Рішення № 10005572, 21.05.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

21.05.2010 р.                                                                                 Справа № 19/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Естамара”, м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ванмарко”, м. Мукачево

про стягнення 170 006 грн. 19 коп., в тому числі 155 893 грн. 74 коп. основного боргу за поставлений продукт (товар), 9379 грн. 53 коп. пені, 3 901 грн. 18 коп. інфляційних нарахувань та 831 грн. 74 коп. три проценти річних (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача – Левадна Л.В., юрисконсульт, довіреність № 0029 від 23.03.2010 року

Відповідача – Завідфолуші Ю.Ю., доручення б/н від 19.04.2009 року

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Естамара”, м. Дніпропетровськ заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ванмарко”, м. Мукачево про стягнення 185480 грн. 23 коп., в тому числі 170 893 грн. 74 коп. основного боргу за поставлений товар, 9710 грн. 92 коп. пені, 4 018 грн. 76 коп. інфляційних нарахувань та 856 грн. 81 коп. три проценти річних. Представником позивача в судовому засіданні 26.04.2010 року подано заяву № 23/04-1 від 23.04.2010 року в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 180 006 грн. 19 коп., в тому числі 165 893 грн. 74 коп. основного боргу за поставлений товар, 9379 грн. 53 коп. пені, 3 901 грн. 18 коп. інфляційних нарахувань та 831 грн. 74 коп. три проценти річних, а також судові витрати.

          За клопотанням сторін справу розглянуто у термін, визначений відповідно до ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача в судовому засіданні 21.05.2010 року подано заяву б/н від 21.05.2010 року в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 170 006 грн. 19 коп., в тому числі 155 893 грн. 74 коп. основного боргу за поставлений товар, 9379 грн. 53 коп. пені, 3 901 грн. 18 коп. інфляційних нарахувань та 831 грн. 74 коп. три проценти річних, а також судові витрати. Просить задоволити позов з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови дистриб’юторського договору № 2008-07-0081-ЦН від 30.07.2008 року, а саме не оплатив вартість поставленого йому товару в розмірі 155 893 грн. 74 коп.

Відповідач письмових пояснень по суті позову з підтверджуючими документами не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін

суд встановив:

30 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Естамара”, м. Дніпропетровськ (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ванмарко”, м. Мукачево (дистриб’ютор) укладено дистриб’юторський договір № 2008-07-0081-ЦН. Згідно умов даного договору продавець (позивач) взяв на себе зобов’язання передати у власність дистриб’ютора (відповідача) продукт (товар), а дистриб’ютор (відповідач) взяв на себе зобов’язання прийняти, оплатити продукт (товар) та здійснювати його дистрибуцію на умовах даного договору.

Відповідно до розділу 4 договору передбачено, що продавець (позивач) надає та гарантує дистриб’ютору (відповідачу) право придбання продукту (товару) по цінам діючого прайс-листа продавця (позивача), які визначаються в індивідуальному порядку продавцем (позивачем) (додаток № 1). Оплата проводиться дистриб’ютором (відповідачем) у безготівковому порядку, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок продавця (позивача) у встановлені даним договором строки. Фактом оплати вважається поступлення грошових коштів на рахунок продавця (позивача). Продавець залишає за собою право змінювати ціни на продукт (товар), що постачається (п. 4.3. договору).

Пунктом 5.7. договору сторони встановили, що приймання –передача партії продукту (товару) здійснюється сторонами у відповідності з накладною, умовами даного договору та діючим законодавством України в пункті поставки. Крім того, дистриб’ютор (відповідач) відповідно до п. 3.2. договору зобов’язався своєчасно оплачувати поставлений йому продукт (товар).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до дистриб’юторського договору № 2008-07-0081-ЦН від 30.07.2008 року та видаткових накладних (Том 1, арк. спр. 29 – 44; Том 2, арк. спр. 6 – 107) за період з серпня 2008 року по жовтень 2009 року включно позивачем було поставлено відповідачу продукт (товар) на загальну суму 1662 081 грн. 30 коп. Однак, покупець (відповідач) провів лише часткову оплату за отриманий продукт (товар) у розмірі 1505 777 грн. 74 коп., що підтверджено наявними в матеріалах справи банківськими виписками (Том 2, арк. спр. 116 – 197).

Накладними на повернення товару № 000000010 від 08.10.2008 року, № 000000050 від 08.12.2008 року, № В-00000030 від 25.06.2009 року та № 452 від 31.08.2009 року відповідач повернув позивачу продукт (товар) на загальну суму 409 грн. 82 коп.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІУ з наступними змінами та доповненнями підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять у собі відомості про господарську операцію.

Актом звірки взаємних розрахунків від 03.03.2010 року підписаним сторонами та скріпленим печатками встановлено, що станом на 03.03.2010 року сума основного боргу відповідача перед позивачем складала 165893 грн. 71 коп. Однак, після пред’явлення позову до суду та підписання вищевказаного акту відповідачем здійснювалось часткове погашення заборгованості, в зв’язку з чим позивачем було зменшено розмір основного боргу.

У зв’язку з частковим погашенням боргу за поставлений продукт (товар) за відповідачем за даними позивача, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 155 893 грн. 74 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість поставленого йому продукту (товару) в розмірі 155 893 грн. 74 коп. Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за поставлений продукт (товар) в розмірі 155 893 грн. 74 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорамимають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 155 893 грн. 74 коп. основного боргу за поставлений продукт (товар).

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 379 грн. 53 коп.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений дистриб’ютору (відповідачу) продукт (товар), дистриб’ютор (відповідач) сплачує продавцю (позивачу) пеню за кожен день прострочення від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахована позивачем пеня, визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР складає 9 379 грн. 53 коп., підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки складає 3 901 грн. 18 коп., три проценти річних – 831 грн. 74 коп., підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеній сумі у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 699 грн. 38 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 216 грн. 32 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 549, ч. 2 ст. 625, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ванмарко”, м. Мукачево, вул. Підгорянська, 129 (код ЄДРПОУ 33360340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Естамара”, м. Дніпропетровськ, вул. 152-ї Дивізії, 3 (код ЄДРПОУ 35682659) суму 170 006 (Сто сімдесят тисяч шість гривень) грн. 19 коп., в тому числі 155 893 (Сто п’ятдесят п’ять тисяч вісімсот дев’яносто три гривень) грн. 74 коп. основного боргу за поставлений продукт (товар), 9379 (Дев’ять тисяч триста сімдесят дев’ять гривень) грн. 53 коп. пені, 3 901 (Три тисячі дев’ятсот одна гривень) грн. 18 коп. інфляційних нарахувань та 831 (Вісімсот тридцять одна гривень) грн. 74 коп. три проценти річних, а також суму 1 699 (Одна тисяча шістсот дев’яносто дев’ять гривень) грн. 38 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 216 (Двісті шістнадцять гривень) грн. 32 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

В зв’язку з оголошенням в судовому засіданні 21.05.2010 року лише вступної і резолютивної частини рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 27.05.2010 року.

Суддя Пригара Л.І.