Рішення № 100073762, 04.10.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року справа № 580/7417/21

13 годин 38 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Осадчого В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу №580/7417/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 / адреса для листування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]

до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (просп. Хіміків, 50, м. Черкаси, 18018, код ЄДРПОУ 36157425) [представник відповідача Прокопенко А.П. - за довіреністю]

про визнання дій протиправними та скасування постанов, прийняв рішення.

23.09.2021 вх. № 36599/21 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), просить:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дан Анжеліки Іванівни щодо винесення постанови від 03.06.2021 про відкриття виконавчого провадження №65674683 зі стягнення виконавчого збору та інших постанов у межах ВП №65674683;

- скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дан Анжеліки Іванівни від 03.06.2021 про відкриття виконавчого провадження №65674683;

- скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дан Анжеліки Іванівни від 03.06.2021 у ВП №65674683 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

- скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дан Анжеліки Іванівни від 03.06.2021 у ВП №65674683 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;

- скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дан Анжеліки Іванівни від 03.06.2021 у ВП №65674683 про арешт коштів боржника.

Ухвалою від 24.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, судове засідання призначено на 29.09.2021, оголошено перерву до 04.10.2021.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що 03.06.2021 державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дан Анжелікою Іванівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65674683 зі стягнення виконавчого збору, боржником за яким є ОСОБА_1 (з 15.08.2018 прізвище з ОСОБА_6 було змінено на ОСОБА_1 у зв`язку з одруженням). Державним виконавцем Центрального ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у межах виконавчого провадження №65674683 було винесено постанову від 03.06.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову від 03.06.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, постанову від 21.09.2021 про арешт коштів боржника. На думку позивача, указані постанови були винесені з порушенням вимог Закону України від 02.06.2016 № 1404-VII «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 29.09.2021 вх. 37609/21 направив до суду відзив на позов, в якому указав, що виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документів, що здійснюється органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання у розумінні Закону України «Про виконавчий збір» є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження розпочинається примусове виконання рішення і як наслідок відбувається стягнення виконавчого збору. За період з 2019 до 2021 року у боржника на виконання постанови про стягнення виконавчого збору систематично утримувались кошти в сумі, визначеній законом. 29.09.2021 за вх. 37607/21 відповідач на виконання вимог ухвали суду направив матеріали виконавчого провадження №65674683 та інші документи для офіційного з`ясування обставин справи.

Позивач у судове засідання не прибув, 04.10.2021 вх. 38149/21 звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності позивача за матеріалами, наявними у справі..

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши поданий позивачем відзив та повідомлені аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404 примусовому виконанню належать рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках.

Судом встановлено, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12.04.2016 у справі № 707/1663/15-ц стягнуто солідарно з позивача та громадянки ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 12.05.2008 №МКЧ-124-08 станом на 09.04.2015 в сумі 40166,05 дол. США (сорок тисяч сто шістдесят шість доларів США, 05 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ (1 долар США = 23,5103 гривень) становить 944315,80 грн. (дев`ятсот сорок чотири тисячі триста п`ятнадцять) гривень 80 копійок, а також судові витрати, що складаються з судового збору у сумі 3654 гривні 00 копійок, по 1827 гривень 00 копійок з кожного.

На виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області 19.08.2016 видано виконавчий лист №2/707/30/16, за яким, постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Черкаси ГТУЮ від 12.06.2019 відкрито виконавче провадження №59334588.

Судом встановлено, що 12.12.2019 у ВП №59334588 виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 94423,44 грн.

15.03.2021 стягувач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» замінено на правонаступника ОСОБА_5 , згідно ухвали Черкаського районного суду Черкаської області у справі від 27.11.2020 № 707/1663/15-ц.

03.06.2021 за письмовою заявою стягувача від 02.06.2021 № 8387 державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1. ст. 37 Закону № 1404 (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

03.06.2021 державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65674683 зі стягнення виконавчого збору, виконавчим документом за яким є постанова про стягнення виконавчого збору, винесена 12.12.2019 у ВП № 59334588 на залишок суми (направлена рекомендованим листом від 16.06.2021 № 1802807095458).

03.06.2021 державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) в межах ВП №65674683 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, 03.06.2021 - постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, 21.09.2021 - постанову про арешт коштів боржника.

Позивач вважає дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №65674683 зі стягнення виконавчого збору та інших постанов, винесених в межах даного виконавчого провадження протиправними, позаяк державним виконавцем недотримано умов та строків винесення таких постанов, що передбачено ч. 3 ст. 40 Закону № 1404.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і належать виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404). Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 (у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження про стягнення основного боргу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404 заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, що належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і у повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону № 1404 встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404 у редакції від 21.10.2019, що була чинна на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №59334588, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1404 у редакції, що була чинна до 28.08.2018 виконавчий збір стягувався державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. На момент винесення спірної постанови така редакція втратила чинність.

Згідно пунктів 1- 6 частини 5 статті 27 Закону № 1404 виконавчий збір не стягується: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що належать негайному виконанню; у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; у разі виконання рішення приватним виконавцем; за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що належить врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, прийнятими до набрання чинності цим Законом. Під такі критерії аргументи позивача не підпадають.

Частиною 9 статті 27 Закону № 1404 визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 1 частини 1, частини 5 статті 37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтями 40, 42 Закону № 1404 передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Згідно із частиною 3 статті 40 Закону № 1404 встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, що виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 42 Закону № 1404 на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до норм Закону № 1404 у редакції, що діяла до 28.08.2018, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII, що набрав чинності 28.08.2018 внесено зміни до статті 27 Закону № 1404, відповідно до яких виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що належить примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що належить передачі стягувачу за виконавчим документом.

