Рішення № 100061109, 04.10.2021, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 04.10.2021

Справа № 501/1136/21

2/501/848/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

до

відповідачів:

1 Чорноморської міської ради Одеської області, місцезнаходження: проспект Миру, буд.33, м.Чорноморськ, Одеська область, індекс: 68003

2 Великодолинської селищної ради Овідіопольського району, місцезнаходження: смт.Великодолинське, Овідіопольського району, Одеської області, вул.Соборна, 1

предмет та підстави позову: про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

1. Виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 16.04.2020 звернулась до суду з позовом до Чорноморської міської ради Одеської області, Великодолинської селищної ради Овідіопольського району про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно, згідно якого прость суд:

- встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (уродженка с.Солов`ї, Старовижівського району, Волинської області, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Старовижівським РС УДМС України у Волинській області 27 вересня 2006 року) з липня місяця 2012 року до дня смерті ОСОБА_2 до 28 травня 2020 року мешкала зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю;

- визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 на квартиру АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 на садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 на земельну ділянку, площею 0,0603 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з липня місяця 2012 року до дня смерті ОСОБА_2 до 28 травня 2020 року позивачка мешкала зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю. Однак після смерті останнього, не може документально підтвердити факт сумісного проживання, у зв`язку із чим нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, незважаючи на те, що інших спадкоємців немає.

Крім того, на думку позивача, встановлення факту сумісного проживання є підставою для визнання за нею права власності на спадкове майно.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позову, надав до суду відзив на позов (а.с.182-185), вважаючи недоведеним факт сумісного проживання, не доказаним належними та допустимими доказами, а позовні вимоги про визнання права власності необґрунтованими, враховуючи, що встановлення факту сумісного проживання є лише підтвердженням даних обставин для нотаріуса, до повноважень якого відноситься реєстрація спадкового майна.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 16.04.2021 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.125).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 20.04.2021 позовну заяву залишено без руху (а.с.128-129).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 19.05.2021 відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.157-158).

В судовому засіданні 16.07.2021 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.174-175).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 16.07.2021 витребувано докази (а.с.178-179).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.14).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді:

- квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями правовстановлюючих документів (а.с.20-22);

- садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями правовстановлюючих документів (а.с.26-35);

- земельної ділянки, площею 0,0603 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями правовстановлюючих документів (а.с.36-39).

Приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Р.К. 20.10.2020 відкрита спадкова справа, що підтверджено витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі (а.с.17), на підставі заяви ОСОБА_1 , яка подана 20.10.2020 (а.с.16).

Інші особи із відповідними заявами при прийняття спадщини до нотаріуса не звертались, що підтверджується копією спадкової справи №50/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 (а.с.192-206).

На момент смерті ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

У судовому засіданні стороною позивача доведено, що з липня місяця 2012 року до дня смерті ОСОБА_2 до 28 травня 2020 року ОСОБА_1 мешкала зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю.

Дані обставини підтверджені поясненнями свідка ОСОБА_3 , яка працює контролером та пояснила, що з липня місяця 2012 року і до дня смерті ОСОБА_2 до 28 травня 2020 року з метою відібрання показів по електроенергії та водопостачанню, приходила до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 . Покази приладів їй надавала ОСОБА_1 , яка доглядала ОСОБА_2 , наймала йому медсестру, готувала їжу, прибирала, вони вели спільне господарство.

Також, у підтвердження сумісного проживання надали аналогічні пояснення свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та які підтвердили, що з липня місяця 2012 року і до дня смерті ОСОБА_2 до 28 травня 2020 року ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_2 , готувала їжу, прибирала, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вели спільне господарство, тощо.

Згідно листа приватного нотаріуса Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвої Р.К. від 20.10.2020, заянивку необхідно надати документи які підтверджують факт родинних відносин або факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, належним документом для чого є рішення суду (а.с.18).

Таким чином між сторонами виникли правовідносини щодо спадкування та встановлення факту проживання однією сім`єю.

V. Оцінка Суду.

За змістом частин 3, 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як було роз`яснено у пункті 21 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14 ) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, надані з боку позивача, на підтвердження заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , доведений з огляду на таке.

ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі на перебуває, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.15), повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с.12-13).

Факт проживання позивачки ОСОБА_1 з липня місяця 2012 року і до дня смерті ОСОБА_2 до 28 травня 2020 року підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Отже, показання допитаних в судовому засіданні свідків, які не суперечать одне одному, підтверджують спільне проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , вказують на наявність у них спільного побуту, виникнення з цього приводу взаємних прав та обов`язків, яке було засновано на систематичності.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині заявлених вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а факт спільного проживання підлягає встановленню з липня місяця 2012 року і до дня смерті ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності на об`єкти нерухомості, слід заначити наступне.

Як убачається з відповіді приватного нотаріуса Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Р.К. від 20.10.2020 в зв`язку з відсутністю достатніх доказів спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 однією сім`ю, останній було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та роз`яснено її право на звернення до суду.

Наявність відкритої спадкової справи до майна ОСОБА_2 , вказує на те, що ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину (ст.1269 ЦК).

Посилаючись на зазначені вище обставини позивач вважає, що позбавлена права на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом у встановленому законом порядку, а відтак має право на захист своїх прав в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частина 1 ст.1297 ЦК України визначає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з ст.392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналізуючи вказані вище норми, слід дійти висновку, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, такі перешкоди є непереборними, які неможливо усунути не інакше, як в судовому поряду. При цьому, суд наголошує, що відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

У відповідності до п.4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Положення про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно або видача свідоцтва про право власності на частку у спільному сумісному майні подружжя, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Згідно п.4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Положення, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Отже, правовою підставою для набуття права власності на спадкове нерухоме майно є видача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом.

Підстава, за якою ОСОБА_1 було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, усунуто даним рішенням суду. Відтак, вона не позбавлена права в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкові об`єкти нерухомості, в порядку спадкування за законом є передчасними, а відтак не підлягають задоволенню.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області, Великодолинської селищної ради Овідіопольського району про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (уродженка с.Солов`ї, Старовижівського району, Волинської області, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Старовижівським РС УДМС України у Волинській області 27 вересня 2006 року) з липня місяця 2012 року до дня смерті ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_4 мешкала зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю.

В задоволенні решти вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко