Рішення № 100071309, 21.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року справа № 380/6559/21

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Сакалош В.М.,

секретар судового засідання Наум`як Х.О.,

за участю:

представника позивача Гелемея Ю.М.

представник відповідача Тістечка Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «РАВТРАНС» до Галицької митниці Держмитслужби, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рада національної безпеки і оборони України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «РАВТРАНС» до Галицької митниці Держмитслужби, за участі третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ради національної безпеки і оборони України в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо непроведення митного оформлення транспортних засобів марки DAF, реєстраційний номер: НОМЕР_1 ; напівпричіп реєстраційний номер НОМЕР_2 ; марки DAF реєстраційний номер: НОМЕР_3 ; напівпричіп реєстраційний номер НОМЕР_4 ; марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_5 , напівпричіп НОМЕР_6 та зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби завершити митне оформлення транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько- польське підприємство «РАВТРАНС» (місцезнаходження: Львівська область, Жовківський район, місто Рава-Руська, вулиця Коновальця, будинок 27, 80316, ідентифікаційний код юридичної особи: 25231628).

Ухвалою від 26.04.2021 суд відкрив у справі спрощене позовне провадження.

В ході розгляду справи суд прийшов до висновку про необхідність вирішення питань про призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження, а також залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ради національної безпеки і оборони України.

Ухвалою від 17.06.2021 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Раду національної безпеки і оборони України (01601, м.Київ, вул. Петра Болбочана, 8).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «РАВТРАНС», в межах господарської діяльності укладено договір на перевезення вантажів № 01212 від 12.12.2018р., № 10818-01 від 25.08.2020 року, договір про міжнародні вантажні перевезення від 30.03.2021 року. 05.04.2021 та 06.04.2021 року відмовлено у проведенні митного оформленні вантажу без надання картки відмови, з покликанням на указ Президента України від 02.04.2021 № 140/2021 та рішення РНБО України від 02.04.2021 року. Вважає таку бездіяльність незаконною.

25.05.2021 року від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки керувались Указом Президента України від 02.04.2021 та рішення РНБО України від 02.04.2021 року. Крім цього, Відповідач вважає, що Позивачем не надано належних документів щодо декларування товару.

07.07.2021 року від Відповідача надійшли додаткові пояснення, де зазначалось про повернення товару та трьох транспортних засобів.

28.07.2021 року від Позивача надійшли додаткові пояснення, в яких Позивач звертає увагу на суперечності в позиції Відповідача та неможливість застосування Указу Президента України як акту з питань митної справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача Рада національної безпеки і оборони України своїм правом на подачу пояснень не скористалась.

В судовому засіданні представник позивача, позовну заяву підтримав, просив позов задовільнити в повному обсязі. Представник відповідача заперечив, щодо задоволення позовної заяви з мотивів наведених у відзиві. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача Рада національної безпеки і оборони України свого представника в судове засідання не забезпечила, будь-яких заяв та клопотань до суду не подавала.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

12.12.2018 року Позивач уклав договір на перевезення вантажів № 01212 з ТзОВ «Логістік Лайн» щодо надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом. 26.03.2021 року між сторонами погоджено заявку № ОV-5 від 26.03.2021 року.

25.08.2020 року Позивач уклав договір на перевезення вантажів № 10818-01 з ПП «ЮНІС-ТЕП». 24.03.2021 року між сторонами погоджено заявку № DT0558.

30.03.2021 Позивачем укладено договір міжнародного перевезення вантажів з компанією NUNNER logistics UAB.

05.04.2021 року та 06.04.2021 року на митному посту Рава_Руська Галицької митниці Держмитслужби відмовлено у проведенні митного оформлення вантажу, який перевозився вантажними транспортними засобами перевізника, а саме транспортних засобів марки DAF, реєстраційний номер: НОМЕР_1 ; напівпричіп реєстраційний номер НОМЕР_2 ; марки DAF реєстраційний номер: НОМЕР_3 ; напівпричіп реєстраційний номер НОМЕР_4 ; марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_5 , напівпричіп НОМЕР_6 . Усі транспортні засоби було поміщено в статус «затриманий».

За час розгляду справи Відповідачем повернуто товар, а саме вантаж «препарат для обробки насіння (мінеральне добриво), вантаж «вертати, сівалки, с/г обладнання», вантаж «міндобриво».

