Рішення № 100066913, 04.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2021Справа № 910/12291/21Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", м. Житомир

до Департаменту патрульної поліції, м. Київ

про стягнення 22 803,57 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.07.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Департаменту патрульної поліції (відповідач) суми заборгованості в розмірі 22 803,57 грн, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №19-208/306 від 03.06.2019 року та №14/1494/305 від 03.06.2019 року в частині розрахунку за надані позивачем послуги з постачання електричної енергії.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та встановлено сторонам строк для надання пояснень по суті спору.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105478466559 отримав ухвалу суду від 03.08.2021 про відкриття провадження у справі 09.08.2021.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 25.08.2021 року (включно).

16.08.2021 року відповідачем засобами поштового зв`язку було надіслано до суду відзив на позовну заяву (відзив судом отримано 25.08.2021 року), у якому відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що існуючий між сторонами Договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (енергія електрична) №176 від 17.03.2020 року припинив свою дію 31.12.2020 року. Інших договорів на постачання електричної енергії на 2021 рік між сторонами не укладались. Окрім того, актів наданих послуг з боку відповідача не підписувались, тому підстав оплати виставлених рахунків за спожиту електричну енергію за 2021 рік відповідач не вбачає.

01.09.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позовні вимоги в справі заявлено не на підставі Договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (енергія електрична) №176 від 17.03.2020 року, а на підставі Договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №19-208/306 від 03.06.2019 року та №14/1494/305 від 03.06.2019 року. Окрім того, відповідач у листі №6391/41/05-2021 від 24.03.2021 року визнав існування заборгованості та гарантував її оплату після наявності рішення суду.

14.09.2021 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що позивачем не підтверджено договірних зобов`язань між ним та відповідачем і не доведено, що Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії діяв у 2021 році. Окрім того, термін дії комерційної пропозиції закінчився 31.12.2020 року. Також відповідачем зазначено позивач не припинив поставляти електричну енергію відповідачу.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", що діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданою постановою НКРЕКП від 14.06.2018 року №429 (постачальник/позивач) та Департаментом патрульної поліції (споживач/відповідач) укладено Договори про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №19-208/306 та №14/1494/305. (далі - Договори).

За умовами п. 1.1 цих Договорів, вони є публічними договорами приєднання, які встановлюють порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору.

Умови договорів розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2 Договорів).

Згідно з п. 2.1 Договорів постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційного пропозицією, якає додатком 3 до цього Договору (п. 5.1. Договорів).

Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. (п. 5.2 Договорів).

Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. (п. 5.8. Договорів).

У п. 5.10. Договорів сторонами погоджено, зокрема, що оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строки, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеної у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до п.п.1 п. 6.2. Договорів споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цих Договорів.

Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. (п. 13.1 Договорів).

Заявами-приєднання (Додаток №1 до Договорів) визначено, що початок постачання електричної енергії - 01.01.2019 року.

Умовами комерційної пропозиції №2-УП, що є додатком №3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, передбачено, що оплата здійснюється на поточний рахунок до 5 числа місяця наступного за розрахунковим за фактичне споживання.

Крім того у комерційній пропозиції вказано, що по закінченню розрахункового місяця, постачальник до 5 числа наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію у попередньому місяці.

В матеріалах справи містяться рахунки за період січень-березень 2021 року.

У зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію у вказаний період на суму в розмірі 22 803,57 грн.

Спір виник у справі у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання за Договором по оплаті наданих послуг з постачання електричної енергії, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 22 803,57 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем зазначено, що позивачем не підтверджено договірних зобов`язань між ним та відповідачем і не доведено, що Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії діяв у 2021 році. Окрім того, термін дії комерційної пропозиції закінчився 31.12.2020 року. Також відповідачем зазначено позивач не припинив поставляти електричну енергію відповідачу після припинення дії договорів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач стверджує, що у період з 01.01.2021 по 31.03.2021, на підставі Договорів поставив відповідачу електроенергію на суму 22 803,57 грн.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частиною 2 статті 275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Відповідно до п. 1.2.8. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі-ПРРЕЕ), постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього договору (пункт 3.3. Договорів).

Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору (пункт 5.1 Договорів).

Договори підписано представниками сторін та скріплено печатками їх підприємств.

Також, 03.06.2019 відповідачем було підписано заяви-приєднання до умов Договорів споживача про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, якими споживач з 01.01.2019 приєднався до умов Договорів на умовах комерційної пропозиції постачальника.

Позивачем подано до матеріалів справи додаток №3 до Договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - комерційну пропозицію №2-УП для споживачів універсальних послуг дії для бюджетних установ (а.с.13-14).

