Ухвала суду № 100074885, 04.10.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7569/21

Провадження № 1-кс/204/1820/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 жовтня 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

слідчого судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

за участю прокурора Дерев`янко І.

за участю захисника Туманова С.Г.

за участю підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, маючого середньо освіту, одруженого, на утриманні маючого малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно працевлаштованого, раніше судимого та зі слів відносно якого 04.06.2019 року направлено обвинувальний акт за ч. 3 ст. 185 КК України до Харківського районного суду м. Харків, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

4 жовтня 2021 року старший слідчий СВ Відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Іванова М.А., за погодженням з прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра Дерев`янко І. звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_1 , у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час вступив у попередню змову із співучасником злочину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) поєднаного з проникненням у житло. Реалізуючи умови попередньої домовленості, направленої на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, діючи узгоджено, із корисливих мотивів та особистої зацікавленості, 30.09.2021 року у невстановлений досудовим розслідуванням час але не пізніше 18: 45 прибули за адресою: АДРЕСА_2 , та знаходячись на п`ятому поверсі за вищевказаною адресою, невстановленим в ході досудового розслідування предметом пошкодили замок вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 , тим самим незаконно проникли до квартири в якій мешкає потерпіла ОСОБА_4 . Продовжуючи реалізувати свій злочинний, корисливий умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднаного з проникненням у житло ОСОБА_1 , разом з співучасником злочину ОСОБА_3 , перебуваючи в кв. АДРЕСА_4 , де діючи умисно, переконавшись, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих викрали майно, що в зберігалось в приміщенні вищевказаної квартири, та належить потерпілій ОСОБА_4 , а саме: грошові кошти у сумі 200 доларів США номіналом по 100 доларів, що відповідно до офіційного курсу української гривні до долару США, встановленого Національним банком України на 30.09.2021 становить 5315, 20 гривень, та банківська карта банку ПриватБанку Gold № НОМЕР_1 , після чого маючи реальну можливість розпорядитися викраденим майном, з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, та розпорядились викраденим на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_5 , за попередньою змовою із співучасником злочину ОСОБА_3 , таємно викрали чуже майно спричинивши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 5315,20 гривень. Умисні дії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ч. 3 ст. 185 КК України. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час вступив у попередню змову із співучасником злочину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) поєднаного з проникненням у житло. Реалізуючи умови попередньої домовленості, направленої на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, діючи узгоджено, із корисливих мотивів та особистої зацікавленості, 30.09.2021 року у невстановлений досудовим розслідуванням час але не пізніше 16:00 год. прибули за адресою: АДРЕСА_2 , та знаходячись на поверсі за вищевказаною адресою, невстановленим в ході досудового розслідування предметом пошкодили замок вхідних дверей квартири АДРЕСА_5 , тим самим незаконно проникли до квартири в якій мешкає потерпіла ОСОБА_6 . ОСОБА_1 разом із співучасником злочину ОСОБА_3 , продовжуючи реалізувати свій злочинний, корисливий умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднаного з проникненням у житло, перебуваючи в кв. АДРЕСА_6 , де діючи умисно, переконавшись, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих викрали майно, що в зберігалось в приміщенні вищевказаної квартири, та належить потерпілій ОСОБА_6 , а саме: грошові кошти у сумі 100 Євро номіналом однією купюрою, що відповідно до офіційного курсу української гривні до Євро, встановленого Національним банком України на 30.09.2021 становить 3098,10 гривень, грошові кошти у сумі 7700 гривень, ноутбук фірми Apple Macbook, золотого кольору, планшет фірми Samsung, золотого кольору, норкова шуба, ювелірні вироби: золота обручка з цирконієм, золоте кільце з камінням сапфіру чорного кольору та цирконію білого кольору, золоте кільце з цирконію, золотий ланцюг та золота підвіска з камінням з цирконію, срібний браслет марки «Пандора», підвіска срібний ангел, жіночий шкіряний браслет чорного кольору, срібні кільця у кількості 6 шт., одна сережка з срібла у вигляді серця, чоловічі сонцезахисні окуляри фірми «Mustang», іменна банківська карта турецького банку «Garanti», після чого маючи реальну можливість розпорядитися викраденим майном, з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, та розпорядились викраденим на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_1 , за попередньою змовою із співучасником злочину ОСОБА_3 таємно викрали чуже майно спричинивши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 10 798,10 гривень.

