Рішення № 100059711, 14.09.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3147/19

№ 2/183/301/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

за участю:

представника позивача Білецької Н.С.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в :

16 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову ТОВ «Спектр-Агро» посилалося на те, що 16 листопада 2018 року о 10.15 годині на автодорозі М-04Знам`янка-Луганськ-Ізварино в районі виїзду автодороги М-29, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, перевищив безпечну швидкість та втратив контроль над керуванням, виїхав на полосу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем Ніссан х-трайл, державний номер НОМЕР_2 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

На момент ДТП власником пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді автомобіля Ніссан х-трайл, державний номер НОМЕР_2 був позивач ТОВ «Спектр-Агро», у зв`язку з чим йому неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду.

Постановою Дніпропетровського району суду Дніпропетровської області від 25 січня 2019 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, відповідача ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

26 листопада 2018 року позивачем на адресу відповідача було надіслано лист № 318 про прийняття участі, як особи, з вини якої заподіяна шкода транспортному засобу Ніссан х-трайл, державний номер НОМЕР_2 у проведенні експертного дослідження вартості завданих матеріальних збитків.

Згідно висновку № 6068 експертного дослідження від 10 грудня 2018 року вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 286 397,38 грн., вартість відновлювального ремонту 430 120,22 грн.

20 лютого 2019 року у зв`язку із заподіянням значної містеріальної шкоди позивачем було прийняте рішення про продаж транспортного засобу Ніссан х-трайл, державний номер НОМЕР_2

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 застрахована у Акціонерному товаристві «Страхова Група «ТАС» згідно Полісу АМ7761173 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31 серпня 2018 року.

АТ «Страхова Група «ТАС» відшкодувало позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП в розмірі 99 050,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 15213 від 21 березня 2019 року.

Розмір не відшкодованої майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, скоєного відповідачем ОСОБА_1 складає 187 347,38 грн.

Крім того, за проведення експертного дослідження автотоварознавця позивач поніс витрати в сумі 2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1316220301 від 26 листопада 2019 року.

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди складає 189 347,38 грн.(де 286 397,38 грн. + 2000,00 грн.) - 99050,00 грн.)

В зв`язку з наведеним, в позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» просило суд:стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригодив розмірі 189 347,38 грн., а також судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2 840,21 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 27 721,71 грн.

Ухвалою суду від 29 травня 2019 року відкрите провадження у справі.

Ухвалою суду від 11 грудня 2019 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 вимоги не визнав в повному обсязі, просив у позові відмовити. Посилався на те, що дійсно в зазначений час, дату та місце трапилася ДТП за участю транспортних засобів ВАЗ 2102, д.н.з НОМЕР_1 , яким керував він та Ніссан х-трайл, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 . Заперечує, що у цій ДТП винен тільки він, в той час як висновком експерта № 19/113/10/1/2д від 07 грудня 2018 року (який був предметом розгляду в суді першої та другої інстанції під час розгляду відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП) встановлено, що ОСОБА_1 за мить побачив пішохода, який переходив дорогу не в дозволеному на це місці перед його автомобілем, в слід чого останній був вимушений змінити напрямок руху автомобіля. В той же час, суди першої та другої інстанції критично віднеслися до вказаного висновку експерта з тих підстав, що представник ОСОБА_1 не запросив іншу сторону для проведення експертизи. Зокрема зазначив, що внаслідок ДТП йому також завдано матеріальної та моральної шкоди. Вказує, що позивач не надав довідку про балансову вартість транспортного засобу. Щодо витрат на адвоката ОСОБА_1 заперечує в повному обсязі, оскільки вказана сума не підтверджується жодним документом. Крім того, у своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 посилався на те, що проведений висновок № 6068 від 10.12.2018 року повинен бути визнаний неналежним та недопустимим доказом, оскільки зроблений за межами розгляду даної справи без відповідної на те ухвали суду, крім того експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність. Зауважив, що позивачем не надано жодних доказів на понесення останнім витрат на відновлювання певних робіт; у висновку не зазначено, які саме пошкодження та на підставі якого ДТП визначається вартість відновлювальних робіт та чи мав транспортний засіб до моменту ДТП ще пошкодження та які саме; позивачем не повідомлялась вартість транспортного засобу до моменту ДТП та за яку суму останній придбав транспортний засіб.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро» Білецька Н.С. в судовому засіданні підтримала вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини звернення до суду, викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити. Зокрема доповнила, що нею до суду були долучено докази, на відсутність яких посилався відповідач. Що стосується витрат на правничу допомогу, зробила відповідну заяву про те, що докази на понесення позивачем витрат на адвоката нею будуть подані у строк відповідно до вимог передбачених приписами ЦПК України.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 вимоги не визнали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві та письмових поясненнях відповідача, просили в задоволенні позову відмовити. Відповідач доповнив, що під час ДТП він керував автомобілем ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 на відповідній правовій підставі, оскільки власник транспортного засобу передав йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 16 листопада 2018 року о 10.15 годині на автодорозі М-04 Знам`янка-Луганськ-Ізварино в районі виїзду автодороги М-29, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, перевищив безпечну швидкість та втратив контроль над керуванням, виїхав на полосу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем Ніссан х-трайл, державний номер НОМЕР_2 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

Постановою Дніпропетровського району суду Дніпропетровської області від 25 січня 2019 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, відповідача ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. Зі змісту постанов вбачається, що ОСОБА_1 вину у скоєнні ДТП не визнав.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 зазначив, що він керував транспортним засобом ВАЗ-2102, державний номер НОМЕР_1 на відповідній правовій підставі на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у Акціонерному товаристві «Страхова Група «ТАС» згідно Полісу АМ 7761173 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31 серпня 2018 року року. Франшиза за договором страхування становить 950,00 грн., що підтверджується листом АТ «СГ «ТАС» від 15 березня 2019 року за вих. № 1001.

Судом встановлено, що на момент ДТП власником пошкодженого транспортного засобу Ніссан х-трайл, державний номер НОМЕР_2 був позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 22 вересня 2016 року Центром 3244.

Згідно висновку № 6068 експертного дослідження від 10 грудня 2018 року вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 286 397,38 грн., вартість відновлювального ремонту 430 120,22 грн.

Встановлено, що 26 листопада 2018 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 було надіслано лист № 318 про прийняття участі, як особи, з вини якої заподіяна шкода транспортному засобу Ніссан х-трайл, державний номер НОМЕР_2 у проведенні експертного дослідження вартості завданих матеріальних збитків.

Згідно висновку № 6068 експертного дослідження від 10 грудня 2018 року вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 286 397,38 грн., вартість відновлювального ремонту 430 120,22 грн.

Встановлено, що АТ «Страхова Група «ТАС» відшкодувало позивачу ТОВ «Спектр-Агро» матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП діями відповідача ОСОБА_1 в розмірі 99 050,00 грн.

Факт сплати страхового відшкодування страховою компанією в зазначеному розмірі підтверджується платіжним доручення № 15213 від 21 березня 2019 року та листом АТ «СГ «ТАС» від 15 березня 2019 року за вих. № 1001, в якому містяться посилання на порядок та здійснення страхової виплати.

Тобто, з урахуванням сплаченої страховою компанією відповідача страхової суми в розмірі 99 050,00 грн., для повного відшкодування завданої відповідачем шкоди внаслідок ДТП залишається не відшкодованою сума 187 347,38 грн.

Крім того, позивачем ТОВ «Спектр-Агро» були понесені витрати на проведення висновку експертного дослідження автотоварознавця № 6068 від 10.12.2018 року в розмірі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1316220301 від 26 листопада 2018 року.

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди складає 189 347,38 грн. (де 286 397,38 грн. + 2000,00 грн.) - 99050,00 грн.).

Судом також встановлено, що пошкоджений транспортний засіб Ніссан х-трайл, державний номер НОМЕР_2 позивачем ТОВ «Спектр-Агро» був відчужений ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого 2019 року, укладеного в сервісному центрі РСЦ МВС в м. Київ № 8046/2019/1322404. Продаж транспортного засобу за домовленістю сторін склала за ціною 216 000,00 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд керується наступними нормами права.

Частиною 3 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами статті 1192 ЦК України визначено, що суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 14 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Порядок і умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені статтями 1187, 1188 ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1188 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки кожному з їх володільців за рахунок іншого із них.

Відповідно до цієї статті шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі справа № 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18) та інших.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Як вже встановлено вище, постановою Дніпропетровського району суду Дніпропетровської області від 25 січня 2019 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, відповідача ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Пунктом 4 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку . Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Згідно приписів статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з пунктом 16 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як зазначено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01 лютого 2012 року, «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках», вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, судам слід звернути увагу на положення ст. 1192 ЦК України, згідно з яким з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Як зазначалося вище, згідно листа АТ «СГ «ТАС» від 15 березня 2019 року за вих. № 1001 на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у Акціонерному товаристві «Страхова Група «ТАС» згідно Полісу АМ 7761173 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31 серпня 2019 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн. Франшиза за договором страхування становить 950,00 грн.

Поняття «франшиза» міститься у ст. 9 Закону України «Про страхування» і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування. Крім того, застосування франшизи передбачено у ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2% від страхової суми, у межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, шкоду було заподіяно майну, то згідно з вимогами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 та п. 37.5 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» компенсувати позивачу суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована.

