Рішення № 100070463, 16.09.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2021 року Справа № 280/2667/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача – Швець Д.І.

представника відповідача – Школова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКРЕТ СЕРВІС" (вул. Професора Толока, буд. 34-А, кв. 18, м. Запоріжжя, 69121, код ЄДРПОУ 39473780)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя,69107, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкрет Сервіс" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2021 №00029800709, №00029780709.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки від 15 лютого 2021 року №1087/08-01-07-03/39473780, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №00029800709, яким, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абзацу 9 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 500 000,00 грн. за порушення ч.1, ч.8, ч.16 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”. Зазначає, що відповідно до п.п. 86.1 ПК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Тобто акт перевірки має містити опис встановленого порушення та докази його вчинення. Зазначає, що у акті перевірки зазначено, що позивачем не надано документів щодо отримання та використання пального. Позивачем надано перелік копії документів, а також повідомлено відповідача, що дизельне пальне закуповувалось для ведення господарської діяльності, на підприємстві не зберігалося та відразу розливалося по паливним бакам транспортних засобів та спецтехніки. Вважає, що контролюючий орган обмежився лише припущенням, не встановивши факт його зберігання, місце зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок його використання. У акті перевірки не зазначено про жодний доказ факту зберігання позивачем пального або наявності залишків такого пального на час проведення перевірки. Отже, під час проведення перевірки податковим органом не встановлено факт зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а тому вважає висновки відповідача про порушення позивачем положень ст.15 Закону №481/95 такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях. Також, 11.03.2021, на підставі акту перевірки від 15 лютого 2021 року №1087/08-01-07-03/39473780, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00029780709, яким, підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і статті 117 ПК України, до TOB “Конкрет Сервіс” застосовано штрафні санкції в розмірі 39780,00 грн. за порушення пункту 63.3 статті 63 ПК України, а саме, за несвоєчасне поставлення на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, та несвоєчасно повідомлено про всі об`єкти, пов`язані з оподаткуванням - застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 39780,00грн. Позивач вважає, що подання повідомлення за формою 20-ОПП здійснюється виключно з інформаційною метою та не є обов`язковим, оскільки доходи/витрати, які виникають внаслідок оренди рухомого/нерухомого майна, враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, включаються до бази оподаткування ПДВ та відображаються у відповідній податковій звітності платника податків (податкова декларація з податку на прибуток та з податку на додану вартість). Також вважає, що штрафні санкції застосовуються до заяви або документу, а не до кожного об`єкту, вказаного в них. Тому, на думку позивача, застосування штрафних санкцій, згідно податкового повідомлення-рішення №00029780709 від 11.03.2021 є безпідставним. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 07.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.05.2021.

26.04.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає. Зазначає, що перевіркою встановлено, що за місцем провадження діяльності за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14 знаходяться виробничі приміщення, техніка та транспортні засоби. Перевіркою підтверджено часткове використання дизельного пального в межах баків автомобілів та наявність залишків пального на складі. Позивач протягом 2019-2021 років не звертався із заявами про видачу ліцензії на право оптової/роздрібної торгівлі або зберігання пального та не отримував відповідної ліцензії. Документальні докази свідчать про зберігання пального в період з 01.04.2020 по 10.02.2021 без отримання ліцензії на право зберігання пального. Крім того, до перевірки надано інформацію про основні засоби підприємства, місцезнаходження яких та облік ведеться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гліссерна, 14. Відповідно до наданих договорів оренди встановлено несвоєчасне (більш ніж через 10 днів з дати введення в експлуатацію) подання повідомлення за формою № 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, які рахуються на балансі підприємства (39 об`єктів). Зазначені факти свідчать про порушення п. 63.3 ст. 63 ПК України. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДПС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.05.2021 відкладено підготовче засідання на 08.06.2021.

Від представника позивача надійшли до суду 08.06.2021 додаткові пояснення, в яких вказано, що 28.06.2019 між ТОВ «Конкрет Сервіс» та ТОВ «Стандарт Трейдинг» було укладено договір оренди № 28/06, відповідно до якого позивачу було передано в оренду автомобілі в кількості 39 штук. Тобто з 28.06.2019 у позивача виникло зобов`язання протягом 10 робочих днів надати контролюючому органу форму 20-ОПП стосовно майна, що і було зроблено, однак із запізненням, оскільки повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП була подана 19.09.2020. Позивач вважає, що ним несвоєчасно було подано лише 1 повідомлення, а не 39, а тому застосування штрафних санкцій в 39 кратному розмірі є протиправним. Крім того, відповідач помилково дійшов висновків про зберігання пального без відповідної ліцензії лише на підставі даних актів списання товарів та актів інвентаризації дизельного палива у баках. Зазначає, що протягом діяльності підприємства жодної ємкості для зберігання пального не перебувало. Позивач отримував та заправляв автомобілі дизельним пальним, а залишки дизельного пального зберігалися в баках автомобілів. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 08.06.2021 відкладено було підготовче засідання на 20.07.2021.