Умисні дії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ч. 3 ст. 185 КК України. За сукупністю, дії ОСОБА_1 , виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ч. 3 ст. 185 КК України.

01.10.2021 ОСОБА_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України на місці вчинення кримінального правопорушення за адресою: АДРЕСА_1 , та 02.10.2021 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Підозра відносно ОСОБА_1 , у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України підтверджується та обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення від 30.09.2021 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01.10.2021 року; іншими матеріалами кримінального провадження. Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 , із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України. Аналізуючи зібрані доказані, орган досудового розслідування приходить до висновку про наявність фактів та відомостей, які вказують на те, що саме ОСОБА_1 , причетний до вчинення вищевказаного злочину. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України. В обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 , покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином. В ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_1 , може здійснити дії, передбачені п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, Вказані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є обґрунтованими, а враховуючи те, що такі запобіжні заходи як: - особисте зобов`язання; - застава; - домашній арешт; не зможуть зашкодити підозрюваному уникнути від органу досудового розслідування, оскільки базуються лише на суб`єктивному відношенні підозрюваного до необхідності виконання покладених на нього обов`язків. Таким чином, обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, надасть гарантії дотримання підозрюваним ОСОБА_1 , належної процесуальної поведінки та покладеного обов`язку явки як до слідчого або прокурора так і до суду. На думку органу досудового розслідування та прокурора застава навіть у максимальному розмірі – 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Все наведене, вказує на те, що випадок із ОСОБА_1 , становить значно вищий ступінь суспільної небезпеки в діях останнього, а також розмір завданих збитків потерпілим, є виключним випадком призначення застави поза встановленим ст. 182 КПК України розміром, що свідчить про те, що ОСОБА_1 , має можливість сплатити посильний для нього розмір застави. Таким чином необхідно визначити розмір застави не менше ніж 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що еквівалентно 688 200 грн. та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та є помірним для нього. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити, зазначивши, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що підозра не обґрунтована, жодних доказів, що саме ОСОБА_1 вчинив дане кримінальне правопорушення у клопотанні слідчого не зазначено та у судовому засідання не встановлено. Обшук було проведено без дозволу слідчого судді та додані прокурором матеріали не містять ухвали, як доказ легалізації такого обшуку. Додані до клопотання матеріали не містять протоколів пред`явлення вилучених у Попова речей для впізнання.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його наявність, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 враховуючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Стосовно ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його наявність, оскільки на даний час не відшукані всі речі, що стосуються даного кримінального провадження, а тому у випадку перебування ОСОБА_1 на волі, він зможе їх переховати чи знищити.

Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його наявність, оскільки підозрюваному відомі адреси проживання потерпілих, та він має можливість знайомитися з матеріалами кримінального провадження, де наявні дані та адреси проживання свідків, а тому є всі підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 з метою зміни їхніх показань, може незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному провадженні.

Стосовно ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його відсутність, оскільки у судовому засіданні не було підтверджено можливість ОСОБА_1 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання та місця роботи, наявність стійких соціальних зв`язків, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, та враховуючи доведеність прокурором, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_7 .

Крім того, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З урахуванням цього слідчий суддя вважає, що достатньою сумою застави необхідно визначити 500 000 гривень, що буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 30 листопада 2021 року включно.

У задоволенні клопотання захисника про передачу підозрюваного на поруки – відмовити.

Визначити заставу у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ у м. Київ.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до Відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкуванн з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалу направити до Відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя Т.О. Дубіжанська