Рішення № 100054321, 21.09.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/23567/19

н/п 2/766/788/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Прохоренко В.В.,

секретар Бакшина К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, Акціонерного товариства «Українська залізниця», Міністерства інфраструктури України, третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Херсонської міської ради, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця», третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що згідно з ордером №110 на жиле приміщення, виданим Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 20.12.2013 року на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 17.12.2013 року №322, йому надано право на зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

02.12.2015року з ним укладено договір найму жилого приміщення, квартира надана з правом приватизації, передбаченої Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

17.11.2015року між ним та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . На виконання умов договору ОСОБА_2 передала йому грошові кошти в сумі 308 000,00грн. Пунктом 6 договору визначено, що основний договір має бути укладений 17.12.2015року, однак на день звернення до суду договір купівлі-продажу не укладений, що призводить до невиконання ним умов договору не з його вини.

В 2015 році він направив до ПАТ «Українська залізниця» звернення про приватизації житлового приміщення і йому було повідомлено, що дане питання повинно вирішуватися органами приватизації за місцем проживання.

Відповідно до Положення, затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 08.11.2014року №1589органом приватизації є Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради.

На неодноразові звернення до виконавчих органів міської ради щодо передачі квартири у приватну власність, йому відмовлено, у зв`язку з тим, що будинок не перебуває в комунальній власності міської територіальної громади.

Рішенням Херсонської міської ради від 30.08.2017 року №872 «Про прийняття до комунальної власності міської територіальної громади мереж водопроводу і каналізації житлових будинків`надано згоду на прийняття до комунальної власності будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Втім з дати прийняття рішення, дане питання не вирішено, що позбавляє його можливості реалізувати своє право на приватизацію житла.

З огляду на викладене, норми ст.48 Конституції України, ст. 9ЖК УРСР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 328, 392 ЦК України просив визнати за ОСОБА_3 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 24.12.2019року відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.06.2020року залучено до участі у справі співвідповідача Міністерство інфраструктури України.

В судове засідання позивач не з`явився, надав повноваження представнику.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідачів Херсонської міської ради та АТ «Українська залізниця» в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник відповідача Міністерства інфраструктури України в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнала просила, суд відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позов.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги вважала такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи подані заяви та належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з ордером №110, виданого Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 20.12.2013року, ОСОБА_3 надано право на зайняття жилого приміщення площею 19,2/38,2кв.м., яке має одну ізольовану квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Ордер виданий на підставі рішення виконкому від 17.12.2013 року №322.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

15.04.2016 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «Українська залізниця » із заявою про приватизацію квартири.

Листом від 26.04.2016року за №ЦКМ-13/605 ПАТ «Укрзалізниця» надана відповідь про те, що питання приватизації державного житлового фонду регулюється Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»(далі Закон №2482-XII).Оскільки, в ПАТ «Укрзалізниця» відсутні підрозділи, що здійснюють приватизацію житла, для реалізації свого права, позивачу рекомендовано звернутися до органу приватизації за місцем проживання для оформлення необхідних документів.

21.04.2016 року ОСОБА_3 звернувся до Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради з заявою щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 .

Листом Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради від 05.05.2016 року за вих.П-3974 позивачу повідомлено, що житловий будинок АДРЕСА_5 не належить до комунальної власності міської територіальної громади. Тільки після прийняття будинку до комунальної власності міста, може бути розглянуто питання приватизації квартири за вказаною адресою.

Окрім того, роз`яснено, що для здійснення приватизації відповідно до Закону №2482-XII та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, необхідно надати документи, а саме: заяву на приватизацію (за встановленою формою, яка оформляється в організації по обслуговуванню житла); довідку про склад сім`ї та займані приміщення(за встановленою формою, яка оформляється в організації по обслуговуванню житла); довідку АТ «Ощадбанк» про наявність невикористаних житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; ордер про надання жилої площі; договір найму з департаментом житлово-комунального господарства; довідку з попередніх місць проживання(після 1992року) про те, що громадяни раніше не приймали участі у приватизації державного житла); копії та оригінали паспортів та ідентифікаційних кодів; копії та оригінали документів про підтвердження родинних відносин; технічний паспорт для оформлення приватизації.

Із матеріалів справи вбачається, що на час звернення позивача із заявою про приватизацію квартири, рішенняХерсонської міської ради про надання згоди на прийняття до комунальної власності житлового будинку по АДРЕСА_3 не існувало. Таке рішення було прийнято Херсонською міською радою 30.08.2017 року за №872 .

Матеріали справи не містять доказів подання позивачем до Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради встановлено зразку заяви та необхідних документів, а також доказів того, що отримавши від позивача належно оформлені документи органи приватизації відмовили у вирішенні питання про приватизацію житла.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Вказаними законодавчими актами визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами.

Окрім того, відповідно до наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у разі незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду хоча й вирішуються судом, однак належним способом захисту у разі порушення такого права є не визнання права власності на квартиру, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення.

Саме такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2020року у справі №483/731/19, який суд у відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Розглядаючи спір суд повинен з`ясувати усі обставини справи відповідно до обґрунтування позову, зміст позовних вимог та зв`язок між обґрунтуванням, вимогою та вибраним способом захисту.

Звертаючись з позовом про визнання права власності на спірну квартиру позивач посилався на ст.392 ЦК України.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, зазначена норма права застосовується лише щодо власника майна, а позивач не є власником спірної квартири.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач у спірних правовідносинах обрав невірний спосіб захисту порушеного прав внаслідок чого у задоволення позову має бути відмовлено саме з цих підстав.

Суд вважає неприйнятними доводи представника позивача про порушення статті 1 до Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки отримані позивачем документи на квартиру(ордер, договори найму жилого приміщення) є нічим іншим як договором між органом державної влади та позивачем, який дає йому підстави очікувати результатом приватизації квартири, тобто перехід з державної форми власності у приватну, і таке право не може заперечуватись або чинитись перешкоди у його реалізації, оскільки гарантоване Конституцією України та спеціальним законом.

Відповідно до статті 1 до Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Не заперечуючи права позивача на приватизацію квартири Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради надало роз`яснення щодо необхідності подання встановленого зразку заяви та необхідних документів, які є правовою підставою для здійснення приватизації.

Отже, праву позивача на отримання квартири державного житлового фонду у приватну власність, кореспондується його обов`язок надати визначені законом документи на підтвердження такого права, і за їх наявності при відмові вирішити питання можна лише стверджувати про порушення гарантованого Конституцією України права на житло та відповідно і на порушення прав позивача.

Посилання позивача на умовиукладеного 17.11.2015року попереднього договору купівлі – продажу квартири АДРЕСА_2 позбавленні правового обґрунтування, оскільки попередній договір був укладений між покупцем - ОСОБА_2 та продавцем - ОСОБА_3 , який на час його укладення не був власником квартири і не мав повноважень на відчуження спірного нерухомого майна.

Відповідно до п.2ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.15-16ЦК України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», керуючись ст. ст. 4-7, 9-13, 76-81, 141-142, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення(виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя В.В. Прохоренко