Рішення № 10005926, 01.06.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

01.06.2010 р. Справа № 19/41

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

до відповідача Приватного підприємства „Конструкція М”, м. Ужгород

про стягнення 6 900 грн. заборгованості за поставлений товар,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

представники:

Позивача ОСОБА_1, приватний підприємець

Відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Ужгород заявлено позов до відповідача Приватного підприємства „Конструкція М”, м. Ужгород про стягнення 6 900 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позивач просить задоволити позов, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору б/н від 24.09.2009 року, а саме не оплатив вартість поставленого йому товару в розмірі 6 900 грн.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 07.05.2010 року та 19.05.2010 року, які були надіслані відповідачу ПП „Конструкція М” рекомендованими листами з повідомленням на адресу: м. Ужгород, вул. Огарьова, 4 повернуті у звязку із закінченням терміну зберігання. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб підприємців учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу. Позивачем надано суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, в якому зазначено, що станом на 14.05.2010 року ПП „Конструкція М” зареєстроване як юридична особа, яке знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Огарьова, 4), у судові засідання 19 травня 2010 року та 1 червня 2010 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

24 вересня 2009 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Ужгород (постачальник) та Приватним підприємством „Конструкція М”, м. Ужгород (покупець) укладено договір б/н. Згідно умов даного договору постачальник (позивач) взяв на себе зобовязання поставити автошини в кількості 6 (шість) по ціні 1150 грн. на загальну суму 6900 грн. (Шість тисяч девятсот гривень). Замовник (відповідач) взяв на себе зобовязання прийняти автошини згідно накладних, а постачальник (позивач) взяв на себе зобовязання щодо відповідальності за якість і кількість товару. Вивіз продукції проводиться транспортом замовника (відповідача).

Пунктом 1.4. договору встановлено, що замовник (відповідач) взяв на себе зобовязання провести розрахунок за отриману продукцію, згідно накладних, шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок постачальника (позивача) не пізніше 5-ти банківських днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново господарськими визнаються цивільно правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до договору б/н від 24.09.2009 року та накладної № 53 від 24.09.2009 року позивачем було поставлено відповідачу через ОСОБА_3 по довіреності серії ЯОЮ № 842698 від 24.09.2009 року товар на загальну суму 6 900 грн. Однак, за отриманий товар відповідач не розрахувався.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІУ з наступними змінами та доповненнями підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять у собі відомості про господарську операцію.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем 19.02.2010 року на адресу відповідача була надіслана претензія б/н, б/д з вимогою про проведення повного розрахунку за поставлений товар, однак відповідач на дану претензію не відреагував, заборгованість за твердженням позивача станом на сьогоднішній день не погашена.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобовязання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару в розмірі 6 900 грн. Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 6 900 грн. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорамимають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 6 900 грн. заборгованості за поставлений товар.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 629, 655, ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, ч. 1 ст. 175, ст. 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Конструкція М”, м. Ужгород, вул. Огарьова, 4 (код ЄДРПОУ 34489670) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму 6 900 (Шість тисяч девятсот гривень) грн. заборгованості за поставлений товар, а також суму 102 (Сто дві гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.