Ухвала суду № 100059811, 29.09.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2412/21

Провадження № 1-кп/206/182/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Кушнірчук Р.О.

при секретареві Ільїній І.М.,

за участю:

прокурора Путрова А.О.,

представника

потерпілого Дерила В.Г.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Зінчук В.Д.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні питання щодо можливості призначення до судового розгляду кримінального провадження за № 12020040700000529 від 12.06.2021 року відносно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

07 червня 2021 року до Самарського районного суду міста Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт від 31 травня 2021 року та реєстр матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню за № 12020040700000529 від 12.06.2021 року відносно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Представник потерпілого погодився з думкою прокурора та просив також призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Обвинувачена та її захисник просили суд повернути обвинувальний акт прокуророві, оскільки він не відповідає приписам ст. 291 КПК України.

Суд, заслухавши думку прокурора, представника потерпілого, обвинуваченої та його захисника, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Отже КПК пов`язує закінчення досудового розслідування з постановлениям процесуального рішення - постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов`язаних із направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання.

Здійснення вказаної процесуальної дії можливе після завершення досудового розслідування, яке пов`язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК.

Частиною 1 ст.290 КПК України передбачено, що визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Закінчення цієї процесуальної дії, згідно положень ч. 9 ст. 290 КПК України, полягає в тому, що сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Оскільки вказані процесуальні дії є важливими, тому виконання вимог ст.290 КПК України безумовно мають бути внесені до реєстру матеріалів кримінального провадження.

Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020040700000529, вказане кримінальне провадженні внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.06.2020 року. (Реєстр розділ 2, п.1)

В реєстрі відсутні відомості про завершення досудового розслідування, тобто відсутні відомості про відкриття матеріалів кримінального провадження підозрюваній.

Частиною 12 ст. 290 КПК України встановлено, що якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Згідно ст. 109, п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України обвинувальний акт надсилається до суду разом з додатком у вигляді реєстру матеріалів досудового розслідування, який повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Тобто, виходячи з наведених вимог кримінального процесуального законодавства реєстр матеріалів досудового розслідування у обов`язковому порядку повинен містити достовірні, відповідні дані щодо усіх, без винятку, проведених під час досудового розслідування процесуальних дій, прийнятих процесуальних рішень та вжитих заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому, діючим кримінальним процесуальним законодавством України не передбачено процесуальний порядок корегування реєстру досудового розслідування під час здійснення судового провадження, внесення до нього змін або виправлень будь-ким.

Як вбачається із наданого суду реєстру матеріалів досудового розслідування складеного т.в.о. заступника начальника СВ ВП №4 ДРУГІ ГУНП в Дніпропетровській області Маркарянц А.О. разом із обвинувальним актом, зміст реєстру всупереч вимогам ч. 2 ст. 109, и. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України містить в собі неповноту щодо прийнятих процесуальних рішень і проведених процесуальних дій.

Така процесуальна дія, як відкриття матеріалів кримінального провадження, які слідчий, прокурор зобов`язані виконати відповідно до ст.290 КПК України, до реєстру не внесена.

У наданому суду реєстрі відсутні відомості відкриття матеріалів кримінального провадження підозрюваній ОСОБА_1 .

Разом з цим, в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 пояснила, що їй дійсно не відкривались матеріали кримінального провадження. Все відбувалося за викликом її до відділу поліції під приводом нібито допомоги в оформленні її права користування земельною ділянкою, а коли вона приїхала до відділення поліції, їй повідомили, що за відсутності оригіналів документів допомогти не зможуть. В цей же час, прокурор запропонував їй підписати документи, погрожуючи тим, що вона з відділку поліції не вийде. З огляду на те, що на вулиці у машині її чекав чоловік з грудною дитиною, яку потрібно було годувати груддю, вона вимушена була підписати якісь папери, надані прокурором та її відпустили. Ні працівники поліції, ні прокурор ніяких матеріалів для ознайомлення їй не надавали і до теперішнього часу не надали можливості з ними ознайомитися не їй не її захиснику.

Вказані обставини та підтвердження самого факту відкриття матеріалів кримінального провадження, не були спростовані стороною обвинувачення, а тому за відсутності в Реєстрі відомостей про відкриття матеріалів кримінального провадження підозрюваній ОСОБА_1 та враховуючи пояснення останньої, суд погоджується з тим, що підозрюваній не було відкрито матеріали кримінального провадження, а тому її право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення її підозрюють, обвинувачують - є порушеним.

У рішенні від 9.10.2008 року, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», ЄСПЛ нагадав, що положення пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Вказані недоліки обвинувального акту, його не конкретність, порушують право обвинуваченого, передбачене ст. 42 КПК України, знати у вчиненні якого кримінального правопорушення чи кримінальних правопорушень він обвинувачується, що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснити захист, чим істотно порушується право обвинуваченого на захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 1, 5 ст. 9 КПК України).

Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу (ч. 4 ст. 110 КПК України).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.

Оскільки в контексті примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднання громадян, юридичних осіб, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Саме підписання й затвердження обвинувального акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає цьому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням.

Затвердження прокурором обвинувального акту щодо обвинувачених та не скріплення його печаткою є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу.

Приходячи до такого висновку, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 344/5091/13-к), де суд звернув увагу на те, що обвинувальний акт є підсумковим процесуальним Документом, яким закінчується досудове розслідування та відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України має містити формулювання обвинувачення в остаточному вигляді. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив. Скріплення печаткою підпису прокурора, що затверджує обвинувальний акт, є одним із реквізитів офіційного документу. Саме підписання обвинувального акта прокурором та скріплення його підпису печаткою надає йому статусу офіційного документу і свідчить про належне його затвердження прокурором.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Обвинувальний акт, затверджений 31 травня 2021 року прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Путровим А.В. у кримінальному провадженні №12018040030001259, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України та який наданий суду містить підпис прокурора, однак такий підпис не скріплений печаткою відповідної прокуратури, тобто обвинувальний акт прокурором належним чином не затверджений, оскільки скріплення печаткою підпису прокурора, що затверджує обвинувальний акт, є одним із реквізитів офіційного документу і саме підписання обвинувального акта прокурором та скріплення його підпису печаткою надає йому статусу офіційного документу.

Таким чином, обвинувальний акт не відповідає вимогам ч. 1 ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статі 7 цього Кодексу.

До загальних засад кримінального провадження згідно ст. 7 КПК України віднесено законність, яка встановлює обов`язок слідчого, прокурора та суду неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.

Виходячи з тлумачення кримінального процесуального закону, положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України поширюються не лише на випадки, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а й на випадки, коли реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Пункт 3 ч. 3 ст. 314 КПК України надає право суду приймати рішення щодо повернення обвинувального акту прокурору, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам цього Кодексу. При цьому зазначена норма не пов`язує застосування судом такого права з можливим подальшим впливом або відсутністю такого впливу на право обвинуваченого, потерпілого чи на подальший розгляд обвинувального акту.

Встановленні під час підготовчого засідання порушення ст. 290 КПК України, що є неприпустимим з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі (ст. 22 КПК України), унеможливлює призначити такий обвинувальний акт до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 109, 290, 291, п. 3 ч. 3 ст. 314, 369-372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Заявлене адвокатом Зінчук Валерієм Дмитровичем клопотання про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12020040700000529 від 12.06.2021 року відносно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, повернути прокурору Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра - внаслідок невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків та приведення його у відповідність до вимог КПК України.

Ухвала про повернення обвинувального акту може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим, який знаходиться під вартою - протягом семи днів з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя: Кушнірчук Р.О.