Рішення № 100066823, 29.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2021Справа № 910/8800/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу "Автокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01054, вул. Івана Франка, буд. 31)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон" (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 29)

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 986 606,30 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Левицький С.В.

від відповідача: Чорний О.А.

У судовому засіданні 29.09.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 989 606,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 53-129-01-19-02027 від 21.12.2019, останній допустив прострочення поставки за Специфікацією № 1, що підтверджується актом приймання-передачі № 20-014/1 від 06.04.2020 та Специфікацією № 2, що підтверджується актом приймання-передачі № 20-024 від 30.04.2020. Внаслідок чого у позивача виникло право щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 989 606,30 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.06.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8800/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

30.06.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, приймаючи до уваги виконання відповідачем умов договору та відсутність умислу в його невиконанні.

02.07.2021 до канцелярії суду надійшли доповнення відповідача до відзиву на позовну заяву.

05.07.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи та про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.07.2021 задоволено клопотання відповідача та вирішено здійснювати розгляд справи №910/8800/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 04.08.2021.

27.07.2021 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано заперечення на клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

29.07.2021 загальним відділом діловодства суду зареєстрована відповідь на відзив на позовну заяву, в якому позивач заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначивши при цьому, що посилання відповідача на переддоговірні процедури закупівлі не повинні братися до уваги, оскільки укладаючи договір відповідач свідомо брав на себе обов`язок поставити товар у строки визначені умовами такого договору. Також позивач заперечував щодо зменшення штрафних санкцій.

У судовому засіданні 04.08.2021 судом проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 08.09.2021 та надати час відповідачу для ознайомлення з відповіддю на відзив.

16.08.2021 загальним відділом діловодства суду зареєстровані заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначив, що з об`єктивних та незалежних від останнього причин строк укладення договору змістився, при цьому строк на виготовлення та поставку товару залишився без змін. А відтак враховуючи відсутність вини останнього просить суд зменшити розмір пені до 20 258,86 грн.

У судовому засідання 08.09.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті у судовому засіданні 29.09.2021.

У судовому засіданні 30.06.2021 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

21 грудня 2019 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча Компанія «Енергоатом», в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (надалі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селтон» (надалі - постачальник/відповідач) укладено договір поставки № 53-129-01-19-02027 (надалі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити картриджі КУС-1 УХЛЗ власного виробництва (далі - продукція) для ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - кінцевий споживач), а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, одиниця виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (Додаток №1, Додаток №2).

Сума договору складає 8 610 013,80 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1 435 002,30 грн Згідно (п. 3.1. договору).

У відповідності до п. 4.2. договору оплата поставленої продукції за Специфікаціями здійснюється покупцем протягом 45 робочих днів від дати підписання акта приймання-передачі поставленої продукції.

Згідно з п. 5.1. договору строк поставки продукції зазначений у Специфікаціях.

Поставка продукції згідно зі Специфікаціями здійснюється постачальником автомобільним транспортом на умовах DDP - Южно-Українське відділення ВП «Складське господарство» (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ) ДП НАЕК «Енергоатом» (далі - вантажоодержувач), згідно з Інкотермс 2010 (п. 5.2. договору).

Згідно з п. 5.4. договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

У п. 5.8. договору сторони узгодили, що належне виконання постачальником свого зобов`язання щодо поставки продукції відповідної якості та кількості підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі продукції.

Як вбачається із матеріалів справи сторонами підписано Специфікація № 1 як додаток № 1 до договору та Специфікація № 2 як додаток № 2 до договору, якими затверджено найменування продукції, технічні характеристики кількість, вартість та строк поставки. Зокрема, строк поставки визначений - по 18.02.2020 року.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.07.2020, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку (п. 11.1. договору).

Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії, та виконання діючих зобов`язань (п. 13.1. договору).

За доводами позивача, відповідачем здійснено поставку продукції з порушенням строків поставки, визначених умовами договору. Так, зокрема: за Специфікацією № 1 відповідачем поставлено продукцію лише 25.03.2020 року, що підтверджується видатковою накладною № СЛТ170 від 25.03.2020 та актом приймання-передачі № 20-014/1 від 06.04.2020. А відтак строк прострочення склав 34 дні за специфікацією № 1 (з 19.02.2020 по 25.03.2020). За Специфікацією № 2 відповідачем поставлено продукцію 10.04.2020 року, що підтверджується видатковою накладною № СЛТ207 від 10.04.2020 та актом приймання-передачі № 20-024 від 30.04.2020. Отже, строк прострочення склав 52 дні за специфікацією № 2 (з 19.02.2020 по 10.04.2020).

Оскільки відповідачем не дотримано умови договору щодо вчасності поставки продукції, позивачем в порядку п.7.2. договору нараховано штрафні санкцій у розмірі 989 606,30 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлялися претензії № 51 23/51 від 20.05.2020 та № 5628/51 від 02.06.2020 з вимогою сплатити нараховані штрафні санкції за не вчасну поставку продукції за договром. Оскільки вимога не була задоволено з боку відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного сторонами договору № 53-129-01-19-02027 від 21.12.2019 суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

У відповідності до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами затверджено Специфікації № 1 та № 2, якими визначено строк поставки продукції по 18.02.2020.

Відтак, враховуючи положення п. 5.1. договору та умови специфікацій № 1 та № 2 поставка продукції повинна була б бути здійснена протягом у строк до 18.02.2020 включно.

Водночас, як вбачається із видаткових накладних № СЛТ170 від 25.03.2020, поставка продукція за Специфікацією № 1 відбулася 25.03.2020, та № СЛТ207 від 10.04.2020, поставка продукція за Специфікацією № 2 відбулася 10.04.2020, тобто з порушенням строків, визначений умовами договору та Специфікаціями.

Як вбачається із матеріалів справи, видаткові накладні та акти приймання-передачі підписані представниками сторін без зауважень, що в свою чергу підтверджує факт поставки товару позивачу та не заперечується останнім.

У відзиві на позову заяву та запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначає, що прострочення поставки продукції відбулося не звини останнього, так як, строк укладення договору змістився через оскарження торгів одним із учасників, при цьому строк на виготовлення та поставку товару залишився без змін. А відтак враховуючи відсутність вини останнього просить суд зменшити розмір пені до 20 258,86 грн - за фактичне прострочення 4 календарних дні.

Однак, судом встановлено, що укладаючи договір поставки № 53-129-01-19-02027 від 21.12.2019 сторонами погоджено усі істотні умови в тому числі стосовно строку поставки. За таких обставин, постачальник підписавши Специфікації № 1 та № 2 до договору яким взяв на себе зобов`язання поставити продукції саме 18.02.2020 включно. Будь-яких змін, втому числі щодо терміну поставки, сторонами не погоджувалося в процесі виконання договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 7.2 договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої продукції за кожен день прострочення але не більше 30% вартості несвоєчасної поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Суд перевіривши надані позивачем розрахунки пені та штрафу на суму непоставленого вчасно товару, суд дійшов висновку, що розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 20 258,86 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Суд зазначає, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, що прострочення відбулося не звини останнього, крім іншого вказує на ту обставину, що покупцем не понесено жодних втрат, оскільки кінцевий експлуатант обладнання не заперечував щодо продовження строків поставки, оскільки фактичні роботи із встановлення КУС-1 повинні були відбуватися у червні липні 2020 року.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання та вжиття останнім заходів до їх виконання, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 50% відсотків - 493 303,15 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що доводи відповідача викладені у відзиві не спростовують висновку суду про наявність заборгованості перед позивачем та спростовуються вищенаведеним.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

При цьому, суд повідомляє, що судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі, оскільки позивачем було заявлено правомірні вимоги про стягнення штрафу, а зменшення судом їх розміру не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.

Керуючись ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон" (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 29; ідентифікаційний код 32556556) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Автокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01054, вул. Івана Франка, буд. 31 ідентифікаційний код 26251923) неустойку у розмірі 493 303 грн 15 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 799 грн 09 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.10.2021.

Суддя Л. Г. Пукшин