Рішення № 100062207, 22.09.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

22.09.21

№336/5045/21

Пр.2-а/336/69/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Зарютіна П.В., за участі секретарки судового засідання Олексієнко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Шевчука Максима Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначає, що 13.06.2021 посадовою особою інспектором роти№2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП капралом поліції Шевчук М.С., відносно нього була винесена постанова серії ЕАН №4348113 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КпАП України за порушення вимог п.22.5 Правил дорожнього руху та накладено штраф в розмірі 510 грн.

За змістом оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він на 256 км, автомобільній дорозі М-30, Вінницька область, водій ОСОБА_1 керував ТЗ в складі тягача марки MAN TGX 26.480 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки TAD CLASSIC 40-3 д.н.з. НОМЕР_2 , що перевозив великогпбпритний вантаж ширина, якого не відповідала вказаному дозвілі МВС, чим порушив п.п. 22.5 ПДР України.

Позивач посилається на те, що Правил дорожнього руху він не порушував, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, під час зупинки та винесення постанови ним було надані працівнику поліції для перевірки всі необхідні документи, зокрема і дозвіл №2021-13851201-560 НГ від 11.06.2021, докази винуватості відсутні, проте інспектор поліції всупереч вимогам закону безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 просить суд визнати дії відповідача неправомірними, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності скасувати.

Ухвалою суду від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за вищевказаним позовом, визначено дату, час і місце проведення судового розгляду справи по суті з повідомлення сторін, визначено строк для подання відповідачем відзиву на позов до початку судового засідання.

Позивач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, в поданій до суду позовній заяві просить суд розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, 06.09.2021 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом відзиву, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, відповідно, у задоволенні позову представник відповідаач просить відмовити.

Відповідач інспектор роти №2 батальйону №1 УПП у Вінницькій області ДПП капрал поліції Шевчук М.С. в судове засідання не з`явився, про дату та час слухання справи був належним чином повідомлений, причина неявки суду не відома.

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ст.194 КАС України.

На підставі п.1 ч.3 ст.205 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних в ній доказів.

Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було за відсутності відповідних заяв та клопотань.

Вивчивши обставини справи, враховуючи доводи сторін, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Як випливає із змісту ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а в силу ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.06.2021 посадовою особою інспектором роти№2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП капралом поліції Шевчук М.С.С., відносно нього була винесена постанова серії ЕАН №4348113 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КпАП України за порушення вимог п.22.5 Правил дорожнього руху та накладено штраф в розмірі 510 грн. Відповідно до якої, на 256 км, автомобільній дорозі М-30, Вінницької області, водій ОСОБА_1 керував ТЗ в складі тягача марки MAN TGX 26.480 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки TAD CLASSIC 40-3 д.н.з. НОМЕР_2 , що перевозив великогабаритний вантаж шириною 3,80 м, ширина якого не відповідала вказаному в дозвілі МВС, чим порушив п.п. 22.5 ПДР України.

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення ,які мають ознаки злочину»,залежно від ступеня їх суспільної небезпеки(рішення у справі «Лутц проти Німеччини»,»Отцюрк проти Німеччини»,»Девеєр проти Бельгії»,»Адольф проти Австрії» та інші),отже,адміністративне обвинувачення має бути доведено державою ,в особі уповноважених на те посадових осіб,а тому особа,яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 72 ч.2 цього ж Кодексу встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення,за винятком випадків,коли він доведе,що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення,але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно п.8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За п. 1.3. Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до п.п. 2, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 1094.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Згідно п.п. 3, 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п.п. 16, 18, 19 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Згідно п. 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Відповідно до пп.пп. 4-8 п. 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Згідно п. 2.4-2 ПДР у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Пунктом 25 Порядку № 879 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Згідно п. 6. Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Між тим, суд вважає, що доказом того, що транспортний засіб, яким керував позивач належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Проте, жоден із викладених вище документів матеріали справи не містять, а отже відсутні підстави вважати, що спірний габаритно-ваговий контроль було здійснено із дотриманням відповідної процедури.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, відповідачем на якого ст. 77 КАС України покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення, не доведено факту допущення позивачем порушення п. 22.5 ПДР України.

Таке правозастосування, визначено постановою Верховного Суду від 18.01.2019 року в адміністративній справі №539/655/17.

Відтак, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення слід скасувати та прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву буз задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України,судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 132, 139 КАС України, ЗУ «Про судовий збір». Крім того, постановою Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №543/775/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку ВСУ від 13.12.2016 у справі №21-1410а16, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшого оскарження позивачем та відповідачем судового рішення.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 КАС України, частинами першою якої встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, позивачем додано до адміністративного позову, докази того, що Сидоренко А.С. з якою позовач уклав договір №18 про надання правничої допоги від 18.06.2021, має право на зайняття адвокатською діяльністю згідно свідоцтва № 138 від 20.10.2020.

На підтвердження здійснення судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, позивачем надано до суду копію ордеру, договір про надання правничої допомоги від 18.06.2021, перелік та вартість послуг за договором, та квитанцію до прибуткового касового ордера на загальну суму 1150,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Вінницькій області судові витрати в сумі 454,00 грн. в рахунок відшкодування витрат з оплати судового збору та 1500,00 грн. на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 9, 132, 139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Шевчука Максима Сергійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності -задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАН № 4348113 від 13.06.2021, складену інспектором роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП капралом поліції Шевчуком Максимом Сергійовичем, про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, і накладення штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.132-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (21010, м. Вінниця, вул.Ботанічна, 24, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти в розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чоти) гривень на відшкодування витрат зі сплати судового збору та 1150,00 (одна тисяча сто п`ятдесят) гривень на правничу допомогу.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на судове рішення, із врахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України, може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

На підставі ч.2 ст. 271 КАС України копію судового рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Суддя П.В.Зарютін