Ухвала суду № 100052666, 27.09.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.09.2021

Справа № 937/8364/21

У х в а л а

27 вересня 2021 року Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Ковальова Ю.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського роти № 4 батальйону УПП в Херсонській області, сержанта поліції Однорія Вадима Вікторовича, про визнання дій протиправними та скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до поліцейського роти № 4 батальйону УПП в Херсонській області, сержанта поліції Однорія В.В., про визнання дій протиправними та скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 1 ст. 171 КАС України).

Суд, розглянувши матеріали позовної заяви, прийшов до наступного висновку.

За правилами, встановленими ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Разом з тим, всупереч вказаним положенням КАС України, позивачем при зверненні до суду зазначені вимоги дотримані не були.

Так, згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч. 2 ст. 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так,правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір».

За визначенням ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Право на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення передбачене статтею 287 КУпАП.

Так, як визначено положеннями ч. 1 ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу або посадової особи (окрім визначених в п.п. 1-2 вказаної частини) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Зі змісту положень вказаних правових норм вбачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.

Так, Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом України «Про судовий збір») було передбачено сплату державного мита, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

Частиною 4 ст. 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналіз установленного ст. 288 КУпАП порядку оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення вказує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження, в тому числі, щодо звільнення від сплати державного мита, визначені і діють у редакції Закону України від 24.09.2008 № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

Разом з тим, 01.11.2011 набрав чинності Закон України «Про судовий збір», яким передбачено, що за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (їх посадових осіб), сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено вказаним Законом.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Визначальним у випадку звільнення від сплати судового збору є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Отже, системний аналіз наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору дає підстави для висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, висновки якої щодо застосування норм права, відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Окрім того, Верховний Суд зазначив, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, позивачем при зверненні до суду з позовом судовий збір сплачено не було, а також не надано документів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Відтак, позивач має усунути вказані недоліки позовної заяви, а саме: долучити до позову документ, що підтверджує сплату позивачем судового збору у відповідному розмірі, а саме 454,00 грн, (реквізити:UA968999980313171206000008491, отримувач коштів ГУК у Запорізькій області/ТГ м. Мелітополь/22030101, код отримувача (код за ЄРДПОУ) 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації і доходів бюджету 22030101).або долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того, суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч.3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Позивач оскаржує постанову по справі про адміністративне правопорушення, винесену у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Вказана постанова винесена поліцейським роти № 4 батальйону УПП в Херсонській області, сержантом поліції Однорієм В.В.

Згідно правового висновку, який міститься в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а «при розгляді справ про адміністративні правопорушення, державні інспектори відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Державної інспекції сільського господарства України.

Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 242-1 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

При цьому, зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не призначений ним інспектор».

Однак, в позові відповідачем зазначено саме ОСОБА_2 , а не орган державної влади.

Відтак, проаналізувавши подану позивачем позовну заяву, суд прийшов до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 169 КАС України, суддя, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського роти № 4 батальйону УПП в Херсонській області, сержанта поліції Однорія Вадима Вікторовича, про визнання дій протиправними та скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення – залишити без руху, надавши позивачу строк в 10 (десять) днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: