Рішення № 100069213, 29.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року Справа № 160/4939/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В. за участі секретаря судового засідання Алєксєєнко К.С., за участі: позивача: представника відповідача: Мірошниченка В.М. Мовчана В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 року (направлено засобами поштового зв`язку 30.03.2021 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2020 року № 0006800-0410-0467 на суму податкового зобов`язання 15202,00 (п`ятнадцять тисяч двісті дві грн. 00 коп.) та 19299,63 (дев`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто дев`ять грн. 63 коп.); від 18.11.2020 року № 0006945-0410-0467 на суму податкового зобов`язання 21626,57 (двадцять одна тисяча шістсот двадцять шість грн. 57 коп.), видані Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування на ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідно до витягу з ЄДРПОУ основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є 28.75.0 - Виготовлення інших готових металевих виробів, що відповідно до КВЕД-2010 є 25.99 - Виробництво інших готових металевих виробів, який відноситься до секції С КВЕД ДК 009:2010, тобто у межах секцій, які визначено у вищезазначеній нормі податкового кодексу. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 до будівель промисловості та складів належать 1251.1 будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості. Будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 яких належить позивачу на праві приватної власності використовуються останнім у господарській діяльності з виробництва металевих виробів, і не передавались в оренду чи інше право користування третім особам. Отже, нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є помилковим і таким, що здійснено з порушенням норм чинного податкового законодавства України. Причиною такого нарахування, можливо, є те, що інформація про те, що позивач є суб`єктом господарювання не внесена до оновленого Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Проте, позивач з 1999 року є офіційно фізичною особою - підприємцем, платником ПДВ і займається законною господарською діяльністю, сплачує усі податки і збори та інші загальнообов`язкові платежі.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив, що системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо). Буквальний аналіз пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності. За положеннями підпункту 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»). Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Кодексу інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», С «Переробна промисловість», Б «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах. Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки. Наведені положення дають підстави здійснити висновок, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. В межах спірних відносин наявна лише одна з обов`язкових умов - виробничі приміщення.

Таким чином, об`єкт нежитлової будівлі, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується платником податків у підприємницькій діяльності. Відповідно до п. 102.1 ст.102 контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст.133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2021 року зазначена вище справа розподілена та 02.04.2021 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 року казану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 06.04.2021 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у строк до 11.05.2021 року: усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2020 року № 0006800-0410-0467 на суму податкового зобов`язання 15202,00 (п`ятнадцять тисяч двісті дві грн. 00 коп.) та 19299,63 (дев`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто дев`ять грн. 63 коп.); податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2020 року № 0006945-0410-0467 на суму податкового зобов`язання 21626,57 (двадцять одна тисяча шістсот двадцять шість грн. 57 коп.). Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

В період з 22.06.2021 року по 25.06.2021 року суддя Прудник С.В. перебував на лікарняному.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року розгляд справи №160/4939/21 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Зобов`язано ОСОБА_1 у строк до 20 липня 2021 року подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (adm.dp.court.gov.ua) ): докази та відповідні вмотивовані пояснення щодо віднесення 1/2 частини будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 до будівель промисловості, що належать позивачу та чи використовував він їх у своїй підприємницькій діяльності; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України письмові докази (декларацією про готовність об`єкта експлуатації 1/2 частини будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 ; податкові декларації та інші первинні документи) за період з 2016 року по 2019 рік (щодо фактичного використання належних позивачу на праві власності будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 за функціональним призначенням (промислове виробництво). Судом попереджено ОСОБА_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 року витребувано від ОСОБА_1 докази та відповідні вмотивовані пояснення щодо віднесення 1/2 частини будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 до будівель промисловості, що належать позивачу та чи використовував він їх у своїй підприємницькій діяльності; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України письмові докази (декларацією про готовність об`єкта експлуатації 1/2 частини будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 ; податкові деклаоації та інші первинні документи) за період з 2016 року по 2019 рік (щодо фактичного використання належних позивачу на праві власності будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 за функціональним призначенням (промислове виробництво). Витребувані судом докази слід було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 08 вересня 2021 року. Судом попереджено ОСОБА_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Провадження по адміністративній справі №160/4939/21 зупинено до 09 год. 00 хв. 08.09.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/4939/21.

