Рішення № 100072783, 23.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 вересня 2021 р. справа № 520/5348/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Дорощенко К.В.,

за участі:

представника позивача - Бондаренко Н.В.,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 22.01.2021 року №963040137263 Відділу з питань перерахунків пенсій Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, що міститься в Протоколі призначення пенсії позивача в частині визначення загального розміру стажу судді, що враховується для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 27 років 9 місяців 29 днів та проценту пенсії в розмірі 64%;

- визнати протиправним бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо не врахування стажу позивача, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90%, від суддівської винагороди працюючого судді, що виявилась у неврахуванні до стажу періоду служби у лавах Радянської Армії - тривалістю 2 роки 10 місяців 29 днів; половину періоду навчання в юридичному вищому навчальному закладі, тривалістю 11 місяців; періоду роботи в органах прокуратури тривалістю 12 років 11 місяців 1 день та в непроведенні перерахунку розміру загального проценту щомісячного грошового утримання від заробітку, що підлягає виплаті позивачеві;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо застосування «Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», яка втратила чинність згідно рішення - Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року по справі №640/5248/19 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Шостою апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року при виплаті суми заборгованості довічного грошового утримання за період з 19.02.2020 по 01.01.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області визначити стаж позивача, що враховується для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці тривалістю 44 роки 5 місяців 28 днів, включивши до стажу позивача: 2 роки 10 місяців 29 днів проходження військової служби, 11 місяців як половина строку навчання у вищому юридичному закладі; 12 років 11 місяців 1 день роботи в органах прокуратури;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області визначити позивачеві розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці позивача з 19.02.2020 року та здійснити виплату недоплаченої суми грошових коштів з 19.02.2020 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 року розгляд справи ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до суду з позовом у зв`язку з відмовою відповідача визначити позивачу суддівський стаж у конкретному кількісному вимірі та незаконному зменшенні суддівської винагороди до с відсотка. Згідно ч.1 ст.7 вказаного Закону на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як 3 роки, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою. Відповідно до ч.4 ст.43 Закону №2862 до стажу, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів, зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менш як 10 років. Наведене свідчить про те, що робота в органах прокуратури була зарахована позивачу як стаж роботи в галузі права при призначенні суддею, а також була зарахована до суддівського стажу. Позивач звернувся до суду з позовом у зв`язку з відмовою відповідача визначити йому суддівський стаж у конкретному кількісному вимірі та незаконному зменшенні суддівської винагороди на 64 відсотка. З огляду на викладене вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до ч.1 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-УЇІ (надалі - Закон №1402), до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:1)судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражі в України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, не входить служба у лавах Радянської Армії - тривалістю 2 роки 10 місяців 29 днів; половина періоду навчання в юридичному вищому навчальному закладі, тривалістю 11 місяців; період роботи в органах прокуратури тривалістю 12 років 11 місяців 1 день. Отже, відповідно до чинного законодавства при обчисленні стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 було враховано лише стаж, набутий на посаді судді. Не було враховано період проходження строкової військової служби, навчання в інституті за денною формою навчання, робота в органах прокуратури. З огляду на викладене вважає, що Головне управління при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового у розмірі 64 відсотків від розміру заробітної плати судді (виходячи із стажу роботи на посаді судді 27 років 9 місяців 28 днів), діяло правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав висловлену позицію викладену в адміністративному позові.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином. Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, з урахуванням відзиву на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі рішення X сесії XX скликання Харківської обласної Ради народних депутатів від 22.06.1989 р. "Про обрання тов. ОСОБА_1 народним суддею Богодухівського районного народного суду" позивач був зарахований на посаду народного судді Богодухівського районного народного суду Харківської області.

Постановою Верховної Ради України № 673-ХІУ від 19.05.1999 року позивача обрано суддею безстроково.

03.04.2017 року у зв`язку з наявністю стажу роботи на посаді судді більше 20 років суддя ОСОБА_1 звернувся до Вищої ради юстиції з заявою про відставку з уточненням від 06.04.2017 року.

