Рішення № 100070697, 28.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 року № 320/4222/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить: – визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110686/2 від 06.02.2019; – визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110687/2 від 06.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозилися на митну територію України, визначено їх митну вартість за основним методом – за ціною договору (контракту), заявлено цей показник у відповідних митній декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2019/401898 від 05.02.2019 та тимчасовій митній декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/401899 від 05.02.2019, до яких додавалися, а також додатково були надані всі необхідні документи для підтвердження ціни. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв вищезазначені рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів. Позивач зазначає, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей. Позивач зазначає про необґрунтованість рішень відповідача про коригування митної вартості товарів. Вважає дії митного органу неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України (далі – МК України).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази від відповідача та призначено судове засідання на 16.09.2019.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого відповідач зазначив, що ним під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача встановлено, що документи, зазначені в частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та подані не в повному обсязі.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав свою позицію, наведену в позовній заяві, та зазначив про неправильність застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 зупинено провадження у справі за обґрунтованим клопотанням позивача до 28.10.2019.

Судове засідання 28.10.2019 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та наступне судове засідання призначено на 13.11.2019.

Представник позивача 13.11.2019 надав до суду клопотання, в якому просив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 поновлено провадження у справі.

У зв`язку з поданим клопотанням та на підставі ст. 205 КАС України суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «Текстиль-Контакт» (місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2, ідентифікаційний код 32043747) зареєстроване як юридична особа 21.06.2002, номер запису 1 065 120 0000 001220 від 15.11.2004 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як слідує з матеріалів справи, між ТОВ «Експоторг», компанією, зареєстрованою в Російській Федерації, (далі – продавець) та ТОВ «Текстиль-Контакт» 03.05.2017 був укладений контракт №02/17 (далі – контракт), відповідно до якого продавець зобов`язується поставити, а позивач прийняти та оплатити тканини в асортименті, за цінами відповідно до рахунку на поставку, виставленого відповідно до контракту.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1, 3.2, 4.1, 5.1 та 11.3 контракту кількість і найменування на кожну партію тканин, що постачаються, позивач повідомляє продавцю не пізніше п`яти днів до відвантаження й вони підтверджуються специфікацією на поставку, яка є невід`ємною частиною контракту.

Поставка товару здійснюється позивачем на територію України зі складу продавця власним автотранспортом позивача на умовах FCA склад продавця, м. Іваново, Російська Федерація (Incoterms 2010), вантажовідправник – продавець.

Продавець зобов`язується протягом трьох банківських днів з моменту прибуття транспорту позивача здійснити завантаження і митне оформлення товару.

Ціни за 1 погонний метр тканин, що постачаються, узгоджуються між продавцем і позивачем і підтверджуються доданою специфікацією, яка є невід`ємною частиною контракту, в ціну товару також включене й пакування.

Позивач здійснює 100% передоплату за кожну партію тканин, що постачаються, згідно з виставленим рахунком на кожну поставку. Виставляючи рахунок, продавець гарантує свою готовність здійснити відвантаження відповідної партії товару в порядку, передбаченому положенням пункту 3.2 контракту, якщо інше не вказане в специфікації.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019.

Судом встановлено, що продавець та позивач неодноразово вносили зміни до пункту 5.1 контракту, які стосуються порядку оплати позивачем придбаного товару за контрактом.

Продавець та позивач 09.03.2018 уклали додаткову угоду №3 до контракту, якою виклали пункт 5.1 у новій редакції, відповідно до якої позивач здійснює передоплату за кожну партію тканин, що постачаються, відповідно до виставленого рахунку на кожну поставку, а також можливе часткове відстрочення платежу протягом 90 (дев`яноста) днів. Виставляючи вказаний рахунок, продавець гарантує свою готовність здійснити відвантаження відповідної партії товару в порядку, передбаченому положеннями пункту 3.2 контракту, якщо інше не передбачено в специфікації.

Продавець та позивач 31.01.2019 уклали додаткову угоду №4 до контракту, якою доповнили пункт 5.1 контракту тим, що оплата товару, що постачається за специфікацією №14 від 01.02.2019 до контракту, повинна бути здійснена позивачем у термін до 01.03.2019.

Продавець та позивач 01.02.2019 уклали специфікацію №14 до контракту (далі – специфікація), відповідно до якої продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити тканини в асортименті в кількості 123 116,1 погонних метрів (далі – товар).