З урахуванням редакцій Закону № 1404, що були чинними у період існування заборгованості позивача, база обчислення виконавчого збору змінювалась, а саме: у період до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 % фактично стягнутої суми, а у період після 28.08.2018 - 10 % суми, що належить примусовому стягненню.

Судом з матеріалів справи встановлено, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови від 03.06.2021 у ВП №65674683 про стягнення з боржника виконавчого збору визначив суму виконавчого збору у розмірі 10 % від залишку суми виконавчого збору у виконавчому листі від 19.08.2016 № 2/707/30/16 (93693,43грн * 10%), тобто у розмірі 10 % суми, що належить примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши Закон № 1404 у редакції Закону № 2475-VIII. Відповідно до платіжного доручення від 16.06.2021 № 46192 з позивача стягнуто витрати на проведення виконавчих дій у сумі 69,00 грн; відповідно платіжного доручення від 16.06.2021 № 46193 - 138,30 грн, відповідно платіжного доручення від 16.05.1011 № 46194 - 232,70 грн.

Суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини 1 статті 58 Конституції України та зазначив, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Положення статті 27 Закону № 1404 у редакції, що була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404 у редакції, що була чинна після 28.08.2018, позаяк розмір виконавчого збору обчислюється як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що належить примусовому стягненню.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження. На момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, позаяк вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України № 1404 не передбачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 750/7624/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що постанова про стягнення виконавчого збору від 12.12.2019 у виконавчому провадженні № 59334588 (944315,80 грн * 10%), винесена з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», позаяк указана постанова не оскаржується позивачем та не є предметом розгляду даної адміністративного спору, тому суд не може надавати правову оцінку підставам, що слугували для її прийняття, проте бере до уваги, що у цій справі йдеться не про подвійне/дублююче стягнення, а про виконавчі дії у частині залишку нестягнутої суми.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову від 03.06.2021 у ВП №65674683 про відкриття виконавчого провадження, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Згідно з пунктом 23 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови від 03.06.2021 ВП № 65674683 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є похідною від позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від про відкриття виконавчого провадження, а тому не належить до задоволення.

Розмір і види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

За змістом розділу І наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження» (далі - Наказ № 2830 ) видами витрат виконавчого провадження є: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку.

За змістом розділу ІІ Наказу № 2830: 1) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах; 2) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта»; 5) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.

Витратами виконавчого провадження є фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на поштову кореспонденцію, друк документів тощо). Такі витрати боржник повинен компенсувати незалежно від того, чи він виконав виконавчий документ у добровільному порядку.

Суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову від 03.06.2021 у ВП №65674683 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Аналогічного підходу дотримується Верховний Суд у постановах від 13.06.2018 у справі №751/4363/17, від 17.04.2019 у справі № 750/6793/17, від 19.06.2019 у справі №750/7053/17.

Згідно з частинами 1, 3 ст.68 Закону №1404 визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, що надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з частиною 1 ст.69 Закону №1404 встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Розмір відрахувань із заробітної плати встановлений статтею 70 Закону №1404, судом порушень у діях позивача не виявлено.

Відповідно до ч.2 ст.70 Закону №1404 із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Законом №1404 визначено окремий порядок здійснення відрахувань із заробітної плати, встановлено відповідні заборони у відсотковому визначенні для таких стягнень, тому судом не виявлено порушень щодо розміру 20 відсотків.

Суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову від 03.06.2021 у ВП №65674683 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Перевіривши твердження позивача щодо неправомірності постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 03.06.2021 у ВП №65674683, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 7 частини третьої цієї статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, що перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 48 Закону №1404 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Таких обмежень не застосовувалось до позивача.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону №1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404 належать примусовому виконанню визначається Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432 зі змінами.

Пунктом 8 Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що належать арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Статтею 52 Закону №1404 врегульовано особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця, додатково передбачено, що не належать арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (ч.3 ст.52 Закону №1404).

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону №1404 виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, що підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Такі зобов`язання щодо заборон відповідачем не порушено.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону №1404 підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону №1404 передбачено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову від 03.06.2021 у ВП №65674683 про арешт коштів боржника, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Оцінюючи дії відповідача щодо винесення постанов: від 03.06.2021 про відкриття виконавчого провадження № 65674683 з виконання постанови № 59334588 про стягнення залишку виконавчого збору; від 03.06.2021 у ВП №65674683 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 03.06.2021 у ВП №65674683 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; від 03.06.2021 у ВП №65674683 про арешт коштів боржника - за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), своєчасно, тобто без порушенням строку, встановленого для прийняття постанов, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дан Анжеліки Іванівни щодо винесення постанов від 03.06.2021 про відкриття виконавчого провадження №65674683 зі стягнення залишку виконавчого збору; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; про арешт коштів боржника - не належать до задоволення та їх скасування.

Враховуючи, що позивачу у задоволенні позовних вимог відмовлено, згідно зі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не належать.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 139, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255, 272 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 272, 293, частиною 6 статті 287, статтями 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.6 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень. Надсилання до суду апеляційної інстанції матеріалів окремих категорій термінових адміністративних справ, визначених параграфом 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу, здійснюється судом першої інстанції невідкладно після надходження апеляційної скарги; апеляційні скарги, що надійшли після направлення справи до адміністративного суду апеляційної інстанції, невідкладно направляються до адміністративного суду апеляційної інстанції з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ]

відповідач: Центральний відділ державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) [просп. Хіміків, 50, м. Черкаси, 18018, код ЄДРПОУ 36157425].

Повне судове рішення складено і проголошено 04.10.2021.

Суддя Л.В. Трофімова