13.04.2017 року рішенням Вищої Ради Правосуддя від №827/0/15-17 позивача звільнено у відставку.

З 24.04.2017 року наказом голови Богодухівського районного суду Харківської області від 20.04.2017 року №02-05-26 позивача відраховано зі штату Богодухівського районного суду Харківської області.

З 26.04.2017 позивач перебуває на обліку в Богодухівському відділенні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року по справі №520/10713/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Харківській області «Про визнання протиправним, скасування та зобов`язання вчинити певні дії», суд зобов`язав Головне Управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити позивачеві, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області від 27.02.12020 року №04-52/176 відповідно до якої розмір заробітної плати, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці.

На виконання Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року по справі №520/10713/2020 відповідачем прийнято рішення №963040137263 від 22.01.2021 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якого позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 64 відсотка суддівської винагороди від розміру заробітної плати судді (виходячи із стажу роботи на посаді судді 27 років 9 місяців 28 днів). При цьому, до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання був неврахований стаж роботи в органах прокуратури - тривалістю 12 років 11 місяців 1 день, період служби у лавах Радянської Армії - тривалістю 2 роки 10 місяців 29 днів, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - тривалість стажу 11 місяців. Грошове утримання в розмірі 64% від суддівської винагороди позивач став отримувати в лютому 2021 року. Про суму заборгованості, яка утворилась з 19.02.2020 та строки її виплати позивача відповідач не повідомив.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 01.03.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування до його стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання періоду проходження строкової військової служби, навчання в інституті за денною формою навчання, роботи в органах прокуратури та провести перерахунок довічного утримання з урахуванням трудового стажу роботи з моменту призначення.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.03.2021 повідомлено позивача про те, що пенсія обчислена та виплачується згідно з чинним законодавством. У разі виникнення незгоди з вищезазначеним, позивач має право на оскарження відповідно до законодавства. З цих підстав позивачу відмовлено в перерахунку та виплаті щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди.

З проводу спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24.06.1999 № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).

З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, від 22.10.2020 у справі №420/1234/19.

Суд відмічає, що Конституція України у частині другій статті 19 закріплює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.

Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.

Як встановлено судом, рішенням Вищої Ради Правосуддя від № 827/0/15-17 позивача звільнено у відставку, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Богодухівського районного суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, відповідно до п.4 ч.6.ст.126 Конституції України.

На час перебування позивача на посаду судді діяв Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862 -XII, відповідно до абз.2 ч.4 ст.43 якого, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі також - Закон №2453-V, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України №2453-VI, (в редакції, чинній до 28.03.2015) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

На момент розгляду спірних правовідносин діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі також - Закон №1402-VIII).

Згідно з пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України за №584/95 від 10.07.1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Таким чином, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 27 років (при достатніх 10), суд приходить до висновку, що до стажу роботи, який дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, враховується також половина строку навчання у Харківському юридичному інституті з 24.08.1974 по 24.06.1976 (10 місяців 26 днів), період проходження строкової військової служби з 16.05.1971 по 18.04.1974 (02 роки 10 місяців 28 днів), період роботи в органах прокуратури з 05.10.1977 - 27.06.1989 (11 років 08 місяців 22 дня).

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17 та від 28.11.2019 у справі №342/119/17.

Суд зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 року у справі № 308/6953/17 та від 30.01.2020 у справі №592/3694/17.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується та відповідачем визнається наявність стажу роботи позивачем на посаді судді 27 років 09 місяців 28 днів.

Таким чином, не включення відповідачем до відповідного стажу роботи позивача на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, періоду проходження строкової військової служби, час роботи на посадах прокурорів і слідчих, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.

Суд відмічає, що питання застосування норм матеріального права уже вирішувалось Верховним Судом у постановах від 28.11.2019 у справі №589/4735/16-а, від 28.11.2019 у справі №607/5454/17, від 13.05.2020 у справі № 242/1890/17 і суд не вбачає підстав для відступу від висловлених у них висновків.