Крім цього, Відповідачем повернуто тягачі за державними реєстраційними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_3 та НОМЕР_5 , що перебували у користуванні Позивача на підставі договорів фінансового лізингу, щодо чого Позивач не заперечував.

Аналізуючи спірні правовідносини та надаючи їм правову оцінку суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Статтею 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Статтею 255 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Цей строк може бути продовжений з підстав визначених ч. 2 ст. 255 Митного кодексу України: виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу відповідно до статті 247 цього Кодексу; підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією згідно з цим Кодексом; виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом (ч.1).

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження (ч. 2).

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу (ч. 3).

Порядок оформлення картки відмови визначається розділом VII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 року за № 1360/21672 (далі - Порядок № 631).

Відповідно до п.7.1 Порядку № 631 у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку № 631.

Згідно з п. 7.2 Порядку № 631, у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Судом встановлено, що Відповідач картки відмови Позивачу не надав. В межах судового розгляду, така картка не була долучена разом з відзивом або додатковими поясненнями. У зв`язку з цим, не знайшли свого підтвердження доводи Відповідача щодо невиконання Позивачем вимог чинного законодавства України.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо доводів Відповідача про застосування Указу Президента України № 140/2021 від 02.04.2021 року, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.134 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, дискреційні повноваження держави щодо гарантування права власності є доволі широкими. Разом з тим, обмеження права власності, на думку суду, повинні розглядатися виключно на підставі загального принципу про те, що кожен має право безперешкодно користуватися своїм майном, а не крізь призму обмежень права власності. Відмовляючи позивачу в митному оформленні у зв`язку з застосування спеціальних санкцій згідно з нормами Закону № 1644-VII та Указу Президента України № 140/2021 від 02.04.2021 року, Відповідач порушив право Позивача вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно зі ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Відтак, застосування негативних наслідків до Позивача у вигляді відмови в проведенні митного оформлення порушує справедливий баланс, оскільки митним органом порушується право Позивача користуватися і розпоряджатися належним йому на праві власності майном.

Прийняття Указу Президента України від 02.04.2021 № 140/2021 не містить чітких та послідовних дій з операціями Позивача, які склалися саме в аналізований період.

Як зазначається у абзаці третьому підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року у справі N 1-25/2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідно до ч.4 ст. 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Реалізуючи своє право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності при укладенні договорів на перевезення вантажів № 01212 від 12.12.2018р., № 10818-01 від 25.08.2020 року, договір про міжнародні вантажні перевезення від 30.03.2021 року, керувався чинними нормативно-правовими актами, які не передбачали будь якої-заборон щодо такої діяльності, тому суд вважає, що Відповідач не мав законних підстав для бездіяльності щодо митного оформлення транспортних засобів.

У рішенні від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи, що в даному випадку має місце незавершення митного оформлення відносно транспортних засобів, суд вважає, що належним способом захисту є зобов`язання митний орган завершити митне оформлення товару з урахуванням висновків суду.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Щодо транспортних засобів, які повернуті Позивачу, суд приходить до висновку про закриття провадження в цій частині позовних вимог з підстав, передбачених в п. 8 ч.1 ст.238 КАС України.

В порядку ст. 139 КАС України суд вирішиш стягнути судові витрати, а саме сплачений судовий збір у сумі 2270 ( дві тисячі двісті сімдесят гривень) 00 коп. на користь Позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 295 КАС України , суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо не проведення митного оформлення транспортних засобів, а саме напівпричіп реєстраційний номер НОМЕР_2 ; напівпричіп реєстраційний номер НОМЕР_4 ; напівпричіп НОМЕР_6 та зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби (місцезнаходження, м. Львів, вул. Костюшка,1, ідентифікаційний код юридичної особи: 43348711) завершити митне оформлення транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «РАВТРАНС» (місцезнаходження: Львівська область, Жовківський район, місто Рава-Руська, вулиця Коновальця, будинок 27, 80316, ідентифікаційний код юридичної особи: 25231628).

В іншій частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько- польське підприємство «РАВТРАНС» провадження закрити.

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (місцезнаходження, м. Львів, вул. Костюшка,1, ідентифікаційний код юридичної особи: 43348711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «РАВТРАНС» (місцезнаходження: Львівська область, Жовківський район, місто Рава-Руська, вулиця Коновальця, будинок 27, 80316, ідентифікаційний код юридичної особи: 25231628) сплачений судовий збір у сумі 2270 ( дві тисячі двісті сімдесят гривень) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2021.

Суддя В.М. Сакалош