Загальна вартість товару згідно зі специфікацією склала 5 335 717,73 російських рублів, а його поставка відбувалася на умовах FCA м. Іваново, Російська Федерація (Incoterms 2010).

Позивач 05.02.2019 подав до Київської митниці ДФС митну декларацію ІМ40ДЕ №UA125110/2019/401898 від 05.02.2019 та тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/401899 від 05.02.2019, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2019/401898 від 05.02.2019 та тимчасової митної декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/401899 від 05.02.2019 загальна вартість товару складає 5 335 717,73 російських рублів (4 546 381,52 російський рубль + 789 336,21 російських рублів), а його поставка відбувалася на умовах FCA м. Іваново, Російська Федерація.

У той же час з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив транспортно-експедиторські послуги) з м. Іваново, Російська Федерація, до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 24 000,00 грн.

Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів – за ціною договору (контракту) в митній декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2019/401898 від 05.02.2019 та тимчасовій митній декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/401899 від 05.02.2019, склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митних декларацій щодо товару 05.02.2019 – 2 255 023,65 грн. (5 335 717,73 російських рублів х 0,41813 + 24 000,00 грн.).

Позивачем до Київської митниці ДФС разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2019/401898 від 05.02.2019 та тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/401899 від 05.02.2019 подано, зокрема такі документи: рахунок-фактуру №4 від 01.02.2019 (0380); автотранспортну накладну №0115021 від 01.02.2019 (0730); документ, що підтверджує вартість перевезення товару, – довідку ПП «Меоні Україна» про транспортні витрати №24 від 04.02.2019 (3007); контракт (4100); додаткову угоду №1 від 23.05.2017 до контракту (4103); додаткову угоду №2 від 14.07.2017 до контракту (4103); специфікацію (4103); акт про взяття проб (зразків) товарів б/н від 04.02.2019 (9107); копію митної декларації країни відправлення №10103080/010219/0004503 від 01.02.2019 (9610).

Після подання вказаних митних декларацій 05.02.2019 декларант отримав від відповідача електронні повідомлення про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: 1) інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) виписки з бухгалтерської документації; 3) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем 05.02.2019 надано відповідачу наступні додаткові документи разом із відповідними заявами позивача №150 від 05.02.2019 та №149 від 05.02.2019: прайс-лист б/н від 09.01.2019; додаткову угоду №4 від 31.01.2019 до контракту; договір про надання транспортно-експедиторських послуг при організації перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №199 від 05.01.2018, укладений між ПП «Меоні Україна» та позивачем; рахунок-фактуру №МИ-0000019 від 04.02.2019, виставлений ПП «Меоні Україна»; сертифікат про походження товару №9058000026 7780744 від 01.02.2019.

Відповідач 06.02.2019 прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №№UA125110/2019/110686/2, так як за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2019/401898 від 05.02.2019 встановлено, що документи надано не в повному обсязі, зокрема відповідно до пункту 4.1 контракту ціна за товар узгоджується та підтверджується специфікацією, згідно з пунктом 5.1 контракту позивач здійснює 100% передоплату за кожну партію товару. Однак інформації щодо оплати товару декларантом не надано. Декларантом не надано договір про перевезення. Відповідно до довідки про транспортні витрати №24 від 04.02.2019 визначено, що додаткове страхування товару не здійснювалось, що може вказувати на наявність страхування даного товару позивачем або продавцем.

Митний орган зазначив, що відповідно до пункту 3.3 контракту продавець передає позивачеві сертифікат про походження товару (СТ-1), однак він не наданий до митного оформлення. Тому відповідно до частини другої статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин другої та третьої статті 53, статті 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Однак у строк, встановлений частиною третьою статті 53, пунктом 2 частини другої статті 255 МК України, декларантом надано додаткові документи не у повному обсязі. При цьому надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки містять додаткові розбіжності, зокрема декларантом надано додаткову угоду №4 від 31.01.2019 до контракту, в пункті 1 якої сторони узгодили внесення змін до пункту 5.1 контракту про те, що оплата по специфікації від 01.02.2019 буде здійснюватися у термін до 01.03.2019. Тобто на момент додаткової угоди 31.01.2019 здійснено посилання на майбутню дату специфікації №14 від 01.02.2019. Крім того, даною додатковою угоду №4 від 31.01.2019 змінено умови оплати всього контракту по конкретній специфікації, а не для всього контракту, що посилює сумнів митного органу в наявності обов`язкової проплати за поставлений товар на момент митного оформлення.

