Рішення № 100060844, 21.09.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3970/20

Провадження № 2/487/417/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючий суддяНікітін Д.Г.,при секретаріОцабера М.С.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газоразподільної системи "Миколаївгаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз збут" про захист прав споживача, дозвіл користування газом, повернення переплати і компенсації моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газоразподільної системи "Миколаївгаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз збут" про захист прав споживача, дозвіл користування газом, повернення переплати і компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила що користується природним газом і оплачує його поставку в квартиру АДРЕСА_1 з 2008 року, з жовтня 2010 року проживали в квартирі з дочкою, а з вересня 2015 року втрьох (з двома дітьми).

18.11.2019 року вранці без попередження в порушення Закону України «Про ринок природного газу» №329-VIII від 9.04.2015 року не було забезпечено надійне і безперебійне постачання - і в квартирі позивачки пропав природний газ. Від сусідів позивачка дізналася, що газ відключили на стояку. 20.11.2019 року було перекрито і опломбовано вхідний газовий кран. У виданому Акті про відключення газового обладнання від 20.11.2019 року, вказано в якості причини відключення «несправнісь ВПГ».

Крім того, по базі даних АТ «Миколаївгаз» була заборгованість близько 791,66 грн. померлої в 2008 році ОСОБА_2 , Після її смерті газівники відмовилися вважати позивачку Споживачем, не укладають зі нею Договір з коригуванням даних особового рахунку, ігноруючи рішення міжвідомчої комісії про її, з дітьми, проживання в квартирі АДРЕСА_1 і той факт, що платежі за газ надходять від імені позивачки.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Нікітіну Д.Г.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.11.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Відповідач АТ "Оператор газоразподільної системи "Миколаївгаз" надав відзив на позовну заяву в якій позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ТОВ "Миколаївгаз збут" надав відзив на позовну заяву в якій позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

До суду позивач надала заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити та розглядати справу за її відсутністю.

Представник відповідача АТ "Оператор газоразподільної системи "Миколаївгаз" у судове засідання не з`явився, надала заяву в якій позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити та розглядати справу за її відсутністю.

Представник відповідача АТ «Миколаївгаз» у судове засідання не з`явився, надала заяву в якій позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити та розглядати справу за її відсутністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 року N329-V11I (надалі - Закон).

Закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Статтею 2 Закону визначено правові основи ринку природного газу. Зокрема, частиною 1 ст2 2 Закону визначено, що на виконання зобов`язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме: Директиви 2009/73/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2003/55/ЄС; Регламенту (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж транспортування природного газу та яким скасовується Регламент (ЄС) 1775/2005; Директиви 2004/67/ЄС про здійснення заходів для забезпечення безпеки постачання природного газу.

Правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про енергозбереження", "Про угоди про розподіл продукції", "Про захист економічної конкуренції", "Про газ (метан) вугільних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Частина 2 статті 2 Закону визначено, що суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону визначено, що державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону до основних завдань Регулятора на ринку природного газу, зокрема, належить сприяння безпечному, надійному та економному функціонуванню газової інфраструктури (газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG), що дасть змогу забезпечити недискримінаційний доступ до неї для всіх замовників, орієнтованість на потреби замовників, достатність потужності для потреб ринку природного газу та енергоефективність, а також можливості для виходу на ринок природного газу виробників газу з альтернативних джерел незалежно від обсягів виробництва.

Пунктом 6 частини 3 статті 4 Закону до компетенції Регулятора на ринку природного газу належить затвердження кодексів газотранспортних систем, кодексу газорозподільних систем, кодексів газосховищ та кодексу установки (-N0.

На виконання норм Закону України «Про ринок природного газу» Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2494 був затверджений «Кодекс газорозподільних систем» (далі - Кодекс ГРМ), яким визначені взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу.

Відповідно до пункту 4 глави і розділу І Кодексу ГРМ оператором газорозподільної системи є суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

На підставі Ліцензії № 853 від 29.06.2017, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, саме АТ "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою та є оператором газорозподільної системи.

При цьому, відповідно до п. 2.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201, саме АТ «Миколаївгаз» як ліцензіат зобов`язаний забезпечити комерційний, у тому числі приладовий облік природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів І обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу.

Відповідно до пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.

У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.

Згідно з п. 5 гл 4 р. IX Кодексу ГРМ після визначення за підсумками розрахункового періоду (газового місяця) об`єму розподіленого та спожитого природного газу по об`єкту побутового споживача Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії за трьома одиницями виміру: у к Вт год, Гкал, МДж.

Дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВт-год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті Оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу.

Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.

Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Отже, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України, саме АТ «Миколаївгаз» як оператор ГРМ, є відповідальним за облік природного газу у побутових споживачів та визначені ним обсяги природного газу є обов`язковими для Постачальника - ТОВ «Миколаївгаз збут» у взаємовідносинах із споживачем.

Відповідно до пункту 4 глави І розділу І Кодексу ГСМ підключення до газорозподільної системи/підключення до ГРМ - фізичне з`єднання в точці приєднання (на межі балансової належності) газових мереж суміжного суб`єкта ринку природного газу (зокрема споживача) з газорозподільною системою, здійснене в установленому законодавством порядку, зокрема згідно з цим Кодексом.

На підставі пункту 3 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ забезпечення приєднання об`єктів замовників до ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності або користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, за їх зверненням та за умови дотримання вимог цього Кодексу є основного функцією Оператора ГРМ (AT «Миколаївгаз»), а не постачальника природного газу (ТОВ «Миколаївгаз збут»), тому ТОВ «Миколаївгаз збут» у жодному разі не міг незаконно вимагати від позивача «надання під час карантину яких би то ні було додаткових документів для підключення» всупереч твердженням позивача, викладеними у позовній заяві, адже підключення позивача до газорозподільної системи знаходиться поза межами компетенції останнього.

Постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 (далі - Правила), та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в Інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи (пункту 3 розділу L Правил). /

Пункт 1 розділу ІІІ Правил визначено, що першочерговою підставою для постачання природного газу побутовому споживачу є передусім наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об`єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу, після чого між постачальником та споживачем укладається договір постачання природного газу побутовим споживачам, а споживач включається до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір), що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору (п. 2 розд. ІІІ Правил)

За адресою, АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , де зазначено кількість мешканців - 2 особи. Встановлені прилади - плита газова, водонагрівач та лічильник газу - типу Самгаз G-2,5 № 3634505.

18.11.2019 р. відповідно до Акту № 616 відбулося відключення газового обладнання, а саме відключено стояк шляхом встановлення, блокуючого пристрою пломбою С54465233 (кв. АДРЕСА_3 ), у зв`язку з витоком газу.

Після проведення планово-профілактичних робіт в ході відновлення газопостачання та пуску газу до будинку позивача, представниками АТ «Миколаївгаз» була виявлена несправність ВПГ (водонагрівача проточного газового). У зв`язку з чим відповідно до Акту на відключення газового обладнання № 2465 від 20.11.2019р. опломбовано кран перед ГЛ (газовим лічильником) пл. 3634505. Акт підписано Споживачем без зауважень.

Таким чином, відключення споживача від системи газопостачання 18.11.2019 р. пов`язане з порушенням Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 285 від 15.05.2015 року відбувалося відповідно до порядку та в спосіб, передбачений нормами Кодексу ГРМ та Правил.

Відповідно до п. 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ (в редакції чинній на момент виникнення спору) оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках;

1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу;

2) відсутність споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання,

4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»,

5) розірвання договору розподілу природного газу,

6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ,

7) несанкціоноване відновлення газоспоживання;

8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно- відновлювальних робіт,

9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ,

10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим);

11) відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об`єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до БОГ та/або газоспоживаючого обладнання;

12) в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1 - 5 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надіслати рекомендованим поштовим відправленням або надати з позначкою про вручення повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу) Оператором ГРМ.

Крім того, п, 5.7 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08 червня 2015 р за № 674/27119 (далі - ПБСГ), прямо передбачено, що підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови; наявності витоків газу, несправної автоматики безпеки, несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів; відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах; самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання; не забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави, не відповідності системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо-технічній документації. При цьому безпека систем газопостачання відповідно до вимог п. 3,2, п. 3.3 Розділу ПІ ПБСГ забезпечується саме власником (балансоутримувач та/або орендар (наймач)), який відповідає за технічний стан і безпечне користування газопроводами, газовими приладами, димовими та вентиляційними каналам, а не постачальником природного газу.

Згідно п.6 глави 7 розділу VI Кодексу, відновлення: газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п`яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу).

Щодо позовних вимог про визнання незаконною вимоги про сплату за послуг розподілу природного газу з 01.01.2020 р., суд зазначає наступне.

Так, постановою НКРЕКП №2080 затверджено, що з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного, газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується, відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній рік.

Оплата вартості послугу оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. При цьому, величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається, як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений., регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природно газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Визначення газового року наведене в п.4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ - і ним: є період часу, який розпочинається, з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

З урахуванням вищезазначених вимог Кодексу ГРМ та типового договору,- Відповідачем було здійснено розрахунок розміру місячної вартості: - з 01.01.2020р. - 21,26 грн./міс.; - з 01.07.2020р. - 34,99 грн./міс.; - з 01.01.2021р. - 24,57 грн./міс.

Послуга з розподілу не складається лише з фактичного переміщення природного тазу розподільчою системою трубопроводів. До послуги з розподілу також входить цілодобове надання, фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до "газорозподільної системи, що буквально означає - наявність технічної можливості у будь-який час необхідний споживачу скористатись можливістю розпочати газоспоживання.

Тобто, оператор ГРМ, підтримує належний тиск у системі з урахуванням замовленої, потужності приєднаних об`єктів споживача. Дані послуги є монопольними роботами АТ «Миколаївгаз», як оператора ГРМ у зоні ліцензованої діяльності-території Миколаївської області.

Відповідно до. п. 8 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VI цього Кодексу.

Щодо позовних вимог про зобов`язання переоформити особовий рахунок, суд зазначає наступне.

Згідно п. 6 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, якщо в результаті реконструкції чи технічного переоснащення вже підключеного до ГРМ об`єкта - та/або зміни форми власності чи власника цього-об`єкта є необхідність внесення змін до персоніфікованих даних споживача або укладання договору розподілу природного газу з новим власником, споживач (замовник) повинен самостійно звернутися до Оператора ГРМ з відповідною заявою про внесення змін до персоніфікованих даних або укладання договору розподілу природного газу.

Нові власники об`єктів, підключених в установленому законодавством порядку до ГРМ, разом із заявою про укладання договору розподілу природного газу (формування заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу) подають Оператору ГРМ такі документи:

1) копії документів, якими визначено право власності чи користування замовника на його об`єкт (приміщення);

2) копії документів замовника на право укладання договорів, а саме документів, які посвідчують фізичну особу або її представника (для фізичних осіб), документів, які посвідчують статус юридичної особи чи фізичної особи - підприємця та її представника (для юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців), та копію документа про взяття на облік або реєстрацію у територіальних органах Державної фіскальної служби;

3) копію належним чином оформленої довіреності на представника замовника, уповноваженого представляти інтереси замовника під час процедури укладання договору розподілу природного газу (за потреби).

Якщо додані до заяви про внесення змін до персоніфікованих даних споживача або про укладання договору розподілу природного газу з новим власником об`єкта дані потребують уточнення, Оператор ГРМ протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви направляє споживачу (замовнику) письмовий запит щодо уточнення даних.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу товариства не надходило відповідної заяви Позивача щодо внесення змін до персоніфікованих даних.

Щодо позовних вимог позивача про «встановлення що до розпочатого бардаку споживач був сумлінним платником», «встановлення хто з Відповідачів за що несе відповідальність», «визнання поважною причину виникнення заборгованості за природний газ на 18.11.2019 року», «визнання незаконною вимогу ТОВ «Миколаївгаз збут» оплатити за відпущений природний газ понад встановленого тарифу та показань лічильника», «визнання незаконною вимогу ТОВ «Миколаївгаз збут» про надання під час карантину яких би то ні було додаткових документів для підключення», «визнання незаконної вимоги ТОВ «Миколаївгаз збут» надати документи сторонніх організацій, які обслуговують загальнобудинкове інженерне обладнання», «зобов`язання ТОВ «Миколаївгаз збут» повернути переплату в розмірі 1425,18 грн.», суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч, 1 ст. 12 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) особа здійснює свої права вільно на власний розсуд.

На підставі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1). При їх здійсненні особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах (ч. 3). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч. 4), Не допускається використання цивільних прав для неправомірного обмеження конкуренції, зловживанням монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція (ч. 5).

Згідно з ч. 6 ст, 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.ч 2-5 ст. 13 ЦК, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Зокрема, ч, 3 ст. 16 ЦК України передбачено, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи, в разі порушення нею положень частин 2-5 статті 13 ЦК України.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковими для неї. Виконання цивільного обов`язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам судочинства.

Отже, підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Особа також може звернутися до суду за захистом охоронюваного законом інтересу, але виключно у спосіб, який встановлено законом для захисту прав.

Із зазначених позивачем позовних вимог вбачається, що предметом спору є, зокрема, «встановлення що до розпочатого бардаку споживач був сумлінним платником», «встановлення хто з Відповідачів за що несе відповідальність», «визнання поважною причину виникнення заборгованості за природний газ на 18.11 2019 року», «визнання незаконною вимогу ТОВ «Миколаївгаз збут» оплатити за відпущений природний газ понад встановленого тарифу та показань лічильника», «зобов`язання ТОВ «Миколаївгаз збут» повернути переплату в розмірі 1425,18 грн.»

Суд приходить до переконання, що звернення позивача до суду із вищезазначеними позовними вимогами не є належним способом захисту його цивільних прав та інтересів, передбачених чинним законодавством України, та по суті є різновидом претензії позивача.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Як визначено у ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях який фізична особУ-зазнала у, зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку! з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної абр юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

Враховуючи роз`яснення, викладені в пунктах 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди», спори, про відшкодування фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність, за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, які регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди, а також що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні, слід визнати, що відповідачами не допущено по відношенню до позивачки будь-яких протиправних дій; їхньої вини у заподіянні їй моральної шкоди немає.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також відповідно до вимог ст.79-80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Всупереч ст.79, 80 ЦПК України позивачем не надано суду достовірних даних, з яких можна встановити, протиправну поведінку відповідачів.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, і не були доведені належними та допустимими доказами.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 76-81, 102, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газоразподільної системи "Миколаївгаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз збут" про захист прав споживача, дозвіл користування газом, повернення переплати і компенсації моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Г. Нікітін