкс" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, 05.03.2009р., укладено Договір поставки № 06-ГЛ-090305/1, згідно умов якого постачальник (позивач по справі) зобов"язався передати у встановлений термін у власність покупця (відповідача по справі) компактні люмінесцентні лампи, а покупець - прийняти продукцію та оплатити її в порядку і на умовах, передбачених у даному Договорі (п.1.1 Договору).

На виконання умов вище вказаного Договору, позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 92180,40грн. згідно наступних видаткових накладних:№ 440 від 18.03.2009р. на суму 43926,60грн., № 515 від 27.03.2009р. на суму 15047,88грн., № 671 від 15.04.2009р. на суму 3472,56грн., № 786 від 30.04.2009р. на суму 3628,80грн., № 781 від 30.04.2009р. на суму 3666,24грн., № 723 від 30.04.2009р. на суму 22438,32грн.

Відповідач в судовому засіданні визнав факт поставки товару в повному обсязі. Претензії стосовно якості, кількості та строків поставки товару у відповідача відсутні.

Відповідно до п.5.1 Договору оплата продукції за даним Договором здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту прийняття покупцем кожної окремо заявленої партії продукції.

Неналежне виконання відповідачем умов спірного Договору, які передбачають порядок розрахунків між сторонами, зумовило виникнення у нього заборгованості, яка становить 69971,49грн.

Крім того, матеріали справи містять, підписаний сторонами акт звіряння взаємних розрахунків від 28.01.2010р., що підтверджує факт наявності у відповідача заборгованості за поставку продукції (а.с.22).

Станом на 03.06.2010р., матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем заборгованості за поставлену продукцію у строки та розмірі, визначені положеннями спірного Договору, а отже в наявності факт порушення відповідачем по справі, умов спірного Договору, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного та господарського законодавства.

В силу ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 69971,49грн. заборгованості, яка виникла в результаті неналежного виконання відповідачем умов спірного Договору.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на приписи ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Твердження відповідача про те, що позивачем в порушення вимог ст.625 Цивільного

кодексу України не заявлялось вимоги про сплату 3% річних та інфляційних витрат, не береться судом до уваги, оскільки є помилковим.

Приписи ст.625 Цивільного кодексу України передбачають відповідальність за порушення грошового зобов"язання. Аналізуючи цю норму права суд приходить до висновку, що відповідальність не є зобов"язанням, а тому направлення вимоги про сплату 3% річних та інфляційних втрат не передбачається діючим законодавством.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних в сумі 2536,18грн. та 8034,91грн. - інфляційних втрат (а.с.60-62).

Крім того, статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.4 Договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Таким чином, враховуючи вище зазначене, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 9065,14грн. за період з 17.04.2009р. по 15.10.2009р. по накладній №440 від 18.03.2009р., з 26.04.2009р. по 24.10.2009р. по накладній №515 від 27.03.2009р., з 15.05.2009р. по 13.11.2009р. по накладній № 671 від 15.04.2009р., з 30.05.2009р. по 28.11.2009р. по накладних № 786 від 30.04.2009р., № 781 від 30.04.2009р., № 723 від 30.04.2009р. (а.с. 58-59).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, суд вважає за правильне задовольнити вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 69971,49грн. - основного боргу, пені в сумі 9065,14грн., 3%річних в сумі 2536,18грн. та інфляційних в сумі 8034,91грн.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові

витрати покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 599, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" ст.ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Люкс", вул. Гагаріна, 39, м.Рівне, 33022 (код ЄДРПОУ 32745197) - 69971,49грн.(шістдесят дев"ять тисяч дев"ятсот сімдесят одна грн. 49коп.) - основного боргу, пені в сумі 9065,14грн.(дев"ять тисяч шістдесят п"ять грн. 14коп.), 3%річних в сумі 2536,18грн. (дві тисячі п"ятсот тридцять шість грн 18коп.) та інфляційних в сумі 8034,91грн.(вісім тисяч тридцять чотири грн. 91коп.), 896,08грн. (вісімсот дев"яносто шість грн. 08коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Кобецька

Рішення підписано 07.06.2010р.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

помічник судді І.В.Григорчук

07.06.2010р.