Митниця вказала, що декларантом надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг №199 від 05.01.2018 між ТОВ «Текстиль-Контакт» та ПП «Меоні Україна», відповідно до умов якого ПП «Меоні Україна» є посередником в наданні послуг по перевезенню, інші угоди по перевезенню не надані, а тому митний орган не може впевнитися в достовірності заявленим транспортним витратам.

Декларантом наданий прайс-лист №б/н від 09.01.2019 від продавця ТОВ «Експоторг», а не від виробника товарів, які вказані в наведеній таблиці по кожному товару, крім того, в даному прайс-листі вказана інформація про вартість товару на умовах поставки FCA, що не відповідає загальноприйнятному виду прайс-листа (знеособлений, без конкретних умов поставки тощо), а тому даний документ не може бути визначений як прайс-лист виробника товарів.

Крім того, декларантом не надано: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Отже, подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини другої статті 58 МК України. У зв`язку з вищевикладеним посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України. Жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 МК України від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б – за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г – на основі віднімання та додавання вартостей – не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статті 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ – резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №3 – митна декларація №UA807170/2019/4375 від 28.01.2019 (вартість товару згідно з джерелом інформації – 4,62 долари США за 1 кг); товар №4 – митна декларація №UA100070/2017/199281 від 18.04.2017 (вартість товару згідно з джерелом інформації – 4,71 долари США за 1 кг); товар №5 – митна декларація №UA100010/2018/148209 від 14.09.2018 (вартість товару згідно з джерелом інформації – 5,47 доларів США за 1 кг); товар №6 – митна декларація №UA500030/2017/2408 від 07.03.2017 (вартість товару згідно з джерелом інформації – 3,76 долари США за 1 кг).

Відповідач 06.02.2019 прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №№UA125110/2019/110687/2, у графі 33 якого відповідач зазначив аналогічну аргументацію, що і в графі 33 рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №№UA125110/2019/110686/2 від 06.02.2019.

Відповідач дійшов висновку, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини другої статті 58 МК України. У зв`язку з вищевикладеним посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України. Жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 МК України від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б – за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г – на основі віднімання та додавання вартостей – не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статті 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ – резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №2 – митна декларація №UA100070/2018/221361 від 29.01.2018 (вартість товару згідно з джерелом інформації – 4,08 долари США за 1 кг).

Після цього митним органом відповідно до пункту 1 частини одинадцятої та частини дванадцятої статті 264 МК України було відмовлено в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2019/401898 від 05.02.2019 та тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/401899 від 05.02.2019 у зв`язку з прийняттям рішень Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110686/2 від 06.02.2019 та №UA125110/2019/110687/2 від 06.02.2019.

При прийнятті відмови посадовою особою митного органу – старшим державним інспектором Київської митниці ДФС Даниленко Тетяною Володимирівною були заповнені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00032 від 06.02.2019 та №UA125110/2019/00033 від 06.02.2019, примірник яких невідкладно було вручено (надіслано) декларанту.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нові митну декларацію ІМ40ДЕ №UA125110/2019/402064 від 06.02.2019 та тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/402065 від 06.02.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 48 753,91 грн. та 3 914,59 грн. відповідно.

Позивач 26.04.2019 у силу приписів частини восьмої статті 55 МК України, відповідно до яких протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, надав відповідачу додаткові документи разом із супровідним листом №2604/19-01 від 26.04.2019 (далі – лист). Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:

1) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, – позивач надав відповідачу для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних документів: довідки Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» №КНО-09.1.9.2/130 від 26.03.2019; платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах №54 від 26.02.2019 та №90 від 04.04.2019, виданих позивачем, які підтверджують, що позивач перерахував на користь продавця спірного товару вартість останнього в розмірі 5 335 717,73 російських рублів;

2) щодо виписки з бухгалтерської документації – позивач надав відповідачу для ознайомлення на 8 аркушах фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача щодо реалізації спірного товару на митній території України: видаткової накладної №2910 від 12.02.2019, складеної між позивачем та Ізмаїльською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»; податкової накладної №935 від 12.02.2019, складеної позивачем; видаткової накладної №3068 від 13.02.2019, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бенефіт Профіт»; податкової накладної №1079 від 13.02.2019, складеної позивачем; видаткової накладної №3681 від 20.02.2019, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГТ Плюс»; податкової накладної №1256 від 14.02.2019, складеної позивачем; видаткової накладної №3345 від 15.02.2019, складеної між позивачем та Приватним підприємством «ТК-Спецодяг»; податкової накладної №1386 від 15.02.2019, складеної позивачем;

3) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини – позивач звернув увагу відповідача, що в нього був відсутній станом на день підписання листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики спірного товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України від 13.03.2012 № 4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

У силу приписів частини першої статті 257 цього Кодексу декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частинами сьомою та восьмою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено статтею 53 МК України.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, в силу частини другої цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.

Дана норма кореспондується з приписами статті 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає положенням пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 54 МК кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Так, згідно з частиною першою статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Такими додатковими документами, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, право митного органу на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноваженої ним особи зобов`язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої-шостої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За стандартним правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Як зазначалося вище, частиною третьою статті 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в частині другій статті 53 МК України.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110686/2 від 06.02.2019 встановлено, що відповідач скоригував лише митну вартість товарів №№3-6 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2019/401898 від 05.02.2019, при цьому визнавши митну вартість товарів №№1-2 за цією ж митною декларацією на підставі поданих позивачем до митного оформлення спірного товару документів.

Судом також після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110687/2 від 06.02.2019 встановлено, що відповідач скоригував лише митну вартість товару №2 за тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/401899 від 05.02.2019, при цьому визнавши митну вартість товару №1 за цією ж митною декларацією на підставі поданих позивачем до митного оформлення спірного товару документів.

Як наслідок, суд, враховуючи те, що позивачем до митного оформлення товару були надані одні й ті ж документи для підтвердження заявленого ним рівня митної вартості як товарів №№3-6 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2019/401898 від 05.02.2019 та товару №2 за тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/401899 від 05.02.2019, так і товарів №№1-2 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2019/401898 від 05.02.2019 та товару №1 за тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/401899 від 05.02.2019, критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110686/2 від 06.02.2019 та №UA125110/2019/110687/2 від 06.02.2019, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Зі змісту оскаржуваних рішень також слідує, що вони були винесені відповідачем, так як позивач документально не підтвердив витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування цих товарів.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу та до суду контракт, додаткову угоду №4 від 31.01.2019 до контракту, специфікацію, рахунок-фактуру №4 від 01.02.2019, платіжні доручення позивача в іноземній валюті або банківських металах №54 від 26.02.2019 та №90 від 04.04.2019, договір про надання транспортно-експедиторських послуг при організації перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №199 від 05.01.2018, укладений між ПП «Меоні Україна» та позивачем, рахунок-фактуру №МИ-0000019 від 04.02.2019, виставлений ПП «Меоні Україна», акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №МИ-0000019 від 07.02.2019, складений між ПП «Меоні Україна» та позивачем, платіжне доручення №983 від 13.02.2019, довідку ПП «Меоні Україна» про транспортні витрати №24 від 04.02.2019, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FCA м. Іваново, Російська Федерація, а сама вартість товару в розмірі 5 335 717,73 російських рублів з урахуванням вартості транспортно-експедиторських послуг у розмірі 24 000,00 грн. за перевезення товару автомобільним транспортом з м. Іваново, Російська Федерація до митної території України, відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №UA125110/2019/401898 від 05.02.2019 та тимчасовій митній декларації IM40ТН №UA125110/2019/401899 від 05.02.2019 у гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митних декларацій у розмірі 2 255 023,65 грн. (5 335 717,73 російських рублів х 0,41813 + 24 000,00 грн.).

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив транспортно-експедиторські послуги) з м. Іваново, Російська Федерація до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 24 000,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №МИ-0000019 від 04.02.2019, виставленим ПП «Меоні Україна», актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №МИ-0000019 від 07.02.2019, складеним між ПП «Меоні Україна» та позивачем, платіжним дорученням №983 від 13.02.2019 та довідкою ПП «Меоні Україна» про транспортні витрати №24 від 04.02.2019.

Судом встановлено, що загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів – за ціною договору (контракту) в митній декларації IM40ДЕ №UA125110/2019/401898 від 05.02.2019 та тимчасовій митній декларації IM40ТН №UA125110/2019/401899 від 05.02.2019, склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митних декларацій 2 255 023,65 грн., тобто позивач збільшив вартість спірного товару в сумі 5 335 717,73 російських рублів на розмір понесених ним витрат на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України в 24 000,00 грн.

