Рішення № 10005580, 27.05.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.2010                                                   Справа № 12/52

за позовом відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг Закарпатської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Ужгород

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Єврострой –7”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 799,98 грн. (в т. ч. 701,01 грн. –основного боргу; 35,24 грн. –пені; 11,34 грн. –3 % річних та 52,39 грн. –інфляційних збитків).

Суддя Тисянчин В. М.

          Представники:

Від позивача –Мочар І. І., (представник за довіреністю від 28.12.2009 року)

Від відповідача –не з’явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Укртелеком”, м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг Закарпатської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю „Єврострой –7”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 799,98 грн. (в т. ч. 701,01 грн. –основного боргу; 35,24 грн. –пені; 11,34 грн. –3 % річних та 52,39 грн. –інфляційних збитків).

          Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

          Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та пред’явив для огляду в судовому засіданні оригінал поштової квитанції про відправлення копії позовної заяви відповідачу.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

           продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/52

від 27.05.2010 року

Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).

          Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          У п.11 інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2007 року № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

          Водночас законодавство України, в т. ч. ГПК України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою ст. 93 ЦК України) та зазначити таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників судового процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.          

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь –яких доказів про відсутність боргу.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні – завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб’єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/52

від 27.05.2010 року

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 701,01 грн. –основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору № 2905 від 24.07.2008 року телекомунікаційні послуги за період з 01.07.2009 року по 30.03.2010 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- рахунками за період 01.07.2009 року по 30.03.2010 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (попередження від 01.09.2009 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України та з урахуванням Закону України „Про телекомунікації” (ст. ст. 33, 36).

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання телекомунікаційних послуг (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданих телекомунікаційних послуг є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 5.8 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 35,24 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Закону України „Про телекомунікації”; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судом

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/52

від 27.05.2010 року

визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також, 3% –річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 11,34 грн. –3 % річних та 52,39 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської і державної діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п. 3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Методика розрахунку позивачем вартості та обсягу наданих послуг ґрунтується на встановлених нормативах і відповідачем не оспорювалась за весь період стосунків.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

                     продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/52

від 27.05.2010 року

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Єврострой – 7” (м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5/кім. 422; код 35335619) на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг Закарпатської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4; код 25438186) суму 701,01 (сімсот одну грн. 01 коп.) –основного боргу; 35,24 (тридцять п’ять грн. 24 коп.) –пені; 11,34 (одинадцять грн. 34 коп.) –3 % річних; 52,39 (п’ятдесят дві грн. 39 коп.) –інфляційних збитків та 102 (сто дві грн.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.