Рішення № 100052764, 28.09.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6913/21 2/335/2436/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Чернухи В.Е., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника-адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Вознесенівський ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Працевитого Г.О. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінпром маркет», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., Вознесенівський ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову зазначив, що 07.05.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» було укладено кредитний договір № 858773, за умовами якого позичальнику було надано кредит. Після отримання кредиту позивач здійснював платежі, задля його погашення, та протягом 2019-2021 років банком не заявлялось жодних претензій до позивача щодо невиконання умов договору.

Правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу від 15.11.2019 є ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», правонаступником якої на підставі договору факторингу від 23.12.2020 є ТОВ «Фінансова компанія управління активами», правонаступником усіх прав та обов`язків якої на підставі договору факторингу від 24.12.2020 є ТОВ «Фінпром Маркет», тобто відповідач у справі.

З сайту «Автоматизована система виконавчого провадження» позивачу стало відомо про наявність виконавчого провадження №65693626, де він є боржником.

У подальшому представником позивача було встановлено, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису.

Так, 23.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис № 9294 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованості за кредитним договором № 858773 від 07.05.2019 у розмірі 14 180 грн.

У подальшому, приватним виконавцем, на підставі вказаного виконавчого напису, було відкрито виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт на всі рахунки боржника та звернуто стягнення на заробітну плату.

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, у зв`язку із чим він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а саме у зв`язку із тим, що на момент його вчинення законом не було передбачено права його вчиняти на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально.

З документів, що були надані приватним нотаріусом, можна встановити, що виконавчий напис було вчинено на копії кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, тобто в порушення вимог Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172, у зв`язку із чим спірний виконавчий напис вчинено незаконно.

Також, виконавчий напис було вчинено в порушення ст.ст. 87-88 Закону України «Про нотаріат», п. 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки позивач не отримував жодних вимог про стягнення боргу від відповідача, що свідчить про те, що у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису.

Посилаючись на вказані обставини, позивач у позові просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9294 від 23.02.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованості за кредитним договором № 858773 від 07.05.2019 у розмірі 14 180 грн.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на правову допомогу.

Також, у позові зазначено, що у разі неявки позивача та його представника у судове засідання, розгляд справи проводити за їх відсутності.

Ухвалою судді від 01.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи на 28.07.2021, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Цією ж ухвалою витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. копію нотаріальної справи за вчиненим ним виконавчим написом № 9294 від 23.02.2021, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «Фінпром маркет» стягнуто суму заборгованості за кредитним договором № 858773 у розмірі 14 180 грн, в термін до 28.07.2021.

16.07.2021 на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 , в особі представника-адвоката Працевитого Г.О. про забезпечення позову в даній справі, в якій просив зупинити стягнення за виконавчим написом.

Ухвалою судді від 19.07.2021 заяву ОСОБА_1 , в особі представника-адвоката Працевитого Г.О. про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 65693626, яке перебуває у провадженні державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петруніної С.О., на підставі виконавчого напису, вчиненого 23.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 9294, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет», заборгованості у розмірі 14 180,00 грн, до розгляду справи по суті.

Позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, представник позивача ОСОБА_2 раніше подав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Фінпром маркет», будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явися, відзиву на позов відповідач не подавав, причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

В судове засідання треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., та представник Вознесенівського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, не з`явились будь-яких заяв, клопотань, пояснень не подавали.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.05.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» було укладено кредитний договір № 858773, за умовами якого позичальнику було надано кредит.

23.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», пункту 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 вчинено виконавчий напис нотаріуса за реєстровим № 9294 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет», заборгованості за кредитним договором № 858773 від 07.05.2019 у розмірі 14 180 грн., який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна».

Також, з виконавчого напису убачається, що правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу від 15.11.2019 № 15112019 є ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», правонаступником якої на підставі договору факторингу від 23.12.2020 №23/12/20 є ТОВ «Фінансова компанія управління активами», правонаступником усіх прав та обов`язків якої на підставі договору факторингу від 24.12.2020 №24122020-ФК є ТОВ «Фінпром Маркет», тобто відповідач у справі.

Як зазначено у виконавчому написі, стягнення заборгованості проводиться за період з 14.11.2019 по 23.02.2021, сума заборгованості складає 14 180,00 грн., та складається із: заборгованості за тілом кредиту – 4000,00 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та комісією – 2160, 00 грн.; заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею – 7970, 00 грн., та 50, 00 грн. – плата за вчинення виконавчого напису.

