Рішення № 100052143, 22.09.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/627/21

Провадження № 2/307/198/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю позивачки ОСОБА_1 , та її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру стягуваних аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру стягуваних аліментів. В обґрунтування вимог зазначила, що з 28 жовтня 2014 року позивачка з відповідачем перебували у шлюбі та від даного шлюбу мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24 листопада 2016 року за рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області шлюб між ними розірвано. Відповідач не бачив дитину з 2016 року і по теперішній час. Вони проживають окремо більш ніж п`ять років, дитина проживає з нею, спорів стосовно місця проживання дитини не виникало. Весь цей час з моменту розлучення та за довго до самого розлучення відповідач життям доньки не цікавився, не телефонував, не виявляв бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні, навіть не вітав з днем народження. На сьогоднішній день дитині вже виповниться шість років, вона не пам`ятає батька та немає до нього ніяких почуттів, оскільки за всі ці роки жодного разу його не бачила. Також в спілкуванні з нею ніколи про нього не питала та не цікавилася ним. Позивачка з донькою та своєю сім`єю проживає в будинку матері. На даний час, перебуває в шлюбі з іншим чоловіком, від якого народила дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитині забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення. Між нею, дитиною і теперішнім чоловіком, якого вона називає батьком, склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному її вихованню, повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей. Дитина вчасно проходить регулярні амбулаторні огляди за станом здоров`я з моменту її народження і по сьогоднішній день. Батько участі в цій сфері життя дитини не приймав та не приймає, як і в будь-якій іншій сфері її життя. Позивачкою на особисту останню відому адресу місця поживання відповідача було двічі направлено попередження про зміну ставлення відповідача до виховання та утримання дитини, які йому були вручені особисто, проте відповідач жодним чином не зреагував на них, що в котрий раз підтверджує те, що батько дитини ОСОБА_3 не виконує своїх батьківських обов`язків та навіть не намагається змінити хоч якось свої стосунки з дитиною в кращу сторону. На будь-які прагнення позивачки відновити стосунки з дочкою, відповідач реагував негативно, не хотів розмовляти ні з нею, ні з власною донькою, а невдовзі взагалі змінив номер свого телефону і зник з життя дитини повністю, таким чином відповідач як батько дитини самоусунувся від виконання будь-яких батьківських обов`язків.

Позивачка самостійно, власними силами, намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати дитину, а також виконувати всі інші обов`язки, покладені на неї законом та необхідні для належного утримання доньки. Враховуючи той факт, що дитина подорослішала і витрати на її утримання кожного року зростають, у неї не вистачає коштів для покриття всіх необхідних витрат на дитину, її навчання, лікування, придбання одягу, оплати комунальних послуг та інших необхідних витрат. З моменту постановляння рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 26.09.2016 року пройшло чимало часу та її фінансовий стан погіршився на відмінну від відповідача. Також, істотно зріс рівень середньої заробітної плати. Згідно довідки про неотримання аліментів, заборгованість станом на 04.02.2021 року становить 60712,9 грн., тобто відповідач не сплачує аліменти взагалі і його не цікавить життя дитини та чи є в дитини будь-які засоби для існування. Зважуючи на необхідність витрачання коштів на власне утримання позивачки, вважає, що встановлений судом розмір аліментів у сумі 1100 грн. щомісячно, є занадто малими для забезпечення можливості утримання дитини.

Враховуючи наведене, просить позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та збільшити розмір стягнення аліментів та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 500 грн. щомісячно і до її повноліття.

29 березня 2021 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

17 червня 2021 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 , в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, за таких обставин суд визнав можливим провести розгляд справи у його відсутності

Третя особа Орган опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації в судове засідання також не з`явилася, згідно поданої заяви просила проводити розгляд справ без присутності представника, зазначила, що позовні вимоги викладені в заяві підтримують.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши всі матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 жовтня 2014 року, який рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 листопада 2016 року, яке набрало законної сили 09 грудня 2016 року, розірвано (а.с.21).

Від даного шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 значиться відповідач (а.с.13).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2016 року, яке набрало законної сили 06 жовтня 2016 року, з відповідача ОСОБА_3 до користь позивачки ОСОБА_6 було стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 1100 гривень, щомісячно і до її повноліття (а.с.24-25).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , позивачка ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , 10 грудня 2020 року у виконавчому комітеті Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області України, за актовим записом № 34, та після державної реєстрації шлюбу прізвище позивачки « ОСОБА_6 » було змінено на « ОСОБА_1 » (а.с. 12).

Відповідно до довідки № 1086 від 28.07.2020 року виданої Буштинською селищною радою, до складу сім`ї позивачки, входить її дочка ОСОБА_4 , 2015 р.н. (а.с.41).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_6 , жительки АДРЕСА_2 , складеного депутатом Буштинської селищної ради Кухар І.С., встановлено, що позивачка разом з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в будинку матері ОСОБА_11 , 1960 р.н. Умови проживання в будинку хороші, будинок газифікований, з усіма зручностями. Позивачка розлучена, колишній чоловік з сім`єю не проживає, участь у вихованні дитини не приймає, дочка знаходиться на повному утриманні матері (а.с.22).