Стосовно позовної вимоги щодо включення в суддівський стаж роботу на посаді стажера прокуратури Куп`янського району з 27.07.1976 по 04.10.1077 та визначення розміру щомісячного довічного утримання в розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.52 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про затвердження Положення про прокурорський нагляд в СРСР" від 24 травня 1955 року ( який був чинний на період праці позивачем на посаді стажера прокуратури Куп`янського району з 27.07.1976 по 04.10.1077), особи, які закінчують вищі юридичні навчальні заклади, призначаються на посади прокурорів і слідчих лише після проходження ними річного стажу за посадою слідчого районної (міської) прокуратури або помічника районного (міського) прокурора.

Отже, позивач не займав посаду прокурора і слідчих, оскільки був прийнять на посаду стажера прокуратури Куп`янського району, що не є рівнозначною посадою.

Згідно з положеннями ч.2 та ч.3 ст.20 Закону СРСР "Про прокуратуру СРСР" від 30.11.1979 року №1162-X, тільки після проходження в органах прокуратури стажування протягом одного року, відбувалось призначення на посаду прокурора або слідчого прокуратури.

Під час визначення суддівського стажу позивача, чинними були положення Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року, статтею 56 якого було надано роз`яснення поняття "прокурор", а саме: під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Натомість законодавством, чинним як на час роботи позивача у спірні періоди так і на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії, посада «стажиста» не охоплювалось поняттям «прокурор», визначення якого міститься у ст.56 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ і не відноситься до прокурорських посад, зазначених у статті 15 Закону №1697-VII.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача на посаді стажиста до суддівського стажу та відповідно щодо включення до стажу роботи, який дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд відмічає, як встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось сторонами, позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці вперше призначене у розмірі визначеному Законом № 2453-VI, яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання, зокрема, розмір суддівської винагороди та відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання.

Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя.

Положеннями ст.142 Закону № 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Зазначена норма чітка, однозначна, зрозуміла та не вступає в колізію з іншими нормами.

Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 року по зразковій справі №620/1116/20 (Пз/9901/5/20) дійшов висновку про наявність у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону № 2453-VI, права (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.

На підставі викладеного, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII; розмір відсотку за Законом № 2453-VI).

Враховуючи наведене, суд вважає правомірними дії відповідача щодо перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно положень ст.142 Закону № 1402-VIII, а тому позовна вимога щодо визначення розміру щомісячного довічного утримання в розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді Законом № 2453-VI не підлягає задоволенню.

Із урахуванням описаних вище періодів загальний стаж роботи позивача на посаді судді, який у відповідності до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII повинен враховуватись при визначені розміру виплачуваного йому довічного грошового утримання судді у відставці складає 43 роки 04 місяці 14 днів.

Отже, розмір грошового утримання позивача повинен збільшитися на 2 відсотки за кожен рік, що перевищує 20 річний стаж, відповідно Закону №1402-VIII та становить 96 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (43-20=23 років, 23x2%=46%, 50%+46%=96%).

Суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Таким чином обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відносно позовної вимоги визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо застосування «Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», яка втратила чинність згідно рішення - Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року по справі №640/5248/19 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Шостою апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року при виплаті суми заборгованості довічного грошового утримання за період з 19.02.2020 по 01.01.2021 року, суд зазначає наступне.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19 визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови КМУ від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», що унеможливлює застосування вказаної постанови відповідачем. При цьому, наявні матеріали справи не містять жодного доказу щодо протиправних дій, які оскаржує позивач.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 22.01.2021 року №963040137263 Відділу з питань перерахунків пенсій Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, що міститься в Протоколі призначення пенсії ОСОБА_1 в частині визначення проценту пенсії в розмірі 64% та неврахування до стажу, що враховується для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці періоду служби у лавах Радянської Армії, половину періоду навчання в юридичному вищому навчальному закладі, періоду роботи в органах прокуратури.

Визначити стаж ОСОБА_1 , що враховується для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці тривалістю 43 роки 4 місяці 14 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 96% від суддівської винагороди працюючого судді з 19.02.2020 року на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.02.2020 року №04-52/176, виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області, з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 04.10.2021 року.

Суддя Біленський О.О.