Рішення № 100055647, 19.08.2021, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/3219/21

Номер провадження 2/495/1909/2021

19 серпня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Анісімової Н.Д.,

із участю секретаря судового засідання Кросовської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про припинення правовідносин,

встановив:

29.04.2021 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про припинення правовідносин, які склались на підставі Анкети-заяви від 08.10.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

1.Стислий виклад позиції позивача.

08.10.2012 року позивачка ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_2 звернулись до відділення АТ «Приватбанк» у місті Білгород-Дністровському для оформлення платіжної картки для отримання на неї стипендії. Під час оформлення картки працівник банку надав анкету, в яку позивачка разом з дочкою повинні були вписати свої особисті дані (прізвище, адресу місця проживання), на питання позивачки про необхідність заповнення анкети, працівник банку повідомив, що стипендіальна картка не буде видана, доки остання не оформить додатково кредитну картку. Оскільки дочки позивачки необхідно надати до учбового закладу реквізити для перерахування стипендії, позивачка була змушена погодитись на умови відповідача та заповнити анкету на отримання кредитної картки та під час заповнення анкети працівник банку запевнив її, що банк не примушує до користування цією карткою, а дане оформлення картки носить лише формальний характер. Після підписання анкети, позивачці з донькою було видано дві картки, одна стипендіальна друга кредитна.

10.11.2012 року дочкою позивачки було знято з картки 300 грн, вважаючи що це було зараховано стипендію, про цей факт позивачці стало відомо коли на її телефон на початку 2013 року почали приходити СМС-повідомлення про необхідність сплатити заборгованість по кредиту. На думку позивачки, оскільки вона не зверталась до банку та ніякого кредиту не брала, то дані СМС-повідомленя могли направляти шахраї. Проте данні повідомлення позивачки почали приходити частіше та кожного разу сума боргу зростала. Занепокоївшись стосовно даних СМС-повідомлень, позивачка з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернулась з відповідним листом до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури. 12.08.2013 року Білгород-Дністровська прокуратура на адресу позивачки надала відповідь, що дана справа належить до цивільно-правових відносин та радить звернутися з відповідним позовом до суду.

Позивачка з метою роз`яснення причин надіслання СМС-повідомлень звернулась з електронним запитом до Національного Банку України, на що отримала відповідь, що заборгованість виникла в результаті укладення договору та підписання анкети-заяви про приєднання умов та правил надання банківських послуг, в тому числі умов та правил обслуговування по платіжним карткам, які розміщенні на офіційному сайті банку. Також у листі, банк радив позивачці особисто з`явитися до банку та сплатити заборгованість, після чого закрити рахунок та отримати виписку про його закриття.

Позивачка з метою з`ясування обставин зазначених у листі Національного Банку України звернулась до відділення АТ КБ «Приватбанк», на вказане звернення банк надав виписку по картці, відповідно до якої нараховані витрати у розмірі 208 162 грн 80 коп.

З метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивачка була змушена звернутися до суду з позовом про визнання правовідносин, які склалися між нею та АТ КБ «Приватбанк» на підставі анкети-заяви від 08.10.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не кредитними та не чинними.

2. Рух справи у суді

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.04.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, розгляд справи призначити до підготовчого судового засідання, яке відбудеться 05.05.2021 року.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.07.2021 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті на 19.08.2021 року.

3. Заяви, клопотання учасників процесу.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, надала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився про час та місце слухання справи повідомлявся, причини неявки суду невідомі, надав письмові пояснення відповідно до яких просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з недоведеністю та спливом строку позовної давності.

Відповідно до частини першої та другої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Як визначено частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що відповідач, належно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, не прибув на виклики у судові засідання, про причини неявки суду не повідомив; надав письмові пояснення; суд ухвалив розгляд справи здійснювати у заочному порядку на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. Фактичні обставини справи.

08.10.2012 року позивачка ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_2 звернулись до відділення АТ «Приватбанк» у місті Білгород-Дністровському для оформлення платіжної картки для отримання на неї стипендії. Під час оформлення картки працівник банку надав анкету, в яку позивачка разом з дочкою повинні були вписати свої особисті дані (прізвище, адресу місця проживання), на питання позивачки про необхідність заповнення анкети, працівник банку повідомив, що стипендіальна картка не буде видана, доки остання не оформить додатково кредитну картку. Оскільки дочки позивачки необхідно надати до учбового закладу реквізити для перерахування стипендії, позивачка була змушена погодитись на умови відповідача та заповнити анкету на отримання кредитної картки та під час заповнення анкети працівник банку запевнив її, що банк не примушує до користування цією карткою, а дане оформлення картки носить лише формальний характер. Після підписання анкети, позивачці з донькою було видано дві картки, одна стипендіальна друга кредитна.

10.11.2012 року дочкою позивачки було знято з картки 300 грн, вважаючи що це було зараховано стипендію, про цей факт позивачці стало відомо коли на її телефон на початку 2013 року почали приходити СМС-повідомлення про необхідність сплатити заборгованість по кредиту. На думку позивачки, оскільки вона не зверталась до банку та ніякого кредиту не брала, то дані СМС-повідомленя могли направляти шахраї. Проте данні повідомлення позивачки почали приходити частіше та кожного разу сума боргу зростала. Занепокоївшись стосовно даних СМС-повідомлень, позивачка з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернулась з відповідним листом до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури. 12.08.2013 року Білгород-Дністровська прокуратура на адресу позивачки надала відповідь, що дана справа належить до цивільно-правових відносин та радить звернутися з відповідним позовом до суду.

Позивачка з метою роз`яснення причин надіслання СМС-повідомлень звернулась з електронним запитом до Національного Банку України, на що отримала відповідь, що заборгованість виникла в результаті укладення договору та підписання анкети-заяви про приєднання умов та правил надання банківських послуг, в тому числі умов та правил обслуговування по платіжним карткам, які розміщенні на офіційному сайті банку. Також у листі, банк радив позивачці особисто з`явитися до банку та сплатити заборгованість, після чого закрити рахунок та отримати виписку про його закриття.

Позивачка з метою з`ясування обставин зазначених у листі Національного Банку України звернулась до відділення АТ КБ «Приватбанк», на вказане звернення банк надав виписку по картці, відповідно до якої нараховані витрати у розмірі 208 162 грн 80 коп.

5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язанні з його недійсністю.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовуючи право вимоги посилається на анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з Тарифів та з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms/. Судом встановлено, що у анкеті-заяві позичальника від 08.10.12 року процентна ставка не зазначена, а також, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, строк повернення кредиту не зазначено. Умови та Правила з надання банківських послуг не містять підпису позивачки ОСОБА_1 , а тому не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 08.10.12 року шляхом підписання анкети-заяви. Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що саме ці Умови та Правила розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Самостійне ознайомлення із сайту АТ КБ «ПриватБанк» не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що позивачка та відповідач обумовили у письмовому вигляді предмет кредитного договору, ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а також відсутні підстави вважати, що заява про приєднання до умов та правил банківських послуг оформлена з дотримання письмової форми, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме визнання недійсним договір про надання банківських послуг за кредитуванням між позивачкою ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк», оформленого на підставі анкети-заяви від 08.10.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

6. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач, як споживач, при зверненні до суду з даним позовом, звільнений від сплати судового збору.

Відтак, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь держави витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вулиця Грушевського, 1-Д, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) про припинення правовідносин, які склались на підставі Анкети-заяви від 08.10.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг задовольнити.

Визнати недійними правовідносини між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», які склались на підставі Анкети-заяви від 08.10.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Н.Д. Анісімова