Рішення № 10006629, 17.06.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.06.2010 р.                                                             Справа № 14/20

За позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м. Ужгород

до Дочірнього підприємства "Житловий комплекс №1" Закритого акціонерного товариства "Житлово-побутове підприємство", м. Ужгород

про стягнення заборгованості у загальній сумі 39 019,10грн. (в тому числі сума 23 100,51грн. - основний борг, сума 13 922,50грн. - інфляційні нарахування та сума 1 996,09грн. - три проценти річних),

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Феделещак М.М. –заступник директора з фінансово –економічних питань та інвестицій за дов. від 31.12.2009р. № 933; Грицюк В.П. –юрисконсульт за дов. від 25.01.2010р.

від відповідача: Сабо Й.Й. –директор ДП "Житловий комплекс №1" ЗАТ "Житлово-побутове підприємство"

          СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м. Ужгород (далі - позивач) звернулося до Дочірнього підприємства "Житловий комплекс №1" Закритого акціонерного товариства "Житлово-побутове підприємство", м. Ужгород (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у загальній сумі 39 019,10грн. (в тому числі сума 23 100,51грн. - основний борг, сума 13 922,50грн. - інфляційні нарахування та сума 1 996,09грн. - три проценти річних).

          Позивачем та його представниками позов підтримано в повному обсязі з посиланням на обставини зазначені, як у позовній заяві (а.с. 2 -3), так і у письмовому запереченні від 04.06.2010р. №468 на відзив та доповнення до відзиву (а.с. 41-43), зокрема посилаються на те, що за укладеним договором № 21 від 01.09.2004р. відповідачем свої зобов”язання щодо погашення заборгованості у загальній сумі 23100, 51 грн. (визнаній відповідачем, як Боржником) перед позивачем у строки та в розмірах зазначених у п. 2 вищезазначеного Договору не було виконано, у зв”язку з чим є правомірним заявлення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача загальної суми 23100, 51 грн. заборгованості та нарахованої відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України суми 1 996,09 грн. трьох відсотків річних та суми 13 922, 50 грн. інфляційних нарахувань.

          Відповідачем у письмовому запереченні від 13.04.2010р. №43 на позовну заяву (а.с.24) позовні вимоги заперечено. Зокрема керівник відповідача у даному письмовому запереченні посилався на те, що сума 23100,51грн. основної заборгованості, яка виникла за період з 01.11.2001р. по 01.08.2004р. по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, щодо розстрочення сплати якої було укладено між позивачем та відповідачем договір № 21 від 01.09.2004р., була частково оплачена відповідачем, що підтверджується долученими до даного відзиву платіжними документами, у зв”язку чим вважає, що неоплаченою залишилась сума 21 928,50грн.                     У зв”язку з наявністю даної обставини, вважає неправомірним нарахування позивачем відповідачеві та відповідно заявлення до стягнення суми 13 922,50грн. –інфляційних нарахувань та суми 1 996,09грн. трьох процентів річних, оскільки вказані суми обчислені на суму 23100,51грн., як прострочену суму боргу, тоді як вказана сума, як було зазначено вище, є частково оплаченою відповідачем. Отже, суми інфляційних нарахувань та трьох процентів річних повинні були обчислюватись на прострочену суму 21 928,50грн., як залишку боргу за договором № 21 від 01.09.2004р.

          Враховуючи вищезазначене заперечення керівника відповідача, у судовому засіданні 26.04.2010р. було оголошено перерву до 13.05.2010р. для надання можливості сторонам узгодити суму наявного боргу та з урахуванням обставин, зазначених відповідачем у відзиві від 13.04.2010р. №43 на позовну заяву.

          У судовому засіданні 13.05.2010р., як було встановлено судом та про що не заперечено керівником відповідача, долучені до письмового заперечення від 13.04.2010р. №43 на позовну заяву платіжні документи, якими, на думку керівника відповідача підтверджувався факт часткової оплати відповідачем в рахунок погашення боргу у сумі 23100,51грн. за договором № 21 від 01.09.2004р., підтверджують факт оплати відповідачем поточних платежів за послуги водопостачання та водовідведення згідно виставлених рахунків, які виникли до наявної суми 23100,51грн. заборгованості, так і після укладення договору №21 від 01.09.2004р. щодо розстрочення суми 23100,51грн. заборгованості, та що зазначено у таких платіжних документів у графі „призначення платежу”, а тому не можуть бути доказами часткової оплати відповідачем в рахунок погашення боргу у сумі 23100,51грн. за договором № 21 від 01.09.2004р.

          З огляду на викладене, керівником відповідача на підставі поданого письмового доповнення від 11.05.2010р. до відзиву (а.с.33), позовні вимоги визнано частково на суму 23100,51грн. основної заборгованості, яка виникла за період з 01.11.2001р. по 01.08.2004р. по оплаті послуг водопостачання та водовідведення на підставі укладеного договору № 21 від 01.09.2004р. Разом з тим, керівником відповідача заперечено позовні вимоги в частині заявленої до стягнення з відповідача суми 13 922,50грн. інфляційних нарахувань та суми 1 996,09грн. трьох процентів річних, оскільки, на думку керівника відповідача, при обчислені вказаних сум на підставі поданого до матеріалів справи розрахунку позивачем було допущено системні математичні помилки, що призвело до заявлення до стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних нарахувань у вищезазначених сумах, які не підтверджені фактично.

