Рішення № 100053578, 01.10.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/5092/21

Провадження №2-а/944/109/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2021 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Швед Н.П.

з участю секретаря – Василиці Н.В.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Сохи О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Яворівського районного відділу ДМС у Львівській області про скасування рішення про примусове повернення за межі України громадянина Російської Федерації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Яворівський районний суд Львівської області з позовною заявою до Яворівського районного відділу ДМС у Львівській області про скасування рішення про примусове повернення за межі України громадянина Російської Федерації.

В обгрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 07 вересня 2021 року головним спеціалістом Яворівського РВ ГУ ДМСУ у Львівській області Козак І.О. відносно нього було винесено рішення "Про примусове повернення за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 " у термін до 05 жовтня 2021 року.

Крім цього, відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700гривень.

Вважає таке рішення незаконним та протиправним, оскільки, він народився у м. Яворів Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про його народження, паспортом громадянина СРСР серії НОМЕР_1 ,виданий 13.08.1979 року ОВД Яворівського райвиконкому Львівської області, проте, що він був зареєстрований у житловому будинку АДРЕСА_1 , де мешкає по даний час.

У 1982 році він виїхав у Російську Федерацію, у 2003році отримав паспорт Російської Федерації,а у 2010-му році отримав повторний паспорт.

Протягом одинадцяти років, а саме, з 2010 року по вересень 2021 року він проживає в м.Яворові. Він прибув на територію України до своїх батьків, з метою відвідати їх та допомоги їм по господарству, і так залишився жити, вдома з батьками та родиною. На даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Він має місце проживання та бажає і надалі проживати в державі Україна, де він народився і виріс. На даний час він звернувся до оскаржуваного органу з метою оформлення посвідки на постійне місце проживання за територіальним походженням. У Росії у нього немає житла, роботи та родини.

Позивач наголошує на тому, що хоча він і володіє українською мовою, однак не в достатньому обсязі, тому під час веденя відповідачем провадження державною мовою, позивачу не були зрозумілі юридичні терміни, при цьому ніяких роз`яснень з боку працівників Яворівського РВ ГУ ДМС у Львівській області не було, що призвело до порушення прав позивача.

Просить суд ухвалити рішення, яким скасувати рішення, ухвалене головним спеціалістом Яворівського РВ ГУ ДМСУ у Львівській області І.О.Козак "Про примусове повернення за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ", від 07 вересня 2021 року.

В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Соха О.Г. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоч належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджуєтьсярекомендованим листом із розпискою про вручення

. Відзиву на позов та будь-яких доказів у визначений судом строк, які б спростовували доводи позивача не подав.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами та доказами.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Судом встановлено, що 07 вересня 2021 року головним спеціалістом Яворівського РВ ГУ ДМСУ у Львівській області Козак І.О. прийнято рішення "Про примусове повернення за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яким вирішено примусово повернути за межі України позивача та зобов`язати його покинути територію України у термін до 05 жовтня 2021 року.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що при перевірці паспортного документа громадянина РФ ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , виданого 09.09.2010 органом 550-031 встановлено, що такий прибув на територію України 22.12.2010 року і до цього часу межі України не покинув. За час свого перебування громадян Грузії РФ ОСОБА_1 , перевищив дозволений строк свого перебуванняна території України більше 90 днів на протязі 180 днів, чим порушив пункт 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ №150 від 15.02.2012. Ухилився від виїзду з України, відмітки про продовження терміну перебування на території нашої держави. В паспортному документі іноземця відсутнє, законне джерело існування на території України. 07.09.2021 року на громадянина РФ ОСОБА_1 Яворівським РВ ГУ ДМСУ у Львівській області складено адміністративний протокол за ознаками ч.1 ст.203 КУпАП та накладено адміністративне тягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700грн в дохід держави.

Згідно ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Виходячи з положень частини першої статті 288 Кодексу адмнітратвиного судочинства України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Вимогами ч.1 ст.203 КУпАП передбачена відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.

За ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Іноземці та особи без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії обставин, за наявності яких додатковий чи тимчасовий захист було надано. Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, або посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист в Україні.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за № 806/21119(далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 8 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, відповідно до статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» забороняється примусово повертати і примусово видворяти іноземців до країн, де: їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або через політичні переконання; їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного чи внутрішнього збройного конфлікту, або систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну зокрема на підставі рішення територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, про примусове повернення або примусово видворенні на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду;

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.

Як вбачається з рішення про примусове повернення в країну походження, позивач до кримінальної відповідальності не притягувався, в розшуку, під слідством та судом в Україні не перебуває, обставин, які б забороняли б примусове повернення з України в країну походження чи третю країну відповідно до статті 31 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» не виявлено.

До п.2.6 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої Наказом МВС № 825 від 28.08.2013 року у разі коли особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не володіє мовою, якою ведеться провадження, протокол про правопорушення складається за участю перекладача.

Позивач наголошує на тому, що хоча він і володіє українською мовою, однак не в достатньому обсязі, тому під час веденя відповідачем провадження державною мовою, позивачу не були зрозумілі юридичні терміни, при цьому ніяких роз`яснень з боку працівників Яворівського РВ ГУ ДМС у Львівській області не було, що призвело до порушення прав позивача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. рішення у справі «Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п. 74).

Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року № 805/2340/17-а), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення про примусове повернення з України, не відповідає нормам законодавства, передбачене Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», отже не є законним.

Крім цього, слід зазаначити, що у рішенні, ухваленим головним спеціалістом Яворівського РВ ГУ ДМСУ у Львівській області Козак І.О. "Про примусове повернення за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ", від 07 вересня 2021 року вказано, що позивач являється громадянином "Грузії РФ", однак, такої держави, в переліку не існує. З наведеного слідує, що відповідачем під час ухвалення оскаржуваного рішення, не встановлено громадянином якої саме держави являється позивач.

Крім цього, з повідомлення про порушення законодавства України законодавства України про правовий статус іноземців та та осіб без громадянства слідує що громадянину РФ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено покинути територію України до 05.10.2021року, однак прізвище позивача ОСОБА_3 .

Також слід зазначити, що таке повідомлення вручається за участю перекладача та понятих, однак, в даному повідомленні в графі, перекладач та поняті прізвища та підписи останніх відсутні, відсутні й пояснення проте, що позивач відмовився від послуг перекладача.

Враховуючи вищенаведене, позовну заяву ОСОБА_1 до Яворівського районного відділу ДМС у Львівській області про скасування рішення про примусове повернення за межі України громадянина Російської Федерації слід задовольнити. Рішення, ухвалене головним спеціалістом Яворівського РВ ГУ ДМСУ у Львівській області І.О.Козак "Про примусове повернення за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ", від 07 вересня 2021 року – скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.77, 229, 242-244, 246, 250 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Яворівського районного відділу ДМС у Львівській області про скасування рішення про примусове повернення за межі України громадянина Російської Федерації - задовольнити.

Рішення, ухвалене головним спеціалістом Яворівського РВ ГУ ДМСУ у Львівській області І.О.Козак "Про примусове повернення за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ", від 07 вересня 2021 року – скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1

проживає за адресою:

АДРЕСА_3 .

Відповідач: Яворівський районний відділ ДМС у Львівській області

юридична адреса: 8100 м.Яворів вул.Львівська, 10 Львівської області.

Суддя Швед Н.П.