Рішення № 100068948, 01.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2021 року Справа № 160/11986/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/11986/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

19.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач, з урахуванням уточнень від 03.08.2021 року, просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме відмову у перерахунку належної йому пенсії на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та не зарахування позивачу до пільгового страхового стажу періоду його працевлаштування за професією слюсар-ремонтник у Відкритому акціонерному товаристві «Кривбасрудоремонт» з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року (02 роки 09 місяців 07 днів), викладену у листі за №13178-8915/Б-01 /8-0400/21 від 20 квітня 2021 року (з посиланням на лист №254-24498/Б-01/8-0400/21 від 05 січня 2021 року) протиправними та скасувати їх, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до його пільгового страхового стажу період його працевлаштування за професією слюсар-ремонтник у Відкритому акціонерному товаристві «Кривбасрудоремонт» з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року (02 роки 09 місяців 07 днів) та здійснити перерахунок належної мені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у відповідності до вимог ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дня звернення із заявою про перерахунок пенсії, тобто з 22 березня 2021 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 19.07.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 21.07.2021 року позовну заяву залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.160, 161 КАС України.

Позивачем, у строк визначений в ухвалі суду від 21.07.2021 року усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.08.2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 04.08.2021 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме:

- пенсійної справи позивача;

- заяву позивача про перерахунок пенсії від 22.03.2021 року разом із додатками;

- інформацію/ відомості щодо зарахування/незарахування до пільгового стажу позивача період його роботи з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року (02 роки 09 місяців 07 днів);

- листи/відмови Пенсійного органу від 20.04.2021 року №13178-8915/Б-01/8-0400/21 та від 05.01.2021 року №254-24498/Б-01/8-0400/21 та інші наявні докази щодо суті спору.

07.07.2021 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов разом із витребуваними судом доказами по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 01.10.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що починаючі з 03 січня 2020 року позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розмір пенсії, яку позивач отримував станом на березень місяць 2021 року, складала 11325 гривень.

Вказує, що оскільки він не був згоден з обчисленим його пільгового страхового стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та, відповідно, не згоден і з розміром призначеної йому пенсії, 22 березня 2021 року він звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку належної йому пенсії за віком, із зарахуванням до пільгового страхового стажу за Списком №1 періоду його роботи з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року.

Однак в проведенні перерахунку пенсії позивачеві було відмовлено у зв`язку з тим, що період його роботи з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року (який був вказаний у трудовій книжці, в уточнюючій довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, а також в архівних документах) був йому зарахованих до страхового стажу позивача на загальних умовах, оскільки, як стверджує відповідач, в наданих ним документах начебто були виявлені розбіжності в написанні прізвища.

У зв`язку з вищевикладеним відповідачем був зроблений висновок про те, що права на перерахунок пенсії згідно наданої позивачем заяви від 22 березня 2021 року він не має.

Вищевикладене підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №13178-8915/Б-01/8-0400/21 від 20 квітня 2021 року (з посиланням на лист №254-24498/5-01/8-0400/21 від 05 січня 2021 року).

Враховуючи наведене, позивач вважає, що вищевказані дії суб`єкта владних повноважень, а саме відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у проведенні перерахунку належної йому пенсії на пільгових умовах за Списком №1, яка викладена у листі №13178-8915/Б-01/8-0400/21 від 20 квітня 2021 року (з посиланням на лист №254-24498/Б-01/8-0400/21 від 05 січня 2021 року) є протиправними, та такими, що порушують його конституційні права на належне пенсійне забезпечення.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, посилаючись на норми законодавства України, зазначив, що позивач отримує пенсію за віком по Списку №1 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148).

17.06.2020 року позивачем до відділу перерахунків пенсій №4 була надана уточнююча довідка від 25.02.2020 № 207/2 та додаткові документи, підписані ліквідатором підприємства, за період роботи по Списку № 1 з 15.11.1994 року по 22.08.1997 року на дільниці №3 спецуправління №14 ВАТ "Кривбасрудоремонт".

Відповідач вказує, що при розгляді наданих позивачем документів було виявлено розбіжності у написанні прізвища, тому було прийнято рішення про проведення перевірки зазначеної довідки і направлений запит від 19.06.2020 року до відділу контрольно - перевірочної роботи. За інформацією відділу контрольно - перевірочної роботи до підприємства направлялись листи про доступ до первинних документів та 14.12.2020 року повідомлено, що первинні документи підприємства ВАТ "Кривбасрудоремонт" знаходяться на зберіганні в архівному відділі Виконкому Криворізької міської Ради і на даний час підприємство знаходиться в стадії ліквідації. Проведення перевірки можливо буде за умови надання довідки, виданої безпосередньо з архівного фонду за підписом відповідних осіб.

Вказують, що після завершення ліквідації підприємства, без визначення правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном, а саме Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісія).