Відтак, суд не погоджується з твердженням відповідача, що підставою для коригування митної вартості було те, що позивач не підтвердив витрати на транспортування товару до митної території України.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про неврахування наданих позивачем транспортних (перевізних) документів через те, що вони видані ПП «Меоні Україна», тобто посередником, адже ПП «Меоні Україна» згідно з договором про надання транспортно-експедиторських послуг при організації перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №199 від 05.01.2018, укладеним між ПП «Меоні Україна» та позивачем, може надавати позивачу транспортно-експедиторські послуги як власними силами, так і за рахунок залучення до їх надання третіх осіб.

Суд вважає, що наданих позивачем транспортних (перевізних) документів було достатньо для підтвердження такої складової митної вартості спірного товару як його транспортування до митної території України.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача, що позивач не підтвердив витрати на страхування товару, адже відповідно до умов поставки FCA ані продавець, ані позивач не мали жодних зобов`язань щодо страхування спірного товару, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що позивач повинен був надати йому платіжні доручення, які підтверджують 100% оплати вартості спірного товару, адже відповідно до додаткової угоди №4 від 31.01.2019 до контракту продавець та позивач узгодили, що оплата спірний товар буде здійснюватися в термін до 01.03.2019.

Судом встановлено, що позивач 26.02.2019 та 04.04.2019 перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 2 000 000,00 російських рублів та 3 335 717,73 російських рублів відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями позивача в іноземній валюті або банківських металах №54 від 26.02.2019 та №90 від 04.04.2019, які містяться в матеріалах справи, тобто позивач здійснив 100% оплати вартості спірного товару, але вже після його митного оформлення відповідачем.

Суд зауважує, що законодавець у силу приписів частини другої статті 53 МК України вимагає надання банківських (платіжних) документів щодо оплати спірного товару виключно якщо товар є оплаченим на день його митного оформлення.

Суд також вважає необґрунтованим відхилення митним органом наданого позивачем прайс-листа продавця від 09.01.2019, оскільки приписами чинного законодавства України не передбачені вимоги до змісту такого документа як прайс-лист, а тому продавець може його формувати відповідно до власної комерційної політики.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Суд зазначає, що в листі позивача №2604/19-01 від 26.04.2019 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Суд зазначає, що витребування відповідачем у його запитах щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості спірного товару позивача виписки з бухгалтерської документації було передчасним, адже станом на день направлення запитів відповідача спірний товар знаходився в зоні митного контролю Київської митниці ДФС та не був випущений у вільний обіг на митну територію України, що зумовлювало об`єктивну відсутність витребуваних документів у позивача.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, додатковою угодою №4 від 31.01.2019 до контракту, специфікацією, рахунком-фактурою №4 від 01.02.2019, платіжними доручення позивача в іноземній валюті або банківських металах №54 від 26.02.2019 та №90 від 04.04.2019, договором про надання транспортно-експедиторських послуг при організації перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №199 від 05.01.2018, укладеним між ПП «Меоні Україна» та позивачем, рахунком-фактурою №МИ-0000019 від 04.02.2019, виставленим ПП «Меоні Україна», актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №МИ-0000019 від 07.02.2019, складеним між ПП «Меоні Україна» та позивачем, платіжним дорученням №983 від 13.02.2019, довідкою ПП «Меоні Україна» про транспортні витрати №24 від 04.02.2019 та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності рішень Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110686/2 від 06.02.2019 та №UA125110/2019/110687/2 від 06.02.2019.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, (далі – Правила), у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Судом встановлено, що Київська митниця ДФС у графах 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110686/2 від 06.02.2019 та №UA125110/2019/110687/2 від 06.02.2019 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач всупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18) та у постанові від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішень про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110686/2 від 06.02.2019 та №UA125110/2019/110687/2 від 06.02.2019 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Cуд зазначає, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було застосовано для визначення митної вартості товару резервний метод, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Наведене свідчить, що винесені рішення про коригування митної вартості є протиправними і підлягають скасуванню. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 824,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4887 від 02.08.2019.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 3 824,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110686/2 від 06.02.2019 та №UA125110/2019/110687/2 від 06.02.2019.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» (код ЄДРПОУ 32043747) судовий збір у розмірі 3 824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.