Ухвала суду № 100069055, 04.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 жовтня 2021 року Справа №160/16411/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., перевіривши матеріали позовної заяви Приватного підприємства «Регіон-А» (вул. Жовтнева, 18, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50099, код ЄДРПОУ 30643369) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Регіон-А» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.03.2020 року №10566 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити ПП «Регіон-А» з переліку платників податку на додану вартість, які відповідають критеріям ризиковості платника податку;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.07.2021 року №2891724/30643369 та від 22.07.2021 року №2891719/30643369, якими відмовлено в реєстрації податкових накладних Приватному підприємству «Регіон-А» від 19.05.2021 року №11 та від 26.05.2021 року №12 відповідно в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Приватного підприємства «Регіон-А» від 19.05.2021 року №11 та від 26.05.2021 року №12 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021 року матеріали справи №160/16411/21 передані на розгляд судді Віхровій В.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

28.09.2021 року, засобами поштового зв`язку, до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду на виконання вимог ухвали від 16.09.2021 року.

Розглядаючи дану заяву суд виходить з наступного.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що зазначене рішення прийнято на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. № 1165. Зокрема зазначено: «наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції (зазначено в додатках)».

Позивач стверджує, що само по собі це Рішення не тягне за собою юридичних наслідків для суб`єкта господарювання до тих пір, поки не настануть його наслідки. Отже, на переконання позивача, зазначене Рішення має юридичний причино - наслідковий зв`язок.

Також зазначено, що протягом року з 30.03.2020 р., через винесення вказаного Рішення юридичні наслідки його - були відсутні, у зв`язку з чим, ПП "Регіон - А" не мав юридичних підстав для звернення з позовною заявою до суду. Та, тільки в липні 2021 року податковим органом, на підставі цього рішення, були прийняті Рішення від 22.07.2021р. № 2891724/30643369 та від 22.07.2021р. № 2891719/30643369, якими відмовлено в реєстрації податкових накладних Приватному підприємству «РЕГІОН-А» від 19.05.2021р. № 11 та від 26.05.2021р. № 12 відповідно в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі викладеного позивач просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.

Суд зазначає, що у випадку пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Так, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Позивач зазначає, що само по собі оскаржуване рішення від 30.03.2020 року не тягне за собою юридичних наслідків для суб`єкта господарювання до тих пір, поки не настануть його наслідки. Також зазначено, що протягом року з 30.03.2020 р., через винесення вказаного Рішення юридичні наслідки його - були відсутні, у зв`язку з чим, ПП "Регіон - А" не мав юридичних підстав для звернення з позовною заявою до суду.

Проте, як було зазначено вище, строк звернення до суду відліковується з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

В даному випадку порушенням права позивача було саме внесення його перелік підприємств які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Суд звертає увагу на те, що позивачем не зазначено про його необізнаність стосовно рішення від 30.03.2020 року.

С пояснень наданих позивачем можна дійти висновку, що дізнавшись про винесення рішення від 30.03.2020 року №10566 позивач знаючи про наслідки, які воно за собою тягне, просто чекав їх настання не намагаючись захистити своє право.

Оскарження рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.07.2021 року №2891724/30643369 та від 22.07.2021 року №2891719/30643369 які мають вже інші юридичні наслідки для позивача, є вже самостійними позовними вимогами.

Тобто, в даному випадку, строк звернення до суду з метою оскарження рішення від 30.03.2020 року №10566 слід відліковувати з дати винесення самого рішення, а саме 30.03.2020 року, а не з дати настання юридичних наслідків його винесення.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про поновлення строку звернення до суду в частині оскарження рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.03.2020 року №10566 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку та вважає її такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тобто позовні вимоги № 2 та 3 (відповідно до їх нумерації в позовній заяві) підлягають залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 72, 75 – 78, 123, 248, 256 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного підприємства «Регіон-А» про поновлення строку звернення до суду в частині оскарження рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.03.2020 року №10566 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, - залишити без задоволення.

Позовну заяву Приватного підприємства «Регіон-А» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду в частині:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.03.2020 року №10566 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області виключити ПП «Регіон-А» з переліку платників податку на додану вартість, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 КАС України та може бути оскаржена.

Суддя В.С. Віхрова