Рішення № 100072773, 23.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 вересня 2021 року № 520/8393/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,

представника позивача - Романченка О.Р.,

представника відповідача - Гуріної В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєвої Тетяни Іванівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєвої Тетяни Іванівни № 57990946 від 05.05.2021 про відмову у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 3/4 земельної ділянки площею 0,0670 га, кадастровий номер 6310137500:07:007:0007 по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєву Тетяну Іванівну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про державну реєстрацію за ним права власності на 3/4 земельної ділянки площею 0,0670 га, кадастровий номер 6310137500:07:007:0007 по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєвої Тетяни Іванівни № 57990946 від 05.05.2021 про відмову у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на 3/4 земельної ділянки площею 0,0670 га, кадастровий номер 6310137500:07:007:0007 по АДРЕСА_1 є протиправним та таким, що порушує права позивача. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом.

Представник відповідача у поданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача вказано, що рішення державного реєстратора № 57990946 від 05.05.2021 про відмову у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на 3/4 земельної ділянки є законним та обґрунтованим, прийнятим у межах повноважень та відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки в ході розгляду заяви позивача та доданих до неї документів, державним реєстратором було встановлено, що проведення державної реєстрації права власності на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2021 по справі №643/16684/19 має наслідком відчуження майна особи - боржника, ОСОБА_2 , відомості про яку внесено до Єдиного реєстру боржників, що є підставою для відмови в державній реєстрації прав відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що і стало підставою для прийняття оскаржуваного у даній справі рішення.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.

Треті особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2020 року по справі № 643/16684/19 визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 земельної ділянки площею 0,0670 га з кадастровим номером 6310137500:07:007:0007, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та вказано, що цим судовим рішенням залишено право власності спільного власника земельної ділянки ОСОБА_1 , як співвласника 3/4 житлового будинку, що розташований на цій земельній ділянці, оскільки його права співвласника не визнавались іншим співвласником ОСОБА_2 .

Судовим розглядом справи встановлено, що 29.04.2021 позивач через представника звернувся до відповідача із заявою та вищевказаним рішенням суду, що набрало законної сили, про державну реєстрацію права власності на 3/4 земельної ділянки на підставі рішення суду.

05.05.2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно було прийнято рішення № 57990946 про відмову у реєстрації заявленого права на підставі п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у зв`язку із тим, що співвласник земельної ділянки ОСОБА_2 зареєстрована в Єдиному реєстрі боржників по низці виконавчих проваджень, а реєстрація за позивачем 3/4 земельної ділянки призведе до відчуження частки її майна.

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державній реєстрації прав, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV, підлягають, зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Серед загальних засад державної реєстрації прав Законом передбачено внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом.

За вимогами частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Крім того, п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру, Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів), а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Водночас, приписами ст. 24 Закону № 1952-IV визначено перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Так, згідно з п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників.

Також, суд зазначає, що згідно зі ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.

Згідно з п. 18 державної Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Відповідно до приписів п. 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом, державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Під час розгляду справи судом зі змісту наданих представником відповідача пояснень встановлено, що державним реєстратором були отримані відомості з Єдиного реєстру боржників, які містять актуальну інформацію стосовно зареєстрованих виконавчих проваджень за номерами: № 57918967, № 57614394, № 57611120, № 64244678, № 62011921, № 59248598 стосовно боржника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, представником відповідача вказано, що державним реєстратором було встановлено, що проведення державної реєстрації права власності на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2021 по справі №643/16684/19 має наслідком відчуження майна особи - боржника, ОСОБА_2 , відомості про яку внесено до Єдиного реєстру боржників, що є підставою для відмови в державній реєстрації прав відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що з огляду на зміст наведених норм права, а також із суті державної реєстрації прав як офіційного визнання і підтвердження державою виникнення/зміну/припинення речових прав на нерухоме майно вбачається, що державний реєстратор має відмовити в державній реєстрації правочину, за яким боржником вже відчужене майно на користь заявника на підставі певного правочину та повідомити про це відповідного виконавця після звернення заінтересованої особи за проведенням державної реєстрації набутого права.

Суд зазначає, що набуття речового права за рішенням суду є окремою підставою для державної реєстрації прав, яка існує поряд з набуттям права на підставі договору.

Водночас, під час розгляду справи встановлено, що право власності на 3/4 земельної ділянки за позивачем виникло не внаслідок відчуження цієї частки попереднім власником-боржницею, а внаслідок визнання та підтвердження такого права позивача в судовому порядку.

Під час розгляду справи представником позивача було надано пояснення та вказано, що боржниця ще в 2009 році самовільно привласнила собі право власності на весь будинок без урахування 3/4 частки позивача і на заявлені до реєстрації 3/4 земельної ділянки під ним. Рішеннями державного реєстратора департаменту від 17.09.2019 та від 07.10.2019 припинено право власності боржниці на будинок та зареєстровано право власності на 3/4 будинку за позивачем під час перебування відомостей про боржницю в Єдиному реєстрі боржників та ця дія ніким не оскаржена, її законність під сумнів не ставилась. Отже, в спірній ситуації відбулось визнання судом існування за позивачем права на частку в спільному з боржницею нерухомому майні та свідчить про припинення права власності боржниці на всю земельну ділянку, а не її відчуження.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про помилковість висновків державного реєстратора щодо наявності підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації права власності позивача, у зв`язку з чим визнати рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєвої Тетяни Іванівни № 57990946 від 05.05.2021 про відмову у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на 3/4 земельної ділянки площею 0,0670 га, кадастровий номер 6310137500:07:007:0007 по АДРЕСА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, суд з огляду на встановлення під час розгляду справи обставин порушення прав приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєву Тетяну Іванівну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію за ним права власності на 3/4 земельної ділянки площею 0,0670 га, кадастровий номер 6310137500:07:007:0007 по АДРЕСА_1 .

При цьому, суд зазначає, що у такому випадку відсутні підстави вважати, що судом здійснюється втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєвої Тетяни Іванівни (майдан Павлівський, буд. 4, м. Харків, 61003) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєвої Тетяни Іванівни № 57990946 від 05.05.2021 про відмову у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 3/4 земельної ділянки площею 0,0670 га, кадастровий номер 6310137500:07:007:0007 по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєву Тетяну Іванівну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про державну реєстрацію за ним права власності на 3/4 земельної ділянки площею 0,0670 га, кадастровий номер 6310137500:07:007:0007 по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 04 жовтня 2021 року.

Суддя Мельников Р.В.