Рішення № 100053601, 30.09.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1802/21

Провадження № 2/487/1593/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

30.09.2021 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Притуляк І.О., за участю: секретаря судового засідання Янковець Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Заводський відділ державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) МЮУ про стягнення штрафних санкцій у зв`язку з невиконанням боржником грошового зобов`язання

В С Т А Н О В И В:

18.03.2021 року, ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , про стягнення штрафних санкцій у зв`язку з невиконанням боржником грошового зобов`язання за період з вересня 2019 року по січень 2021 року у сумі 36871,50 грн..

Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2009 року частково задоволено її позов до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя. 20 грудня 2011 року апеляційним судом Миколаївської області рішення змінено. Остаточно ухвалено передати у власність ОСОБА_4 будівлі та оздоблювальні матеріали та інше майно, яке використовувалось сторонами при самочинній реконструкції магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зі складом на місці 93/100 частин житлового будинку з магазином, розташованих в АДРЕСА_1 , загальною вартістю 523 853 грн. З ОСОБА_2 на її користь стягнуто 445 133 грн. грошової компенсації до рівності часток. За вказаним рішенням видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

Крім того, Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.04.2020 року прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 82 288, 39 грн. інфляційних витрат, 6600, 67 грн. – 3% річних, 4000 грн., - витрат на професійну правничу допомогу та 888, 89 грн. судового збору, що загалом становить 93 777, 95 грн. За вказаним рішенням видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

Згідно довідки Заводського ВДВС у м. Миколаєві від 03.02.2021 року невиконана боржником заборгованість складає 220 022, 45 грн. за виконавчим провадженням №61824658 та 93777,95 за виконавчим провадженням №63453571.

Посилаючись на тривале безпідставне невиконання боржником покладених на нього судовими рішеннями зобов`язань, просила задовольнити позов.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.05.2021 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, а також призначено судове засідання.

Позивач та її представник позивача у судове засідання не з`явилися, надавши до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували.

До судового засідання відповідач не з`явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить наступного.

Судом встановлено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 20 грудня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено. Остаточно ухвалено передати у власність ОСОБА_4 будівлі, оздоблювальні матеріали та інше майно, яке використовувалось сторонами при самочинній реконструкції магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зі складом, 93/100 частин житлового будинку з магазином, розташованих в АДРЕСА_1 , загальною вартістю 523 853 грн. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто 445 133 грн. грошової компенсації до рівності часток.

10.04.2012 за рішенням суду видано виконавчий лист, а 7 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження №61824658.

Згідно довідки Заводського ВДВС у м. Миколаєві від 03.02.2021 року невиконана боржником заборгованість складає 220 022, 45 грн. за виконавчим провадженням №61824658.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.04.2020 року прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 82 288, 39 грн. інфляційних витрат, 6600, 67 грн. – 3% річних, 4000 грн., - витрат на професійну правничу допомогу та 888, 89 грн. судового збору, що загалом становить 93 777, 95 грн.

За вказаним рішенням 29.09.2020 року видано виконавчий лист та Заводським ВДВС у м. Миколаєві відкрито виконавче провадження №63453571.

В подальшому вищевказані виконавчі провадження були об`єднанні в зведене виконавче провадження під № 61824658 (довідка Заводського ВДВС у м. Миколаєві від 03.02.2021 року №8879).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 1 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики (Державною службою статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4).

При цьому згідно з роз`ясненнями, викладеними у листі Верховного суду України від 03.04.1997 року, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Сума інфляційних визначається шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Якщо грошове зобов`язання набуло статусу простроченого з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то воно індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. Аналогічно, якщо заборгованість погашається з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця — то з урахуванням цього місяця.

Сума заборгованості, на яку нараховуються інфляційні втрати складає – 313 800 грн.

Період за який нараховуються інфляційні втрати: з 01.09.2019 року по 01.01.2021 року.

Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за наступною формулою:

Інфляційні нарахування = (сума боргу) х (індекс інфляції) / 100% –(сума боргу), де: (сума боргу) – сума простроченого боргу; (індекс інфляції) – добуток щомісячних індексів за відповідний період.

З врахуванням зазначеного та рекомендацій Верховного суду України № 62-97 від 03.04.1997 року стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ сума боргу з урахуванням індексу інфляції розраховується за період з вересня 2019 року по січень 2021 року.

Індекс інфляції, відповідно до даних Державної служби статистики, надрукованих у газеті «Урядовий кур`єр», складав , вересень 2019-100,70; жовтень 2019 -100,70; листопад 2019-100,10; грудень 2019-99,80; січень 2020-100,20; лютий 2020-99,70; березень 2020-100,80; квітень 2020-100,80; травень 2020-100,30; червень 2020-100,20; липень 2020-99,40; серпень 2020-99,80; вересень 2020-100,50; жовтень 2020-101,00; листопад 2020-101,30; грудень 2020-100,90

Отже, індекс інфляції за період з вересня 2019 року по серпня 2019 року становить: * (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) = 1.06360686

Тому сума інфляційних втрат за вказаний період становить: 313 800,00 x 1.06360686 - 313 800,00 = 19 959,83 грн.

Крім того з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних за період прострочення заборгованості, який обчислюється наступним чином з 01.09.2019 до 31.12.2019 (313 800,00 x 3 % x 122 : 365 : 100) - 3 146,60 грн.; з 01.01.2020 до 31.12.2020 ( 313 800,00 x 3 % x 366 : 366 : 100) - 9 414,00 грн.; з 01.01.2021 до 01.01.2021 (313 800,00 x 3 % x 1 : 365 : 100) - 25,79 грн., що загалом становить - 12 586,39 грн..

Отже, встановивши, що існуюче між сторонами у справі грошове зобов`язання відповідачем не виконано, враховуючи право позивачки на отримання компенсації інфляційних втрат та 3 % річних від суми боргу та не виходячи за межі заявлених позивачкою вимог, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Виходячи з положень ст. 137 ЦПК України до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано копію Ордеру про надання правової допомоги від 17.02.2021 року укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Біловим І.В. та копію квитанції.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи складність справи, час, витрачений адвокатами по участі у судових засіданнях; значення справи для ОСОБА_1 , суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн., які були фактичними та обґрунтовано неминучими для позивача.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Заводський відділ державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) МЮУ – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19 959,83. - інфляційних втрат, 12 586,39 грн. – 3 % річних, що загалом становить 32 546,22 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 РНОКПП: НОМЕР_2

Третя особа: Заводський відділ Державної виконавчої служби у м. Миколаєві ПМУИЮ в м. Одеса, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Робоча, 1 КодЄДРПОУ:34993162.

Суддя: І.О. Притуляк