Рішення № 10005309, 20.05.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.2010 Справа № 12/48

за позовом відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”, м. Київ в особі філії Ужгородського регіонального управління відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”, м. Ужгород

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 57364,30 грн. (в т. ч. 24980,26 грн. основного боргу (тіло кредиту); 15635,24 грн. прострочені відсотки за користування кредитом; 249,80 грн. відсотків за користування кредитом та 16 499 грн. інфляційних збитків).

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача Клименко С. Г., (представник за довіреністю від 06.05.2010 року)

Від відповідача не зявився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством комерційного банку „Надра”, м. Київ в особі філії Ужгородського регіонального управління відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”, м. Ужгород до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 57364,30 грн. (в т. ч. 24980,26 грн. основного боргу (тіло кредиту); 15635,24 грн. прострочені відсотки за користування кредитом; 249,80 грн. відсотків за користування кредитом та 16 499 грн. інфляційних збитків).

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи, та зазначив у письмовій заяві (вх. № 05/1 17 3911 від 20.05.2010 року) про те, що відповідач уникає від добровільного врегулювання спору та будь якого спілкування з кредитодавцем (позивачем у справі).

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/48

від 20.05.2010 року

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи (субєкта господарювання) є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У п.11 інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2007 року № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в т. ч. ГПК України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою ст. 93 ЦК України) та зазначити таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи (субєкта господарювання) учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників судового процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (субєкта господарювання), а в даному випадку субєкта господарювання фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (відповідача у справі) .

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь яких доказів про відсутність боргу.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/48

від 20.05.2010 року

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола субєктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 24980,26 грн. основного боргу (тіло кредиту), що виникла з наданого кредиту, згідно кредитного договору та додаткової угоди № 2006/980-МК/85 від 20.10.2006 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- випискою банківської установи про рух коштів між сторонами за період з 20.10.2006 року по 19.04.2010 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли

зобовязальні відносини між сторонами, надання кредиту (ст. 11 ЦК України).

Отже, обовязок відповідача повернути надані в кредит грошові кошти є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/48

від 20.05.2010 року

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, відповідачу відповідно до п. 1.7.2 укладеного договору нараховано суму 15635,24 грн. прострочених відсотків за користування кредитом за період з 01.03.2007 року по 31.03.2010 року за рахунками №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та нараховані відсотки в сумі 249,80 грн. за період з 01.04.2010 року по 18.04.2010 року. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову у відповідності ст. ст. 193, 198 ГК України, ст. ст. 530, 547, 627-629, 1048, 1049, 1050 ЦК України судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині 16499 грн. інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності субєктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обовязкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де

не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/48

від 20.05.2010 року

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При

цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК

України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”, м. Київ в особі філії Ужгородського регіонального управління відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” (м. Ужгород, Словянська Набережна, 13; код 25998672) суму 24980,26 (двадцять чотири тисячі девятсот вісімдесят грн. 26 коп.) основного боргу (тіло кредиту); 249,80 (двісті сорок девять грн. 80 коп.) відсотків за користування кредитом; 15635,24 (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять пять грн. 24 коп.) прострочених відсотків за користування кредитом; 16499 (шістнадцять тисяч чотириста девяносто девять грн.) інфляційних збитків та 573,64 (пятсот сімдесят три грн. 64 коп.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.