Відповідач зазначив, що дана комерційна пропозиція, як і Договори, припинила свою дію.

При цьому, судом встановлено, що термін дії комерційної пропозиції встановлено з 01.01.2019 року до 31.12.2020 року. Термін дії комерційної пропозиції вважається продовженим на кожний наступний місяць, якщо за 20 днів до закінчення терміну дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення або перегляд умов.

Пунктом 13.1. Договорів визначено, що вони укладаються на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання.

В цей же час матеріали справи не містять доказів надіслання будь-якою із сторін, за 20 днів до закінчення терміну, повідомлення про припинення комерційної пропозиції або перегляд її умов, що свідчить про її автоматичну пролонгацію.

Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п.3.1.8. ПРРЕЕ).

Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (п.3.1.9 ПРРЕЕ).

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку, відповідач є бюджетною організацією.

Отже, виходячи зі змісту п.3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, підписавши заяву про приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 26.12.2018, відповідач приєднався до умов Договорів на умовах комерційної пропозиції №2-УП для споживачів універсальних послуг, яка діє для бюджетних установ, що не спростовано відповідачем.

При цьому, відповідачем не подано доказів, що сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційній пропозиції №2-УП для споживачів універсальних послуг (діє для бюджетних установ), розміщеній на офіційному сайті електропостачальника та яка є додатком №3 до Договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Згідно зі ст.6 та ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з комерційною пропозицією №2-УП для споживачів універсальних послуг (діє для бюджетних установ), яка є невід`ємною частиною Договорів від 03.06.2019, сторонами погоджено, що тимчасово на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року включно універсальні послуги, окрім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов`язки, передбачені Законом України "Про ринок електричної енергії" для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених статтею 63 цього Закону.

В розділі "Спосіб оплати" комерційної пропозиції №2-УП вказано, що оплата вартості електричної енергії, включаючи витрати за послуги з розподілу (передачі), здійснюється за фактичним споживанням виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника універсальних послуг до 5 числа місяця наступного за розрахунковим.

В розділі "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати" передбачено, що по закінченню розрахункового місяця, постачальника до 5 числа наступного за розрахунковим періодом надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію у попередньому місяці. Оплата рахунку здійснюється споживачем у строки зазначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати його отримання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у період з 01.01.2021 по 31.03.2021 спожито електричну енергію на загальну суму 22 803,57 грн, на оплату якої позивачем виставлялись рахунки №3038 від 31.01.2021, №1645 від 19.02.2021, №3136 від 31.03.2021 та №5475 від 28.02.2021, які отримано відповідачем, про що ним було зазначено у поданому до матеріалів справи відзиві на позовну заяву.

В своїх поясненнях по суті спору відповідач неодноразово зазначає, що поставка електроенергії до приміщень відповідача позивачем здійснювалась у період з січня по березень 2021 року.

При цьому, оскільки спеціальною нормою права (частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі") заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного переліку таких змін, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого частиною 4 статті 36 Закону, означатиме нікчемність таких змін до договору відповідно до частини 1 статті З7 Закону (така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1491/17 від 30.01.2018).

Судом враховується, що в силу приписів ч.2 ст.275 Господарського кодексу України та п.3.1.9 ПРРЕЕ, відпуск електричної енергії та її споживання без оформлення договору енергопостачання не допускається.

З огляду на зазначене, враховуючи наявність чинних укладених між сторонами Договорів від 03.06.2019 про постачання електричної енергії постачальнику універсальних послуг та заборону споживання електричної енергії без укладання відповідного договору, судом критично оцінюються доводи відповідача про позадоговірне споживання електричної енергії (без договору); такі доводи відповідача суд вважає неаргументованими.

Отже, надані позивачем та отримані відповідачем на виконання умов Договорів послуги з постачання електроенергії за січень-березень 2021 року, в сумі 22 803,57 грн є неплаченими відповідачем станом на час звернення з позовом у даній справі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, згідно погоджених сторонами строків проведення розрахунків та умов Договорів, за отриману електричну енергію відповідач зобов`язаний був здійснити оплату відповідно до п. 5.10. Договорів

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на час розгляду справи, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків з позивачем за отримані послуги з постачання електроенергії на суму 22 803,57 грн не виконав, у зв`язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем у вказаній сумі.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 803,57 грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 22 803,57 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» (ідентифікаційний код 42095943, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, майдан Перемоги, буд. 10) суму основної заборгованості в розмірі 22 803,57 грн (двадцять дві тисячі вісімсот три гривни 57 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов