Ухвала суду № 100060331, 04.10.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

04.10.2021

Справа № 642/3587/21

Провадження № 1-кп/642/620/21

У Х В А Л А

01 жовтня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Шнайдер Д.С.

сторін кримінального провадження:

прокурора Гриценко О.Г.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Безсонова В.А., Іщенко Ю.В.

перекладачів Аліїва Елішан, Ріжнікова З.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221220000154, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2021 року до Ленінського районного суду м. Харкова в порядку ст. 291 КПК України з Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України.

По даному кримінальному провадженню відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в ході досудового розслідування був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 05.08.2021 запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , у вигляді тримання під вартою, був продовжений на 60 днів, а саме до 03.09.2021 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України на суд покладається обов'язок незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або і захисту розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з того моменту, як до суду надійшов обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, або з того дня, коли до обвинуваченого судом був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні відповідно до вимоги ст.331 КПК України, судом було ініційоване питання доцільність збереження такого запобіжного заходу як тримання під вартою, обраного відносно всіх обвинувачених.

Прокурор Гриценко О.Г. вважала необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, зазначивши, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу не змінилися та продовжують існувати, потерпілий та свідки сторони обвинувачення допитані в судовому засіданні не були, а тому якщо обвинувачений, буде знаходиться на волі, то зможе перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на них, а також вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватись від суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Безсонов В.А. проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили змінити застосованого відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначивши, що ОСОБА_1 має тимчасове місце проживання, тривалий час утримується під вартою та ризики, зазначені прокурором, ним не доведені, та зі спливом певного часу такі ці ризики зменшуються, він не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню або впливати на потерпілого та свідків сторони обвинувачення, не збирається вчиняти нові кримінальні правопорушення, не має наміру ухилятися від суду, та запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання ним покладених на нього обов'язків.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Іщенко Ю.В. підтримали позицію сторони захисту щодо зміни застосованого відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку що обвинуваченому ОСОБА_1 , слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання, а в задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну застосованого відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Також суд при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу крім встановлення обставин визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності та врахувати інші обставини, у тому числі визначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.

Під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Суд ураховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 нього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих кронами кримінального проваджений матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного,

обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він

підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного

проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те,чи є утримання під вартою розумним, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для залишення під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. У даному кримінальному провадженні тримання під вартою є виправданим заходом, за наявності чітких ознак складу злочину та обгрунтованої підозри у його вчиненні обвинуваченими.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства .

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Так ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні двох епізодів злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який відноситься до категорії тяжкого злочину, вчинених ним через незначний період часу після звільнення з місць позбавлення волі за попереднім вироком суду, є громадянином іноземної держави, раніше неодноразово судимий, не має визначеного місця реєстрації в Україні, не працює, а тому вважає, що ризики, регламентовані ст. 177 КПК України, є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу.

Також, в судовому засіданні встановлено, що строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується, однак, на даний час, в зазначений строк неможливо закінчити судовий розгляд з огляду на наявність об`єктивних передумов.

Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 331 КПК України.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, яке інкримінується обвинуваченому, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи всіх обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Також і не було надано стороною захисту даних про неможивість утримування обвинуваченого під вартою в умовах ДУ «Хаківській слідчий ізолятор».

Щодо питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів пов`язаних з характером особи обвинуваченого, вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходув для запобігання наявним ризикам.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність ризиків, суд вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує винуваченому у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вбачає підстав для не продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, а зміна обраного відносно нього запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід буде недостатньою для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 201, 331, 371-372, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, а саме до 28.11.2021 року.

Ухвалу направити на виконання до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор"

Відкласти судовий розгляд кримінального провадження у зв`язку з неявкою в судове засідання потерпілого та свідків сторони обвинувачення на 22.10.2021 на 13.30 год.

Ухвала може бути оскаржена стороною захисту безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя В.В. Вікторов