20.07.2021 відповідач надав до суду додаткові пояснення, де зазначив, що ним правомірно було застосовано штрафні санкції за кожен, зазначений у повідомленні за формою 20-ОПП, об`єкт. Крім того, вважає обгрунтованими висновки акту перевірки щодо зберігання пального без наявності відповідної ліцензії, оскільки видатковими накладними на придбання дизельного пального до перевірки позивачем також надані дані бухгалтерського обліку, акти списання дизельного пального та подорожні листи, якими підтверджено часткове використання дизельного пального в межах баків автомобілів та наявність залишків пального на складі. Просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 20.07.2021 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 18.08.2021.

18.08.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 16.09.2021.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволенні позовних вимог заперечив та просив у їх задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши думку представника позивача та представника відповідача, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Відповідачем, на підставі наказу від 02.02.2021 №277-П, направлень від 02.02.2021 №436, №437, проведена фактична перевірка позивача, за результатами якої складений акт №1087/08-01-07-03/39473780 від 15.02.2021.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: ч.1, ч.8, ч. 16 ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, а саме: зберігання пального в період з 01.04.2020 по 10.02.2021 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального; п. 63.3. ст. 63 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання повідомлення за формою № 20-ОПП про обєкти оподаткування і обєкти, повязані з оподаткуванням, які рахуються на балансі підприємства.

На підставі акту перевірки №1087/08-01-07-03/39473780 від 15.02.2021 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.03.2021:

№00029780709, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 39780,00грн. за порушення п.63.3 ст. 63 ПК України;

№00029800709, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 000,00 грн., за порушення ч.1, ч.8, ч. 16 ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”.

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Досліджуючи правомірність податкового повідомлення-рішення №00029800709 від 11.03.2021, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 000,00 грн., за порушення ч.1, ч.8, ч. 16 ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, суд зазначає таке.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п.75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно із п.86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Отже, фактична перевірки проводиться за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника та за її результатами складається акт.

В той же час, судом із матеріалів справи та зі змісту акту встановлено, що фактична перевірка, за результатами якої складений акт №1087/08-01-07-03/39473780 від 15.02.2021, проведена на підставі: бази даних АІС «Податковий блок», ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності» у Реєстрі операцій обсягів пального (СЕА РПСЕ), Реєстр акцизних накладних, Єдиний державний реєстр субєктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, повідомлення за формою № 20-ОПП про обєкти оподаткування і обєкти, повязані з оподаткуванням, які рахуються на балансі підприємства, поясненнями від 10.02.2021, журналу операцій по рахунку 10, 105, 20, 203, 23 за квітень 2020 року – лютий 2021 року, платіжні доручення за період квітень 2020 року – лютий 2021 року, видаткові накладні отримані від ТОВ «Альянс Інтер Ойл», товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) отримані від ТОВ «Альянс Інтер Ойл», акти про списання палива за квітень 2020 року – лютий 2021 року, сертифікати якості на паливо за період квітень 2020 року – лютий 2021 року, рапорт-наряди про роботу будівельної машини/механізму за квітень 2020 року – лютий 2021 року, довідка про техніку та об`єм паливних баків в ній, довідка про введення основних засобів в експлуатації від 15.02.2021 № 15/02.

Судом досліджено акт фактичної перевірки №1087/08-01-07-03/39473780 від 15.02.2021, зі змісту якого встановлено, що такий акт не містить опису виявленого порушення, а лише містить висновок про порушення позивачем ч.1, ч.8, ч. 16 ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон №481/955-ВР).

Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Згідно ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 грудня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Інтер Ойл» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Конкрет Сервіс» (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 031220/1, згідно якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати та оплатити нафтопродукти, відповідно до умов договору.

Згідно акту перевірки №1087/08-01-07-03/39473780 від 15.02.2021 вбачається, що посадовими особами ГУ ДПС у Запорізькій області встановлено, що позивач придбавав дизельне пальне відповідно до видаткових накладних та податкових накладних, транспортування здійснювалось згідно товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів. Також в ході проведення фактичної перевірки встановлено згідно даних бухгалтерського обліку (журналу операцій по рахунку 203 «Паливо», актів списання дизельного пального) наявні фактичні залишки пального відсутні у кількості 3986,9 л. Разом з цим до перевірки надані накладні на придбання дизельного палива, акти списання дизельного палива та подорожні листи, відповідно до яких не підтверджено використання дизельного палива в баках автомобілей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

З вищевикладеного слідує, що не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, а відтак, у разі зберігання пального у паливному баку безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.

