Рішення № 100073029, 27.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 вересня 2021 р. Справа № 520/9829/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Остропільці Є.Є.,

за участю:

представника позивача - Качмар В.О.,

представника відповідача - Коваленко Л.І.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) про визнання протиправним та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Качмар Вячеслав Олександрович , діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДМС в Харківській області, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 27.05.2021 № 63014500000070 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Грузії ОСОБА_1 06.05.2021;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 27.05.2021 № 63012500023477 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 , виданої громадянину Грузії ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачем не вчинялось дій, які становлять загрозу національній безпеці України та громадському порядку в Україні. У позивача відсутня обізнаність про існування обставин, з яких вбачається, що скасування виданого дозволу на імміграцію є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України, оскільки перебуває на території України на законних підставах.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 14.07.2021 від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, згідно зі змістом якого уповноважений представник відповідача просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

Від представника позивача до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 20.07.2021 надійшла заява про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 05.08.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача прибув в судове засідання, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на зміст правової позиції викладеної в матеріалах справи.

Представник відповідача в судове засідання прибув проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості.

Заслухавши пояснення представник позивача та представник відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Радою національної безпеки і оборони України (надалі за текстом - РНБО) 14.05.2021 прийнято рішення «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», підтримавши внесені Кабінетом Міністрів України та Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Вирішено застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) по відношенню до позивача пункт № 581: « ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Азербайджанської Республіки» з застосуванням видів обмежувальних заходів відповідно до Закону України «Про санкції», а саме:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;

9) обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування;

10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;

11) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

12) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України;

13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (відмова в оформленні посвідки на тимчасове проживання, скасування посвідки на тимчасове проживання; відмова у наданні дозволу на імміграцію, скасування дозволу на імміграцію, скасування посвідки на постійне проживання; відмова в продовженні строку перебування в Україні; відмова в задоволенні заяви про прийняття до громадянства України; примусове видворення за межі України).

Указом Президента України № 203/2021 від 21.05.2021 введеного в дію рішення РНБО від 14.05.2021.

Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України 24.05.2021 за №5417/55/01-2021 прийнято подання про скасування дозволу на імміграцію в Україні, посвідки на постійне проживання, примусове видворення та заборону в`їзду на територію України.

Згідно зі змістом подання 24.05.2021 за № 5417/55/01-2021 судом встановлено, що «Відповідно до наявної інформації з метою легалізації на територію України прибув уродженець Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є учасником організованої злочинної групи, що вчиняє тяжкі та особливо тяжкі злочини.

За період перебування на території України ОСОБА_1 перевірявся на причетність до вчинення тяжкого кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження:

- ЄРДР №12020000000000585 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 (шахрайство).

Своїми безпосередніми діями ОСОБА_1 створює реальну загрозу національним інтересам, національній безпеці, порушує права і свободи людини і громадянина, сприяє дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та поширює вплив організованої злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній, суспільній сферах.

З метою виконання рішення РНБО від 14.05.2021 введеного в дію Указом Президента України № 203/2021 від 21.05.2021, керуючись пунктами 21, 22 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983, пунктом 64 Порядку оформлення, відповідно до ч. 1 ст. 13 та ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», вбачаємо за доцільне прийняти рішення про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання, примусове видворення та заборон в`їзду на територію України громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки його дії становлять загрозу національній безпеці України, безпеці громадського порядку в Україні, що с необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громад України.».

Супровідним листом від 25.05.2021 № 8.1/1788-21 Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України направлено до ГУ ДМС в Харківській області подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 24.05.2021 № 5417/55/01-2021 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заступником начальника ГУ ДМС в Харківській області 27.05.2021 затверджено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 .

Крім того прийнято рішення від 27.05.2021 № 63014500000070 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Грузії ОСОБА_1 06.05.2021 та рішення Головного від 27.05.2021 № 63012500023477 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 , виданої громадянину Грузії ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із такими рішення ГУ ДМС в Харківській області, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Відповідно до ст. 107 Конституції України зазначено, що Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

Згідно з п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» встановлено, що дозвіл на імміграцію в Україну може бути скасовано, якщо установлено, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Відповідно до п.п. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 25.04.2018, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який и видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».