У судове засідання 29.09.2021 року прибули позивач та представник відповідача.

Позивач та представник позивача позов підтримали та просили задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи, які наведені у відзиві га позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з 04.11.1999 р. відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця позивача, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем (номер запису про включення відомостей про фізичну особу - підприємця до ЄДР) № 2 224 017 0000 012586).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.11.2015 серія НАР № 949384 позивач набув у приватну власність 1/2 частину будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначені будівлі відповідно до технічного паспорту складаються зі складських приміщень та інших виробничих приміщень.

08.12.2020 року позивач отримав податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2020 року № 0006800-0410-0467 на суму податкового зобов`язання 15202,00 (п`ятнадцять тисяч двісті дві грн. 00 коп.) та 19299,63 (дев`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто дев`ять грн. 63 коп.); від 18.11.2020 року № 0006945-0410-0467 на суму податкового зобов`язання 21626,57 (двадцять одна тисяча шістсот двадцять шість грн. 57 коп.), щодо нарахування відносно нього податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Вважаючи спірні податкові повідомлення протиправними, та такими які підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

Згідно з п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов`язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, набрав чинності з 01.01.2015 (Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з ст. 265 Податкового кодексу податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до положень пп. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Підпункт 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначає, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпункт "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній станом на 01.01.2019 р.) встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України дає підстави для висновку про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є, зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є". Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).

Відповідно до п. 30.1 та 30.2 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами пп. "є" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Суд зазначає, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки "будівлі промислові", які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт "ґ" підпункту14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, "будівель промисловості", зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій "будівлі промислові", законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку пп. "є" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Таким чином, застосування пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, а саме у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Вищенаведений правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17.

У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2018 року (справа №806/2676/17), а саме в частині, що застосування пп. "є" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та перебування у власності промислових підприємств.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, відповідно до витягу з ЄДРПОУ основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є 28.75.0 - Виготовлення інших готових металевих виробів, що відповідно до КВЕД-2010 є 25.99 - Виробництво інших готових металевих виробів, який відноситься до секції С КВЕД ДК 009:2010, тобто у межах секцій, які визначено у вищезазначеній нормі податкового кодексу (копія витягу додається).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 до будівель промисловості та складів належать 1251.1 будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості.

Будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 яких належить позивачу на праві приватної власності використовуються у його господарській діяльності з виробництва металевих виробів, і не передавались в оренду чи інше право користування третім особам.

З огляду на вищезазначене, нарахування на ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є безпідставним і таким, що здійснено з порушенням норм чинного податкового законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що перебування нерухомого майна у власності фізичної особи не є перешкодою для застосування положень пп. "є" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, у разі якщо такі об`єкти використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Відтак, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є саме правовий статус будівлі.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17, від 24 липня 2020 року по справі №500/90/19, від 07 вересня 2021 року по справі № 819/60/18, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

На підставі зазначеного судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято безпідставно, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду правомірність податкових повідомлень-рішень від 18.11.2020 року № 0006800-0410-0467 на суму податкового зобов`язання 15202,00 (п`ятнадцять тисяч двісті дві грн. 00 коп.) та 19299,63 (дев`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто дев`ять грн. 63 коп.); від 18.11.2020 року № 0006945-0410-0467 на суму податкового зобов`язання 21626,57 (двадцять одна тисяча шістсот двадцять шість грн. 57 коп.), а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відтак, підсумовуючи все вище наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.2085009230.1 від 12.04.2021 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 908 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 29 вересня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 04 жовтня 2021 року.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2020 року № 0006800-0410-0467 на суму податкового зобов`язання 15202,00 (п`ятнадцять тисяч двісті дві грн. 00 коп.) та 19299,63 (дев`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто дев`ять грн. 63 коп.), видане Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування на ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2020 року № 0006945-0410-0467 на суму податкового зобов`язання 21626,57 (двадцять одна тисяча шістсот двадцять шість грн. 57 коп.), видане Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування на ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04 жовтня 2021 року.

Суддя С. В. Прудник