За встановлених вище обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтовані, підтверджені належними доказами, матеріальна шкода, яка є не покритою страховою виплатою в розмірі 187 347,38 грн. повинна бути відшкодована винною особою, тобто відповідачем ОСОБА_1 .

Доводи сторони відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази балансової вартості автомобіля Ніссан х-трайл, д/н НОМЕР_2 до моменту ДТП та після, та чи мав транспортний засіб до моменту ДТП ще пошкодження судом не приймаються до уваги, та спростовуються нижченаведеним.

Згідно довідки ТОВ «Спектор-Агро» від 15 вересня 2020 року за вих. № 273 автомобіль NissanX-Trail 1.6 L Diesel 4 WLSENaviMT-2 016, номер кузова НОМЕР_4 до 16 листопада жодного разу не потрапляв в дорожньо-транспортну пригоду.

У відповідно до довідок ТОВ «Спектр-Агро» від 15 вересня 2020 року за вих. № 270, № 271 та № 272 згідно даних бухгалтерського обліку Товариства балансова вартість автомобіля NissanX-Trail 1.6 LDiesel 4 WLSENaviMT-2 016, номер кузова НОМЕР_4 (з урахуванням зносу та амортизаційних відрахувань) станом на 23.09.2016 року складає 649 273,17 грн. без ПДВ; станом на 16.11.2018 року - 378 742,67 грн. без ПДВ та станом на 20.02.2019 року на підставі договору купівлі-продажу б/н від 20.02.2019 року відчужено за 180 000,00 грн., крім того 20% ПДВ - 36 000,00 грн.

Доводи відповідача та його представника про те, що позивач не надав жодних доказів на понесення ним витрат на відновлювання певних робіт пошкодженого транспортного засобу, сума яких визначена у висновку експертного дослідження № 6068 від 10.12.2018 року суд відхиляє та зауважує, що відповідно до приписів статті 1192 ЦК України, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З наведеного слідує, що позивач ТОВ «Спектр-Агро» скористалося своїм правом на відшкодування в повному обсязі саме матеріальних збитків, розмір яких визначений відповідно до реальної вартості втраченого майна згідно висновку № 6068 від 10.12.2018 року, а не вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, який був відчужений позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2019 року.

Посилання відповідача на те, що висновок № 6068 від 10.12.2018 року про визначення вартості матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу, в якому експерт не повідомлений про кримінальну відповідальність не є належним доказом судом не приймаються до уваги з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про проведення експертного дослідження щодо визначення вартості матеріальних збитків, заподіяних внаслідок ДТП та запрошувався позивачем прийняти участь у його проведенні. В свою чергу, відповідач ОСОБА_1 присутнім під час проведення експертного дослідження не був, своїм правом надати заперечення експерту з приводу визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу не скористався; крім того останній мав також на своє замовлення право провести експертне дослідження.

Інші доводи сторін судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених вище висновків суду.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на вищенаведене , суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро».

Що стосується витрат, які сторони понесли під час розгляду справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим, другим та четвертим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням зокрема експертів та проведенням експертизи, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, передбачених для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як встановлено вище, позивач ТОВ «Спектр-Агро» поніс витрати на проведення експертного дослідження автотоварознавця в сумі 2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1316220301 від 26 листопада 2019 року.

Відповідно до приписів ч.ч. 6,7, 9 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюються судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 2 000,00 грн., які суд вважає співмірними зі складністю відповідної роботи експерта, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання цих робіт

Як зазначалося вище приписами ст. 133 ЦПК України встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач ТОВ «Спектр-Агро» в позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 27 721,71 грн., при цьому доказів на підтвердження понесення яких суду не надав.

В той же час, представник позивача Білецька Н.С. в судовому засіданні до закінчення судових дебатів у справі зробила заяву про те, що докази на понесення позивачем ТОВ «Спектр-Агро» витрат на адвоката нею будуть подані у строк відповідно до вимог передбачених приписами ЦПК України.

Так, за змістом ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи, що представник позивача до закінчення судових дебатів зробила відповідну заяву щодо витрат на правову допомогу, суд може вирішити дане питання після ухвалення рішення по суті позовних вимог відповідно до приписів ст. 270 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладено та керуючись, ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 189 347,38 грн.(сто вісімдесят дев`ять тисяч триста сорок сім грн. 38 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» судові витрати, що складаються з суми судового збору в розмірі 2 840,21 грн. (від тисячі вісімсот сорок грн. 21 коп.).

Учасники справи:

-позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро», ЄДРПОУ 36348550, місцезнаходження за адресою: Кивська область, м. Обухів, вул.. Промислова, 20;

-відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 17 вересня 2021 року.

Суддя Д.І. Городецький