Рішення № 100060951, 28.09.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/3228/2021 Справа № 490/3083/21

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі - Петровій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ КБ «Приватбанк» 26 квітня 2021 року звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.06.2006 року в розмірі 9016,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що 09.06.2006 року ОСОБА_3 підписав з АТ КБ «ПриватБанк» заяву № б/н та підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому відповідачем збільшився до 8600,00 грн. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором в межах встановленого кредитного ліміту. Позичальник зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Але в процесі користування кредитним рахунком Позичальник не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. Таким чином, у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за вказаним договором у позичальника виникла заборгованість, яка станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 9016,97 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2021 року дана справа передана на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою Центрального районного суду від 05.05.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, призначено судове засідання на 24.06.2021 року.

Ухвалою суду від 24.06.2021 року витребувано у Першої Миколаївської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , судове засідання відкладено на 28.09.2021 року.

25.06.2021 року від представника відповідачів - адвоката Колеснікова В.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що відповідачі не отримали у спадщину жодне майно, а тому не набули статусу спадкоємців і не мають обов`язку перед позивачем. За такого, вважає, що відповідні обставини є підставою відмови у задоволенні позову.

08.07.2021 року Першою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області на виконання вимог ухвали від 24.06.2021 року надано інформацію, згідно якої за даними перевірки алфавітних книг спадкових справ за 2019-2021 роки та Інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 30.06.2021 року №65372778, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 - не заводилась.

19.07.2021 року на адресу суду від представника АТ КБ «Приватбанк» надійшла відповідь на відзив.

21.07.2021 року від представника відповідачів - адвоката Колеснікова В.В. надійшло заперечення на відповідь на відзив.

02.08.2021 року від представника АТ КБ «Приватбанк» надійшло пояснення на заперечення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідачі, до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає приписам ст.223 ЦПК України.

Дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 09.06.2006 року підписав Анкету - заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послу в Приватбанку, згідно якої йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт.

Згідно Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, а також виписки по картковому рахунку в період з 09.06.2006 року по 31.01.2017 року сума наданого кредитного ліміту збільшилася до 8 600,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується Свідоцтвом НОМЕР_1 .

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 28.02.2019 року становить 9016,97 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

26.06.2020 року АТ КБ «Приват Банк» відповідно до ч. 2 ст. 1281 Цивільного кодексу України, надіслало претензію кредитора до Першої Миколаївської державної нотаріальної контори, в якій позивач просив повідомити чи відкривалась спадкова справа після померлого ОСОБА_3 , включити його кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити інформацію стосовно осіб, які подали заяву про прийняття спадщини або відмовилися від прийняття спадщини після смерті боржника, а також щодо осіб, які вже прийняли спадщину та повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком на суму 9016,97 грн.

При цьому, у відповідь на претензію Банку листом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори від 28.07.2020 року, було повідомлено, що спадкова справа після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась, окрім того Банку слід надати квитанцію про сплату проведення перевірки в Спадковому реєстрі - для перевірки наявності заведеної Спадкової справи та подальшого заведення спадкової справи за заявою кредитора, а матеріали претензії повернуто на адресу Банку.

З листом - претензією Банк звернувся до відповідачів як спадкоємців померлого позичальника 28.10.2020 року , про сплату заборгованості позичальника станом на дату його смерті у розмірі 9016,97 грн.

При цьому, позивачем вказано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями померлого, як особи, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 609 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Частиною 1 та частиною 3 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За змістом зазначених норм вбачається, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин, - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України строк.

Так, статтею 1281 ЦК України визначено порядок та строки пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, згідно якого спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (частина перша). Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (частина друга). Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частина третя). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта).

У відповідності до ст. 1282 Цивільного кодексу України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі.

Положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Вимога може бути пред`явлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст. 1281 Цивільного кодексу України, приймає претензії кредиторів від спадкодавця. Даний строк не є строком, у який кредитор має звернутися до суду з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця. Заявлення кредитором своїх вимог до спадкоємців не безпосередньо, а через нотаріуса не суперечить приписам ч. 2 ст. 1281 Цивільного кодексу України. При цьому, на відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців кредитор, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один зі спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

За приписами ч. ч. 2-4 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

АТ КБ «ПриватБанк», який знав про відкриття спадщини, в установленому законом порядку не пред`явив вимоги до спадкоємця у межах строків, встановлених частиною третьою статті 1281 ЦК України (вісім місяців з дня настання строку вимоги - з 28 лютого 2019 року), а тому в силу приписів частини четвертої статті 1281 ЦК України, банк позбавлений права вимоги до спадкоємців, оскільки відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови додержання кредитором вимог статей 1281, 1282 ЦК України, які ним не дотримані.

Вказана позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 11 жовтня 2018 року (справа №136/1336/16-ц).

Крім того, в будь-якому разі вимоги, заявлені до відповідачів , не можуть бути задоволені, враховуючи вимоги ст.ст. 1258,1259,1261,1264,1265 ЦК України.