Для підтвердження стажу роботи на Комісії заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації) документи та заяву про підтвердження стажу роботи встановленої форми, визначені Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 р. за№ 1231/13105.

Органи Пенсійного Фонду України в своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримає пенсію за віком на пільгових умовах (робота за Списком №1) відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148).

Згідно матеріалів пенсійної справи, загальний стаж роботи позивача складає 52 роки 02 місяці 16 днів, у тому числі робота за Списком №1 - 19 років 11 місяців 26 днів.

Відповідно до записів трудової книжки позивача, він працював в ДП "Кривбасрудоремонт":

- з 27 серпня 1993 року позивач був прийнятий на роботу до дільниці №3 спеціалізованого управління №14 ВАТ «Кривбасрудоремонт» на посаду слюсаря з ремонту збагачувального та агломераційного устаткування 3 розряду, згідно до наказу №221к від 25 серпня 1993 року;

- з 03 жовтня 1994 року позивача було переведено на той ж дільниці слюсарем з ремонту збагачувального та агломераційного устаткування 4 розряду, згідно до наказу №92-к від 01 листопада 1994 року;

- з 01 листопада 1995 року позивач був переведений на той ж дільниці слюсарем з ремонту збагачувального та агломераційного устаткування 5 розряду, згідно до наказу №50-к від 01 листопада 1995 року;

- 01 листопада 1995 року позивач був переведений дільницю №2 слюсарем з ремонту збагачувального та агломераційного устаткування 5 розряду, згідно до наказу №54-к від 01 листопада 1995 року;

- з 22 серпня 1997 року позивача звільнено за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, згідно до наказу №125к від 26 серпня 1997 року.

На підтвердження відповідного стажу роботи, що дає право на пенсію за ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 17.06.2020 року позивачем до відділу перерахунків пенсій №4 була надана уточнююча довідка від 25.02.2020 № 207/2 та додаткові документи, підписані ліквідатором підприємства, за період роботи по Списку № 1 з 15.11.1994 року по 22.08.1997 року на дільниці №3 спецуправління №14 ВАТ "Кривбасрудоремонт".

Період роботи позивача, а саме з 15.11.1994 року по 22.08.1997 року в ДП «Кривбасрудоремонт» Пенсійним органом не було зараховано до відповідного стажу роботи, що дає право на пенсію за ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на зазначене, позивач 22.03.2021 року звернувся до Пенсійного органу із заявою щодо здійснення перерахунку належної йому пенсії за віком, із зарахуванням до пільгового страхового стажу за Списком №1 періоду його роботи з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року в ДП «Кривбасрудоремонт».

Однак, листами Пенсійного органу №13178-8915/Б-01/8-0400/21 від 20 квітня 2021 року та №254-24498/Б-01/8-0400/21 від 05 січня 2021 року, у проведенні перерахунку пенсії позивачеві було відмовлено, з посиланням на те, що період його роботи з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року, зарахованих до страхового стажу позивача на загальних умовах, оскільки, в наданих позивачем документах виявлені розбіжності в написанні прізвища.

Не погоджуючись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року у відкритому акціонерному товаристві «Кривбасрудоремонт», позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до частини 3статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, з аналізу наведених норм видно, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Відповідно п.4.2. Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Зазначена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.10.2018 року в справі №348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі №345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 №455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, він працював в ДП "Кривбасрудоремонт":

- з 27 серпня 1993 року позивач був прийнятий на роботу до дільниці №3 спеціалізованого управління №14 ВАТ «Кривбасрудоремонт» на посаду слюсаря з ремонту збагачувального та агломераційного устаткування 3 розряду, згідно до наказу №221к від 25 серпня 1993 року;

- з 03 жовтня 1994 року позивача було переведено на тій же дільниці слюсарем з ремонту збагачувального та агломераційного устаткування 4 розряду, згідно до наказу №92-к від 01 листопада 1994 року;

- з 01 листопада 1995 року позивач був переведений на тій же дільниці слюсарем з ремонту збагачувального та агломераційного устаткування 5 розряду, згідно до наказу №50-к від 01 листопада 1995 року;

- 01 листопада 1995 року позивач був переведений на дільницю №2 слюсарем з ремонту збагачувального та агломераційного устаткування 5 розряду, згідно до наказу №54-к від 01 листопада 1995 року;

- з 22 серпня 1997 року позивача звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, згідно до наказу №125к від 26 серпня 1997 року.

На підтвердження відповідного стажу роботи, що дає право на пенсію за ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 17.06.2020 року позивачем до відділу перерахунків пенсій №4 була надана уточнююча довідка від 25.02.2020 № 207/2 та додаткові документи, підписані ліквідатором підприємства, за період роботи по Списку № 1 з 15.11.1994 року по 22.08.1997 року на дільниці №3 спецуправління №14 ВАТ "Кривбасрудоремонт".

Між тим, період роботи позивача, а саме з 15.11.1994 року по 22.08.1997 року в ДП «Кривбасрудоремонт» Пенсійним органом не було зараховано до відповідного стажу роботи, що дає право на пенсію за ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки в наданих позивачем документах Пенсійним органом були виявлені розбіжності в написанні прізвища.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться копії документів, які підтверджують пільговий характер праці позивача на зазначених в трудовій книжці посадах, а саме: довідка про підтвердження наявного трудового стажу від 25.02.2020 №207/2, архівні довідки, особова картка, наказ про прийом на роботу, наказ про переведення на іншу роботу, наказ про припинення трудового договору, наказ про проведення атестації з переліком робочих місць та трудова книжка позивача.

Таким чином, професія, за якою позивач працював, віднесена до Списку №1.

Дослідивши докази по справі, встановлено, що посада, на якій перебував позивач у спірний період, слюсар-ремонтник, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», Розділ II, підрозділ 1020100а-1753в (у відповідності до змін і доповнень, внесених Постановою Кабінету Міністрів України №773 від 15 листопада 1994 року «Про внесення змін і доповнень до Списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах») -починаючі з 15 листопада 1994 року (дата прийняття Постанови КМУ №773) відноситься до професії, яка передбачена Списком №1 та працевлаштування за якою надає право на пільгове пенсійне забезпечення у відповідності до Списку №1.

Вимагаючи деякі документи (уточнюючу довідку підприємства, тощо), органи Пенсійного фонду України переслідують в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, тим не менше органи Пенсійного фонду України, виконуючи свої повноваження, повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно (ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України) з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Відповідно до п. 20 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Так, вказаний порядок підтвердження трудового стажу є обов`язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірний період, які завірені печаткою підприємства, будь-яких інших підтверджень не вимагається.

Згідно зі ст. ст. 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до пільгового стажу зараховується робота працівників, які безпосередньо зайняті повний робочий день на відповідних роботах, за умови підтвердження первинними документами роботи саме такої роботи повний робочий день, при цьому такими документами можуть бути: журнали виходів на роботу, табелі використання робочого часу, деякі накази чи розпорядження по підприємству. Кожен з цих документів дає лише часткове підтвердження зайнятості на роботах із шкідливими умовами праці, але сукупні дані цих документів можуть бути доказом повної зайнятості працівника.

Згідно зі Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, що діяв до 11 березня 1994 року, Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, що діяв до 16 січня 2003 року, Список №1 затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №36 січня 2003 року, що діяв до 24 червня 2016 року та Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, містить в собі розділ 1 підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства пралі та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року за №383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. При цьому пунктом 10 цього Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Отже, записів в трудовій книжці позивача достатньо, оскільки в трудовій книжці зазначені періоди роботи, назви професій, а також визначено, що роботи виконувались повний робочий день.

Відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 №1706-VII.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином це обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Разом з цим, слід зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці.

Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus V. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.10.2018 року у справі №235/2357/17.

До того ж, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення, у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Отже, з викладених у позовній заяві обставин видно, що позивачем вчинено всі необхідні дії та подано документи, наявні у нього та необхідні для зарахування оскаржуваного періоду роботи останнього.

Відповідач не довів правомірності своїх дій, щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період його роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Кривбасрудоремонт» з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року.

Щодо обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

За приписами пункту 3 ч. 2 ст. 245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Також слід зазначити, що за приписами ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до вимог п.4.1, 4.3, 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який затверджений постановою правління ПФ України від 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок і поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї документи, що подано до органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі положень частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти в цій частині за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період його роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Кривбасрудоремонт» з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Кривбасрудоремонт» з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії, починаючи з дня його звернення із заявою про перерахунок пенсії, тобто з 22.03.2021 року, з урахуванням включення до пільгового стажу за Списком №1 відповідного періоду, а саме з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року у Відкритому акціонерному товаристві «Кривбасрудоремонт» та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період його роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Кривбасрудоремонт» з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період його роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Кривбасрудоремонт» з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року, в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Кривбасрудоремонт» з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року та в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії, починаючи з дня його звернення із заявою про перерахунок пенсії, тобто з 22.03.2021 року, з урахуванням включення до пільгового стажу за Списком №1 відповідного періоду, а саме з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року у Відкритому акціонерному товаристві «Кривбасрудоремонт» та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 681,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період його роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Кривбасрудоремонт» з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Кривбасрудоремонт» з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії, починаючи з дня його звернення із заявою про перерахунок пенсії, тобто з 22.03.2021 року, з урахуванням включення до пільгового стажу за Списком №1 відповідного періоду, а саме з 15 листопада 1994 року по 22 серпня 1997 року у Відкритому акціонерному товаристві «Кривбасрудоремонт» та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 681,00 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 01.10.2021 року.

Суддя В.В. Ільков