З характеристики № 102 від 07.08.2020 року виданої Буштинською селищною радою вбачається, що позивачка, розлучена, має на утриманні малолітню дочку, характеризується з позитивної сторони, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася (а.с.23).

Рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 12.06.2020 року та 21.07.2020 року стверджується, що позивачкою були направлені відповідачу ОСОБА_3 попередження про зміну ставлення до виховання та утримання дитини, які були йому вручені особисто 16.06.2020 року та 24.07.2020 року (а.с.15-20).

Згідно Інформації про виконавче провадження №54193172 від 10.08.29020 року встановлено, що у Шевченківському ВДВС у м. Львові ЗМРУМЮ на виконанні знаходиться виконавчий лист від 16.05.2017 року №307/2033-16-ц про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ОСОБА_6 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , та згідно вказаних відомостей було проведено ряд виконавчих дій щодо боржника (а.с.42-45).

Відповідно до постанови про накладення штрафу від 27.08.2020 року державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Табінської М.А. вбачається, що на відповідача ОСОБА_3 у зв`язку з наявністю заборгованості по сплаті аліментів понад одного року було накладено штраф у розмірі 5280 гривень (а.с.26-27).

Розрахунком заборгованості у ВП №54193172 від 04.02.2021 року, виданим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Блавацькою М.А., та довідкою про неотримання аліментів від 04.02.2021 року/В-12/3640 стверджується, що ОСОБА_3 станом на 04.02.2021 року має заборгованість по аліментах у розмірі 60712,90 гривень (а.с.30-33).

Відповідно до довідки № 12 від 29.07.2020 року виданої Буштинським дошкільним навчальним закладом № 1 Буштинської селищної ради, вбачається, що дитина ОСОБА_12 , 2015 р.н., відвідує дитячий заклад з вересня 2017 року. Дитину приводить в садочок мама, інколи бабуся. Тато жодного разу не приводив дитину і не був ніколи на святі (а.с.38).

Згідно довідки № 41 від 29.07.2020 року КНП ТРР «ЦПМСД» Буштинської АЗПСМ, дитина ОСОБА_4 , 2015 р.н., знаходиться під наглядом в медичній установі з 2016 року, за весь період дитиною опікувалася мама, батько здоров`ям дитини не цікавився та на день огляду у дитини хронічних захворювань не виявлено (а.с.40).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України №00027375084 від 11.08.2020 року, ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львів, батьком вказано ОСОБА_3 , а матір`ю - ОСОБА_6 . Державна реєстрацію проведена відповідно до ст. 133 СК України (а.с.46).

Згідно висновку Органу опіки і піклування Тячівської райдержадміністрації від 22.04.2021 року за №04-09/44, органом опіки надано згоду на позбавлення відповідача ОСОБА_3 , батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.67-69).

Статтею 150 СК України, передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно частини 4 статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" вказано, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

В абзаці 2 п. 16 тієї ж Постанови визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінки. У своєму рішення (справа "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року) суд зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Враховуючи встановлені та досліджені в судовому засіданні обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач свідомо, без будь-яких поважних на те причин, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не займається вихованням доньки, не піклується про їх здоров`я, фізичний та духовний розвиток, а отже позбавлення його батьківських прав повністю відповідає інтересам дитини, є виправданою мірою, спрямованою на захист прав дитини, що має пріоритетне значення при вирішенні справи, а відтак позовні вимоги позивачки про позбавлення відповідача батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про збільшення розміру стягуваних аліментів з відповідача на користь позивачки суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду з позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Правилами ч. 2 ст. 182 СК України, встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За змістом ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до роз`яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Пунктом 23 вказаної Постанови роз`яснено, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач не працює, оскільки відомості про його доходи в матеріалах справи відсутні, однак є працездатним, а тому повинен виконувати передбачений законом обов`язок щодо утримання дитини.

Однак, вимоги позивачки про збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої доньки до 2 500 гривень є завищеним та не доведено можливість сплати відповідачем аліментів у заявленому позивачкою до стягнення розмірі.

Таким чином, враховуючи, що з часу ухвалення рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2016 року про стягнення аліментів збільшились ціни на матеріальні потреби, прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, а також враховуючи матеріальне становище сторін, те, що відповідач має працездатний вік,положення ст. 180 СК України проте, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька та виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, збільшивши розмір стягуваних з відповідача на користь позивачки, аліментів на утримання малолітньої дитини до 1700 (однієї тисячі сімсот) гривень, щомісячно, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки позивачка, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів, то з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 гривень.

Окрім цього, позивачкою були понесені судові витрати за подання до суду позовної заяви про позбавлення батьківських прав в розмірі 908,00 гривень, які у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, також підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Збільшити розмір аліментів, визначених рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2016 року та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень щомісячно і до її повноліття.

В інших позовних вимогах - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок сплаченого нею судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації, адреса місцезнаходження: 90500, м. Тячів, вул. Незалежності, 30, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053832.

Повний текст рішення суду складено 01 жовтня 2021 року.

Суддя: М.Д.Стецюк