Рішення № 100060209, 29.09.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2876/21

провадження №2/619/1130/21

Рішення

іменем України

29 вересня 2021 року

м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Кравченко К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 619/2876/21,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

вимоги позивача: про витребування майна,

представник позивача: ОСОБА_3 ,

представник відповідача: Сербіна А.В.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить витребувати від ОСОБА_2 майно, визначене на праві власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за нею та виділене їй у натурі постановою Харківського апеляційного суду від 22.09.2020 року у справі

№619/3759/17, а саме: автомобіль Volkswagen Transporter, кузов № НОМЕР_1 , 2010 року випуску, колір сірий, номерні знаки НОМЕР_2 ; автомобіль ГАЗ-3309, шасі № НОМЕР_3 , колір білий, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерні знаки НОМЕР_5 ; телевізор плазмовий марки «Sharp» з діагоналлю 48 дюймів; телевізор плазмовий марки «LG» з діагоналлю 38 дюймів; стінку меблеву для вітальні виробництва Румунії; стіл обідній та шість стільців з натурального дерева виробництва Румунії; кухонний гарнітур виробництва України; варильну поверхню виробництва Італії; витяжку кухонну; диван шкіряний та шкіряне крісло виробництва Румунії; холодильник марки «Samsung»; спальню для гостей (диван,шафа); кондиціонер виробництва Китай (3 одиниці); пральну машинку марки «Samsung»; душову кабінку виробництва Китай; столик журнальний виробництва Італії; килим бежевий, розміром 2x3 м; меблі на прихожу; духову шафу марки «Samsung»; мийку типу Kerher (1 одиниця); стіл скляний обідній та 4 стільця до нього. У обґрунтування позову зазначено, що 22 вересня 2020 року Харківським апеляційним судом винесено постанову у справі № 619/3759/17, якою визнано право власності на указане вище майно за нею в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя. Спірне майно знаходиться у відповідача. 15 грудня 2020 року на адресу ОСОБА_2 нею було направлено лист-вимогу № 981 від 11 грудня 2020 року з проханням у добровільному порядку передати їй зазначені речі. 12 січня 2021 року ОСОБА_2 надав відповідь, у якій зазначив, що на підставі виконавчого листа від 04 січня 2019 року № 619/3759/17 було відкрито виконавче провадження № 58286368 та у рамках цього виконавчого листа відбувається примусове виконання рішення суду, але виконавчий лист видано лише щодо стягнення компенсації.

Відповідач, відповідно до ст. 178 ЦПК України, подав до суду відзив, зі змісту якого убачається, що рішення Харківського апеляційного суду від 22.09.2020 не є остаточним, оскільки 10.11.2020 відкрито касаційне провадження. Доказами, доданими до позову не підтверджено наявність спірного майна саме у відповідача. На виконання рішення суду у справі №619/3759/17 був виданий виконавчий лист, відкрито виконавче провадження №58286368, в рамках якого відбувається примусове виконання рішення суду. Не дивлячись на те, що виконавчий лист виданий лише на стягнення суми, це не є підставою для звернення до суду із новим позовом. Отже, вбачається відсутність спору, оскільки позивачка поза процедурою виконання рішення відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» звернулася передчасно до суду, тому підстави для звернення на підставі ст. 387 ЦК України відсутні.

Представником позивача, відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України, подано відповідь на відзив, згідно змісту якого у справі № 619/3759/17 судом касаційної інстанції не вирішувалося питання зупинення виконання судового рішення, тому постанова Харківського апеляційного суду від 22.09.2020 набрала законної сили і підлягає виконанню. У виконавчому провадженні №55435862 на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області був здійснений опис та арешт майна та зберігачем майна був визначений відповідач. Отже, наявність майна у відповідача підтверджена постановою державного виконавця про опис та арешт майна. Позивач за рішенням суду є безумовним власником вищеназваного майна, отже має право володіти, розпоряджатися та користуватися належним їй майном та виконавчі листи у справах про визнання права власності не видаються.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 18.06.2021 позовну заяву залишено без руху та 26.06.2021 недоліки виправлені.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України 29.06.2021, судом направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування та місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 09.07.2021 провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 20.08.2021, яке відкладено до 03.09.2021 за клопотанням представника позивача.

Відповідно до ухвали суду від 03.09.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 29.09.2021.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, про обставини пояснила, як указано у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у позові повністю з підстав, викладених у відповіді на відзив.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Відповідно до постанови Харківського апеляційного суду від 22.09.2021 у порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 визнано право власності на автомобіль Volkswagen Transporter, кузов № НОМЕР_1 , 2010 року випуску, колір сірий, номерні знаки НОМЕР_2 ; автомобіль ГАЗ-3309, шасі № НОМЕР_3 , колір білий, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерні знаки НОМЕР_5 ; телевізор плазмовий марки «Sharp» з діагоналлю 48 дюймів; телевізор плазмовий марки «LG» з діагоналлю 38 дюймів; стінку меблеву для вітальні виробництва Румунії; стіл обідній та шість стільців з натурального дерева виробництва Румунії; кухонний гарнітур виробництва України, варильну поверхню виробництва Італії, витяжку кухонну; диван шкіряний та шкіряне крісло виробництва Румунії; холодильник марки «Samsung»; спальню для гостей (диван, шафа), три кондиціонери виробництва Китай; пральню машинку марки «Samsung»; душову кабінку виробництва Китай, столик журнальний виробництва Італії; килим бежевий, розміром 2x3 м; меблі на прихожу, духова шафа Samsung, 1 мийку типу Kerher, стіл скляний обідній та 4 стільця до нього.

Правилом частини першої статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як передбачено ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 37-39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що «предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2018 року у справі № 703/5364/15-ц (провадження № 61-4812св18) указано, що «застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК України.

За змістом наведених норм, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

При цьому, право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Згідно з вимогами закону, відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець, тобто особа, яка заволоділа майном позивача без відповідних на те правових підстав.

Об`єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 20.12.2017 накладено арешт на майно, в т.ч. спірне.

Постановою головного державного виконавця МВДВС по Дергачівському та Золочівському районах від 01.11.2018 виконавче провадження з примусового виконання зазначеної вище ухвали закінчено у зв`язку з фактичним її виконанням. Арешт на майно накладено згідно постанови опису та арешту майна №55435862 від 31.10.2018, з якої убачається, що духова шафа Samsung, 1 мийка типу Kerher та холодильник марки «Samsung» відсутні. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_2 та отримав копію акта опису та арешту майна, про що свідчить його особистий підпис.

Отже, судом було установлено, що власником спірних транспортних засобів на підставі рішення суду та спірного майна указаного вище є ОСОБА_1 , майно знаходиться у відповідача, тому на підставі ст. 387 ЦК України підлягає витребуванню.

Згідно зі статтею 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Оскільки постановою опису та арешту майна у ВП №55435862 від 31.10.2018 встановлено відсутність духової шафи Samsung, 1 мийки типу Kerher та холодильника марки «Samsung», то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо доводів представника відповідача про неможливість прийняття відповіді на відзив та доданих доказів, як таких, що подані з порушенням процесуального строку, суд зазначає, що указана відповідь подана до суду у строк, встановлений ухвалою суду від 03.09.2021.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

-автомобіль Volkswagen Transporter, кузов № НОМЕР_1 , 2010 року

випуску, колір сірий, номерні знаки НОМЕР_2 ;

-автомобіль ГАЗ-3309, шасі № НОМЕР_3 , колір білий, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерні знаки НОМЕР_5 ;

-телевізор плазмовий марки «Sharp» з діагоналлю 48 дюймів;

-телевізор плазмовий марки «LG» з діагоналлю 38 дюймів;

-стінку меблеву для вітальні виробництва Румунії;

-стіл обідній та шість стільців з натурального дерева виробництва Румунії;

-кухонний гарнітур виробництва України;

-варильну поверхню виробництва Італії;

-витяжку кухонну;

-диван шкіряний та шкіряне крісло виробництва Румунії;

-спальню для гостей (диван,шафа);

-кондиціонер виробництва Китай (3 одиниці);

- пральну машинку марки «Samsung»;

-душову кабінку виробництва Китай;

-столик журнальний виробництва Італії;

-килим бежевий, розміром 2x3 м;

-меблі на прихожу;

-стіл скляний обідній та 4 стільця до нього.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду, відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України, через Дергачівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 04.10.2021.

Суддя І. М. Нечипоренко