В свою чергу положеннями ст. 12 Закону України «Про імміграцію» встановлено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки иа постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 25.04.2018, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Згідно з п.п 3, 6 та 10 ч. 1 статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 № 2469-VІІ громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз.

Положеннями ч. 4 ст. 18 Закону № 2469-VІІІ, передбачено, що Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

На виконання приписів ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» на Національну поліцію покладено завдання забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності.

Відповідно до змісту п.п. 1-4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведених положень законодавства суд зазначає, що подання про скасування дозволу на міграцію позивача в Україні, підготовлене органами поліції в межах визначеної Законом України «Про національну поліцію» компетенції та повноважень.

Щодо правового обґрунтування позивача в частині позбавлення позивача права на участь у вирішені питання про скасування дозволу на імміграцію в Україні, часових строків прийняття окресленого рішення та отримання додаткової інформації суд зазначає наступне.

Постановою КМ України від 26.12.2002 № 1983 «Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень» серед іншого затверджено «Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень».

Згідно з п. 23 окресленого Порядку передбачено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Враховуючи позицію представника позивача, кореспондуючи її з встановленими обставинами справи та зважаючи на зміст наведеного п. 23 Порядку суд зазначає, що відповідач прийняв рішення в межах місячного терміну.

В ході розгляду справи з боку представника позивача не доведено питання протиправності прийняття окресленого рішення зважаючи на часовий проміжок його прийняття.

Питання отримання додаткової інформації віднесено виключного права позивача у разі потреби в такій, в ході розгляду відповідного питання.

Суд не приймає посилання представника позивача на необхідність отримання з боку відповідача додаткової інформації для прийняття рішення, оскільки окреслена необхідність віднесена на розсуд відповідача. Разом з цим суд зазначає, що в ході розгляду справи судом не встановлено наявність необхідності отримання інформації та питання її неповноти в отриманих з боку відповідача документах.

Стосовно позбавлення позивача права на участь у вирішені питання суд зазначає, що формулювання «у разі необхідності запрошують для надання пояснень» не передбачає обов`язкової участі особи в процесі прийняття рішення, що нівелює правову позицію представника позивача.

Разом з викладеним суд звертає увагу на правову позицію представника позивача щодо невірного зазначення громадянства позивача в поданні Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України 24.05.2021 за № 5417/55/01-2021, рішеннях ГУ ДМС України в Харківській області від 27.05.2021 № 63014500000070 та від 27.05.2021 № 63012500023477 по відношенню до рішення РНБО 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та Указу Президента України № 203/2021 від 21.05.2021 про введення в дію рішення РНБО від 14.05.2021 та зазначає наступне.

Ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

Положення ч. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначають:

1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України;

2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.

Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону України «Про імміграцію» передбачено, що для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про імміграцію» передбачено, що після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п`яти робочих днів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому довгостроковою візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

З урахуванням конструкції зазначених норм законодавства при надані дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання не фігурує питання громадянства особи.

Принагідно суд зазначає, що громадянство особи не може бути визнано, як постійна інформаційна константа, внаслідок можливості її втрати, зміни чи набуття в законодавчо обумовлений спосіб на підставі законодавства країни походження позивача так і у спосіб національного законодавства країни знаходження.

Таким чином суд констатує, що громадянство особи не може використовуватись в питанні ідентифікації особи, наслідок допущення неточності в оформленні документів не перешкоджає ідентифікації особи позивача.

За таких обставин суд не приймає посилань представника позивача щодо невірного зазначення громадянства позивача.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідач та третя особа не надали належної оцінки поясненням позивача про ситуацію, яка склалася після його виїзду у зв`язку з розгортанням збройного конфлікту в країні його походження.

Суд бере до уваги, що за змістом вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішень - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2021.

Суддя Ю. О. Супрун