09.06.2021 державним виконавцем Вознесенівського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петруніною С.О. відкрито виконавче провадження ВП №65693626 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. №9294 від 23.02.2021.

Постановою державного виконавця Вознесенівського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петруніної С.О. від 24.06.2021 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у ВП «Дніпровська електроенергетична система» ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго».

З тексту оспорюваного виконавчого напису від № 9294 від 23.02.2021 убачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 (надалі - Постанова № 662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».

Крім того, розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» доповнено пунктом 11 такого змісту:

«Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

Також Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:

«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, пункти 1 і 2 Постанови № 662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 постанови № 662 оприлюднені в Офіційному вісник України 21.03.2017.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.

Виконавчий напис, вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., 23.02.2021 на підставі кредитного договору № 858773 від 07.05.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна», який нотаріально не посвідчений.

Вказані обставини свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Тобто, станом на 23.02.2021 (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору № 858773 від 07.05.2019, який укладено між позивачем та ТОВ «Авентус Україна».

Крім того, у позові позивач зазначає, що сума заборгованості зазначена приватним нотаріусом у виконавчому написі, як така, що підлягає стягненню, не є безспірною, оскільки позивач не отримував претензії з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором.

Вказані доводи позивача, відповідачем не спростовані.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що вчинивши оспорюваний виконавчий напис, приватний нотаріус Остапенко Є.М. не дотримався встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивача, а відтак наявні всі підстави для задоволення позову у повному обсязі.

При розподілі судових витрат, суд виходить з наступного.

Позивачам заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5836, 00 грн.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У позовній заяві зазначено, що витрати на правову допомогу становлять 5836 грн. та складаються з витрат на правничу (правову) допомогу адвоката, в т.ч.: 3000,00 грн. - складання адвокатом позовної заяви, 2 836 грн. - гонорар за ведення справи у суді.

Разом з тим, на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 11.06.2021, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Юрконсалт» Геннадія Працевитого»; додатковий договір від 11.06.2021 року відповідно до якого: написання позовної заяви 3 години – 3000,00 грн.; участь у судовому засіданні – 1 год. – 1000,00 грн., гонорар адвоката 20 % від суми зазначеної у виконавчому написі (14 180,95х20%); акт приймання передачі №87 від 11.06.2021 до договору про надання правової допомоги від 11.06.2021 відповідно до якого сторони погодили обсяг наданих послуг, а саме: написання позовної заяви – 3000 грн., акт приймання передачі №114 від 29.06.2021 до договору про надання правової допомоги від 11.06.2021 відповідно до якого сторони погодили гонорар за ведення справи у суді у розмірі 2836 грн.; рахунок №87 від 11.06.2021 за надані адвокатські послуги, відповідно до якого ОСОБА_2 від ОСОБА_1 отримав 3000,00 грн; рахунок-фактуру відповідно до якого ОСОБА_2 від ОСОБА_1 отримав гонорар 2836 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що позивачем підтверджено належними доказами понесені ним витрат на правничу допомогу на суму 3000 грн., які сплачені ним адвокату на написання позовної заяви.

Щодо інших послуг, які зазначені у позовній заяві, а саме гонорару адвоката за ведення справи у суді у розмірі 20 % від суми зазначеної у виконавчому написі, то суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи представник позивача особисто участі у судових засіданнях не приймав, відомостей про підготовку будь-яких клопотань, які би були спрямовані на повний та об`єктивний судовий розгляд цивільної справи матеріали справи також не містять, а тому суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми гонорару адвоката за ведення справи у суді. Відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, зокрема із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу за складання позовної заяви, у розмірі 3000,00 грн., які є документально підтвердженими.

Враховуючи те, що судом задоволені позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути ТОВ «Фінпроммаркет», на користь позивача його витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 908,00 грн. а також, за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн., а всього 1362,00 грн.

Керуючись ст. ст. 11-13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9294 від 23.02.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» про стягнення з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму заборгованості за кредитним договором № 858773 від 07.05.2019 у розмірі 14 180, 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (адреса: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, б. 9-а, 204, ЄДРПОУ 43311346) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень, витрати по сплаті судового збору у сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп., а всього судові витрати у розмірі 4 362 (чотири тисячі триста шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.В. Гашук