Рішення № 100066871, 29.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2021Справа № 910/11718/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, пл.Івана Франка, 5)

до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України (04053, м. Київ, вул. Смірнова-Ласточкіна, 21)

про стягнення 346 967,46 грн.

за участю представників

від позивача: Іванчихін С.І.

від відповідача: Калита Л.М.

У судовому засіданні 04.10.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України про стягнення 346 967,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором №530596 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.08.2018, в частині здійснення повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, у відповідача виникла заборгованість за період з березня 2020 по червень 2021 у розмірі 312 407,27 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання збоку відповідача, позивач нарахував до стягнення з останнього пені у розмірі 14 436,60 грн, 3% річних у розмірі 3 333,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 15 790,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.08.2021.

У судовому засіданні 11.08.2021 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 15.09.2021.

У судовому засіданні 15.09.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 29.09.2021.

17.09.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача, у якому останній просив суд при винесенні рішення реструктуризувати борг строком на 1 рік для уникнення можливості банкрутства підприємства.

У судовому засіданні 29.09.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті. Щодо заявленого відповідачем клопотання зазначив на розсуд суду.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав заборгованість за договором, яку просив реструктуризувати строком на 1 рік.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

08 серпня 2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - позивач, постачальник) та Підприємством по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України (надалі- відповідач, споживач) укладено договір №530596 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у договорі.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30.09.2020 року.

Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились про те, що дія Договору поширюється на правовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п. 4.1, п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник зобов`язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додаток 6 договору), а саме до будинку № 7 по вул. Академіка Філатова у м. Києві для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року.

У разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів встановлених на межі балансової належності.

Кількість спожитої споживачем теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2 додатку 4 до договору передбачено, що споживач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. 2.3.2. договору споживач зобов`язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 3.

Проте, за доводами позивача, відповідач в порушення умов договору несвоєчасно вносив плату за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період з березня 2020 року по червень 2021 року у останнього утворилась заборгованість у розмірі 313 407,27 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов`язань позивачем було також нараховано відповідачу пеню у розмірі 14 436,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 15 790,43 та 3% річних у розмірі 3 333,16 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір №530596 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.08.2018 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до Акту про готовність вузла комерційного обліку до роботи та наданими споживачем щомісячними відомостями обліку споживання теплової енергії вбачається, що будинок за адресою: м. Київ, Академіка Філатова, 7, обладнаний будинковим приладом обліку, а тому кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів.

Згідно з ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами договору відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 3.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Отже, за період постачання позивачем теплової енергії у гарячій воді при оформленні щомісячних рахунків-фактури, останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується місячними обліковими записами до договору.

Судом також встановлено, що нарахування за період з березня 2020 року по червень 2021 року за спожиту теплову енергію здійснювалось позивачем на підставі наданих відповідачем відомостей споживання та на підставі діючих тарифів.

Факт виконання позивачем умов договору підтверджується також корінцями нарядів, копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи, а саме з довідки про стан розрахунків за спожиту від КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" теплоенергію, вбачається, що відповідачем належним чином не виконувались зобов`язання щодо здійснення розрахунку за спожиту теплову енергію, що стало наслідком існування у останнього заборгованості у розмірі 313 407,27 грн.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Оскільки факт заборгованості відповідача перед позивачем, який виник в період з березня 2020 року по червень 2021 року у розмірі 313 407,27 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не заперечується, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем було нараховано пеню у розмірі 14 436,60 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню.

Крім того, позивач також просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 15 790,43 та 3% річних у розмірі 3 333,16 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат та 3% річних становить суму більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума у заявленому позивачем.

Судом також прийнято до уваги, що 17.09.2021 відповідачем було подано клопотання про реструктуризацію боргу строком на 1 рік.

У поданому клопотанні відповідач просить суд врахувати, що існуючий борг належить не підприємству, а фізичним особам- художникам та відповідно до ст. 331 ГПК України його реструктуризація допоможе відповідачу не стати банкротом, зберегти робочі місця та розрахуватись з боргом перед позивачем.

Заслухавши представників сторін та дослідивши клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що останнє слід розглядати як клопотання про розстрочення виконання рішення.

Згідно із ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. (п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).

Згідно з ч. 5 ст. ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Прийнявши до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про можливість розстрочення виконання рішення суду на один рік, а саме з жовтня 2021 року по вересень 2022 року, шляхом щомісячної сплати заборгованості рівними платежами.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України (04053, м. Київ, вул. Смірнова-Ласточкіна, 21, ідентифікаційний код 32455477) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, пл.Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 40538421) основну суму боргу у розмірі 313 407 грн 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 790 грн 43 коп., 3% річних у розмірі 3 333 грн 16 коп., пеню у розмірі 14 436 грн 60 коп. та судовий збір у розмірі 5 204 грн 51 коп.

3. Розстрочити виконання рішення у справі №910/11718/21 строком на 1 рік наступними щомісячними платежами:

- жовтень 2021 року - 29 347,66 грн;

- листопад 2021 року - 29 347,66 грн;

- грудень 2021 року - 29 347,66 грн;

- січень 2022 року - 29 347,66 грн;

- лютий 2022 року - 29 347,66 грн;

- березень 2022 року - 29 347,66 грн;

- квітень 2022 року - 29 347,66 грн;

- травень 2022 року - 29 347,66 грн;

- червень 2022 року - 29 347,66 грн;

- липень 2022 року - 29 347,66 грн;

- серпень 2022 року - 29 347,66 грн;

- вересень 2022 року - 29 347,72 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.10.2021

Суддя Л. Г. Пукшин