Окрім того, суд також враховує, що у відповідності до вимог ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник та кредитор.

Зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.(ст.598 ЦК України).

У відповідності до вимог ст.608 ЦК України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконано іншою особою.

Універсальне правонаступництво, здійснення якого забезпечується інститутом спадкування, передбачає перехід не лише прав від померлої фізичної особи до інших осіб, а і її обов`язків, які в один момент переходять до спадкоємців у незмінному вигляді. Основною метою при цьому є забезпечення стабільності цивільного обороту завдяки гарантованій законом заміні третіми особами особи, яка вибула з його складу учасників. Розвиток ринкових відносин та поширення кредитно-банківських механізмів на широкі сфери суспільного життя обумовлюють потребу в нормативно-правовому врегулюванні зобов`язальних правовідносин і забезпеченні гарантій задоволення вимог кредиторів у разі смерті боржника й переходу обов`язків боржника до його спадкоємців.

Тобто чинне законодавство не містить прямої норми, яка б визначала перелік обов`язків, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не можуть із цієї причини входити до складу спадщини. А втім, їх невиключний перелік можна окреслити завдяки тлумаченню ч. 1 ст. 515 ЦК України, яка до таких зараховує, зокрема, зобов`язання про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Законодавець у ст. 1231 ЦК України встановив певні особливості спадкування обов`язків, що виникли з недоговірних зобов`язань, а також щодо сплати неустойки з договірних зобов`язань. Так, до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Обов`язок із відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, а також обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню) переходять спадкоємцю лише у випадку і в межах присудження таких виплат судом зі спадкодавця за його життя. При цьому за позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) і моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержано ним у спадщину.

Отже, кредитори не мають права вимоги до спадкоємців за зобов`язаннями з відшкодування моральної шкоди та зі сплати неустойки (штрафу, пені), якщо це право не отримало судового захисту за життя боржника.

Порядок і строк пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника

Вимоги можуть бути пред`явлені кредитором лише до спадкоємців, які прийняли спадщину. При цьому необхідно враховувати, що прийняття спадщини є вольовим актом, у якому спадкоємець утілює своє рішення прийняти спадщину чи свідомо не користується правом відмовитися від прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується (якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини й не відмовилася від її прийняття), або реалізується в конкретній заяві спадкоємця.

Зі змісту ст. 1281 ЦК України вбачається, що вимога має пред`являтися кредитором безпосередньо до кожного спадкоємця окремо. Однак, зважаючи на положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, претензії від кредиторів спадкодавця може приймати також і нотаріус. Претензії мають бути заявлені в письмовій формі й прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Тобто кредитор має право пред`явити вимоги як безпосередньо до спадкоємця, так і до нотаріуса, який відкрив спадкову справу. Також не виключена й можливість відкриття спадкової справи за ініціативою самого кредитора.

Строки пред`явлення вимоги кредитором спадкодавця визначено ч. ч. 2 і 3 ст. 1281 ЦК України, норми яких зобов`язують кредитора протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Співвідношення цих строків зі строками позовної давності, а також правові наслідки їх спливу є питанням, що визначає долю чималої кількості судових процесів у категорії спадкових спорів.

Так, 28 лютого 2018 р. Верховний Суд виніс постанову у справі № 280/185/16-ц, у якій сформульовано позицію про те, що сплив строку, передбаченого ч. 2 ст. 1281 ЦК України, сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, що полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

У постанові від 17.04.2018 року у справі № 522\407\15-ц, Верховний Суд роз`яснив, що визначені ст. 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже й неможливість вимагати в суді захисту відповідного права. Натомість сплив позовної давності не виключає наявності в кредитора права вимоги та є підставою для відмови в позові за умови, якщо про застосування позовної давності в суді заявила одна зі сторін.

Окрім того у своїй постанові №587/381/15-ц від 04.02.2021, з урахуванням положень ст. 1281, 1282 ЦКУ, ВС зазначив, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Таким чином, сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Частиною 1 ст. 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці в спадщині.

Частиною 2 ст. 1282 ЦК України визначено способи задоволення вимог кредитора: спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями й кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Питання про те, чи може кредитор звертатися за захистом свого порушеного права в спосіб, відмінний від передбаченого ч. 2 ст. 1282 ЦК України, досліджував Верховний Суд під час розгляду справ № 645/3265/13-ц (постанова від 25.04.2018 р.) та № 192/2761/14 (постанова від 23.05.2018 р.). У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги.

Отже, звертаючись до суду з позовом до спадкоємців боржника, кредитор має право обрати будь-який ефективний спосіб захисту свого порушеного права, не обмежуючись при цьому способами, передбаченими ч. 2 ст. 1282 ЦК України.

У відповідності до приписів ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, як у задоволені позовних вимог відмовлено, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 79-81,141, 259-265,273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 28 вересня 2021 року.

Суддя Черенкова Н.П.