          З урахуванням вищезазначених заперечень керівника відповідача, наведених як у письмовому запереченні на позовну заяву, так і у письмовому доповненні до відзиву, в частині неправомірності нарахування позивачем інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, керівником позивача надіслано до матеріалів справи письмове заперечення від 04.06.2010р. №468 на відзив та доповнення до відзиву (а.с. 41-43), в якому наведено обґрунтований розгорнутий розрахунок обчислення заявлених до стягнення з відповідача сум інфляційних нарахувань та сум трьох процентів річних та які відповідають, щодо їх фактичного нарахування та у заявлених до стягнення сумах, вимогам ч.2 ст.625 ЦК України.

Строк вирішення спору продовжувався відповідно до вимог ч.4 ст.69 ГПК України на підставі ухвали суду від 13.05.2010р. у справі №14/20 (а.с.37-38).

Розгляд справи відкладався та у судових засіданнях оголошувалась перерва(ст.77 ГПК України).

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та керівника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2004р. між Комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода" (далі - Кредитором) та Дочірнім підприємством "Житловий комплекс №1" Закритого акціонерного товариства "Житлово-побутове підприємство" (далі - Боржником) було укладено Договір № 21, за яким передбачено, що визнана Боржником заборгованість у сумі 23100, 51грн. (п.1 Договору), підлягає погашенню Боржником на користь Кредитора з розстрочкою суми 23100,51грн. строком на 36 місяців у строки та у розмірах, зазначених у п. 2 даного Договору (а.с.7).

З аналізу вищезазначеного Договору вбачається, що даний Договір сторонами укладено, як заміна строку виконання зобов”язання, що випливає з основного Договору на новий строк виконання зобов”язання та на умовах викладених в Договорі, що не суперечить вимогам передбаченим ст. 631 ЦК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Дане правило також закріплене у ст. 526 Цивільного кодексу України.

Оскільки, як було зазначено вище, відповідач, як Боржник не погасив перед позивачем, як Кредитором, наявну та визнану заборгованість у сумі 23100,51 грн. у строки та у розмірах, зазначених у п. 2 Договору № 21 від 01.09.2004р., та яка відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України є належним чином позивачем підтверджена матеріалами справи та фактичними обставинами та визнана відповідачем, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми 23100, 51 грн. підлягають до задоволення та відповідно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума 23 100,51 грн. визнаної заборгованості в примусовому порядку.

          Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як було зазначено вище, сума 23 100,51 грн. наявної заборгованості не була погашена відповідачем у встановлені п.2 Договору №21 від 01.09.2004р. строки, тому з урахуванням норми ч.2 ст. 625 ЦК України, є правомірним нарахування позивачем відповідачеві трьох процентів річних у сумі 1996, 09 грн. від простроченої суми боргу та правомірним нарахування суми 13922,50грн. інфляційних втрат на наявну суму боргу, обґрунтований розгорнутий розрахунок яких наведений у письмовому запереченні від 04.06.2010р. №468 на відзив та доповнення до відзиву та який відповідає вимогам ч.2 ст.625 ЦК України та які розраховані відповідно до встановленої методики їх нарахування (а.с. 41-43), а тому заперечення відповідача в особі його керівника щодо їх (трьох процентів річних та інфляційних втрат) неправомірності нарахування позивачем, спростовується вищенаведеним та нормами чинного законодавства та судом не приймається до уваги, а позов в даній частині також підлягає до задоволення в повному обсязі та відповідно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку нарахована та заявлена до стягнення сума 1996,09грн. трьох процентів річних та сума 13922,50грн. інфляційних втрат.

За вищенаведених обставин, позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача відшкодування на користь позивача понесених витрат по оплаті держмита в розмірі 390, 20 грн. та в розмірі 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 625 ч.2, 631 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 22, 33, 43, 44, 49, 69 ч.4, 77, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житловий комплекс №1" Закритого акціонерного товариства "Житлово-побутове підприємство" /м. Ужгород, вул. Загорська, 26, код ЄДРПОУ 312624623, р/р 26007301201810 в ПІБ м. Ужгород, МФО 312163/ на користь Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" /м. Ужгород, вул. Митна, 1, код ЄДРПОУ 03344326, р/р 26008291380051 в Львівській обласній філії АКБ „Укрсобанк” м. Ужгорода, МФО 325019/ заборгованість у загальній сумі 39 019,10грн. (в тому числі сума 23 100,51грн. - основний борг, сума 13 922,50грн. - інфляційні нарахування та сума 1 996,09грн. - три проценти річних), суму 390, 20 грн. витрат по сплаченому держмиту та суму 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.          

3. Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І. Карпинець