При цьому, суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами. Такими винятками є: зберігання пального державними підприємствами, установами та організаціями; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву та суб`єктами господарювання, які зберігають пальне, для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газодобувних майданчиках, бурових платформах; зберігання пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отриманого від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару, а також зберігання пального в паливних баках транспортних засобів чи технологічного обладнання (пристроїв).

Суд зазначає, що аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей, що також відповідає роз`ясненню ДФС України від 15 серпня 2019 року №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, в якому зазначено, що у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.

Натомість у позивача не має на балансі жодних стаціонарних паливних ємностей чи паливних складів для його зберігання.

Позивач зазначає та судом встановлено, що паливно-мастильні матеріали, які придбаються позивачем для здійснення господарської діяльності, не перепродаються і не зберігаються у спеціальних визначених Законом місцях для зберігання пального, а використовуються виключно для заправки наявних у позивача транспортних засобів, шляхом заправки безпосередньо в бак транспортного засобу.

Представник позивача вказує, що позивачем закуплялось дизельне паливо, яке після відвантаження було розлито по бакам транспортних засобів та спецтехніки.

Вказані обставини підтверджуються наданими поясненнями директора підприємства, наданими посадовій особі відповідача, від 10.02.2021 № 10/02-1. Крім того, зазначив, що за період 01.04.2020 по 30.11.2020 дизельне пальне відсутнє на підприємстві.

На підтвердження вказаних обставин до суду надано копії актів інвентаризації, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери і відомості по рахунку.

Тобто, дизельне паливо, яке було придбано в ТОВ «Альянс Інтер Ойл» перебувало у топливних баках транспортних засобів та станом на дату проведення фактичної перевірки було використано ТОВ «Конкрет Сервіс» у власній господарській діяльності.

При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів в спростування вказаних обставин відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не надано.

В той же час, з акту перевірки №1087/08-01-07-03/39473780 від 15.02.2021 не вбачається того, що у ємності, чи у споруді, обладнанні, перебувало на зберіганні паливо за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гліссерна, 14.

Тобто, фактичну перевірку зберігання ТОВ «Конкрет Сервіс» палива здійснено податковим органом без реального встановлення факту такого зберігання та без визначення конкретного місця зберігання. Посадовими особами контролюючого органу не з`ясовано обставин фактичного зберігання позивачем пального у спірних правовідносинах, з врахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та використання палива шляхом заправки автотранспорту підприємства, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, та помилково ототожнив господарську операцію із придбання пального із фізичним зберіганням пального.

Також суд зазначає, що висновок про порушення позивачем вимог законодавства щодо зберігання пального без відповідної ліцензії сформований в результаті дослідження перевіряючими під час фактичної перевірки, в тому числі, податкових баз даних.

Як судом зазначалось вище, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем під час проведення перевірки зроблений висновок, що позивач за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14, зберігає пальне без відповідної ліцензії.

При цьому суд зазначає, що перевірка/аналіз податкових баз даних не є фактичною перевіркою фактичних залишків пального.

Суд зазначає, що вимірювання об`єму залишків пального перевіряючими особами не проводилося, відомостей про фактичні залишні ПММ акт перевірки не містить.

Тобто, податковим органом не встановлено фактичну наявність у позивача ПММ.

Акт перевірки має містити опис встановленого порушення та докази його вчинення.

Разом із тим, із дослідженого акту судом встановлено, що ревізори обмежились описом факту придбання палива, не встановивши факт його зберігання, місце зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок його використання.

Отже, суд зазначає, що відповідач не надав суду жодних доказів факту зберігання позивачем пального або доказів наявності залишків такого пального на час проведення фактичної перевірки.

Під час проведення перевірки ревізори обмежились перевіркою та аналізом податкових баз даних, а тому, відповідно, висновки такої перевірки, не можуть бути доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Суд зазначає, що перевірка первинних документів та даних бухгалтерського обліку не є фактичною перевіркою пального у ємкості. Таким чином, відповідач не міг встановити фактичні залишки пального.

Отже, висновок про порушення позивачем ч.1, ч.8, ч. 16 ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” є нічим недоведеним, а тому є припущеннями.

Оскільки податковим органом під час фактичної перевірки не встановлено об`єму залишків ПММ, який зберігався позивачем, то суд вважає застосування щодо позивача штрафної санкції – протиправним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00029800709, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 000,00 грн., за порушення ч.1, ч.8, ч. 16 ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” є таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00029780709, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 39780,00грн. за порушення п.63.3 ст. 63 ПК України, суд зазначає таке.

Так, спірним питанням в межах розгляду даної справи є наявність (відсутність) обов`язку у позивача щодо подання до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП щодо 39-ти обєктів, які рахуються на балансі підприємства та, як наслідок, правомірність податкового повідомлення-рішення від 11.03.2021 №00029780709, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 39780,00 грн, за неподання до контролюючого органу повідомлення за формою 20-ОПП.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Пунктом 63.3 статті 63 ПК України встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Відповідно до статті 62 глави 5, статей 63 - 68 глави 6 розділу II, пункту 133.3 статті 133, пунктів 153.13, 153.14 статті 153 розділу III, пункту 335.2 статті 335 розділу XVIII Податкового кодексу України та підпункту 64 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 N 446, наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1562/20300, затверджено Порядок обліку платників податків і зборів (далі - Порядок №1588), пунктом VIII якого визначено порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням.

Згідно з п. 8.1 Порядку № 1588 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Пунктом 8.2 Порядку № 1588 встановлено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Відокремлені підрозділи юридичної особи подають інформацію про об`єкти оподаткування, що знаходяться на їх балансі.

Юридична особа інформує про всі об`єкти оподаткування крім тих, відомості щодо яких надані до відповідних контролюючих органів відокремленими підрозділами такої юридичної особи.

Приписами абзаців 1, 2, 6, 7 п. 8.4 Порядку № 1588 визначено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Отже, платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Аналіз наведених приписів Порядку № 1588 дає підстави для висновку, що початком перебігу 10-денного строку для подання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП є дата набуття права платником щодо об`єкту оподаткування відповідно до правовстановлюючих документів чи документів, що підтверджують право користування, розпорядження об`єктом оподаткування.

Вказаний висновок узгоджується і з правовою позицією територіальних податкових органів, що викладена на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України.

Таким чином, обов`язок щодо подання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність безпосередньо пов`язується з фактом набуття платником податків права власності, користування чи розпорядження на об`єкт оподаткування.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 28.06.2019 між ТОВ «Конкрет Сервіс» та ТОВ «Стандарт Трейдинг» було укладено договір оренди № 28/06, відповідно до якого позивачу передавались в оренду автомобілі у кількості 39 штук.

Тобто з 28.06.2019 у ТОВ «Конкрет Сервіс» виникло зобов`язання відповідно до вимог Порядку № 1588 протягом 10 робочих днів надати контролюючому органу форму 20-ОПП стосовно об`єктів нерухомого майна, а саме автомобілів у кількості 39 об`єктів рухомого майна, наведених у таблиці 1 Акту перевірки.

Судом встановлено, що Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП щодо 39 об`єктів була подана позивачем 17.09.2020.

Таким чином, позивач за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гліссерна, 14, здійснює господарську діяльність, тобто вчиняє дії, у зв`язку з якими у нього виникає обов`язок щодо сплати податків та зборів. Як наслідок, орендовані автомобілі, місцезнаходження яких за вказаною адресою згідно абзацу третього пункту 63.3 статті 63 ПК України є об`єктом, пов`язаним з оподаткуванням.

При цьому, суд зазначає, що п.117.1 ст. 117 ПК України не містить посилань на те, що штрафна санкція застосовується сукупно за всі допущені підприємством порушення, а тому посилання позивача на відсутність правових підстав для накладення штрафу за кожним окремим об`єктом оподаткування, є необґрунтованим.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 826/14197/17.

Разом з тим суд вважає посилання позивача про те, що п. 63.3 ст. 63 ПК України встановлює обов`язок повідомляти про всі об`єкти оподаткування протягом 10 робочих днів лише у формі Заяв про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку недоручним, оскільки законодавець вирізняє подачу двох різних документів для взяття на облік, як то Заява про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою № 17-ОПП та Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП.

В свою чергу відповідальність, передбачена п. 117.1 ст. 117 ПК України, передбачена за неподання у строки заяв або документів для взяття на облік та не звільняє від обовязку підприємство надати інформацію про обєкти оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Таким чином з наданого позивачем повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП) вбачається, що ТОВ «Конкрет Сервіс» повідомляв податковий орган про наявні об`єкти оподаткування у кількості 39 об`єктів шляхом подання одного Повідомлення, а не стосовно кожного з обєктів, з пропуском строку, передбаченого ПК України та Порядком № 1588.

За таких обставин у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2021 №00029780709 слід відмовити.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі “Ґарсія Руіз проти Іспанії” (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного спору, підлягають оцінці на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

За правилами, встановленими статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із викладеним, судові витрати у розмірі 7500,00 грн., відповідно до задоволених позовних вимог, на оплату судового збору підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКРЕТ СЕРВІС" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКРЕТ СЕРВІС" (вул. Професора Толока, буд. 34-А, кв. 18, м. Запоріжжя, 69121, код ЄДРПОУ 39473780) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя,69107, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 00029800709 від 11.03.2021 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКРЕТ СЕРВІС" застосовано штрафні санкції у сумі 500000,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКРЕТ СЕРВІС" судові витрати у розмірі 7500,00 (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 01.10.2021.

Суддя А.В. Сіпака