Ухвала суду № 100052114, 01.10.2021, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1694/21

Номер провадження 1-кс/305/337/21

УХВАЛА

01.10.2021 Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів клопотання слідчого СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно

ВСТАНОВИВ:

Старшийслідчий СВРахівського РВПГУНП вЗакарпатській області ОСОБА_3 звернувся до Рахівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12021071140000288 від 28.09.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України.

Клопотання мотивованотим,що 28.09.2021 близько 10:45 за адресою: Рахівський район м. Рахiв, вулиця Хрестовоздвиженська (Генерала Петрова) неподілак від буд 152, на вулиці до заявника ОСОБА_5 підійшов ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , та застосовуючи фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я відкрито викрав з його кишені гроші в сумі 6 400 гривень.

28.09.2021 відомості про даний факт внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071140000288, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

28.09.2021 старшим слідчим ОСОБА_3 в порядку ст.208 КПК України було затримано громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов`язаного, раніше не судимого, за підозрою його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, також, відповідно до ч.3 ст. 208 КПК України слідчим було проведено особистий обшук затриманого ОСОБА_6 , в якого було виявлено та вилучено з лівої кишені куртки грошові кошти в сумі 6105 гривень, 30 купюр номіналом по «200 гривень», одна купюра номіналом «100 гривень» та одна купюра номіналом «5 гривень». З лівого кармана штанів вилучено грошові кошти в сумі 331 гривень, одна купюра номіналом «200 гривень», одна купюра номіналом «50 гривень», одна купюра номіналом «20 гривень» та 5 купюр номіналом «10 гривень» і купюри номіналом 1 та 2 гривні. Номера купюр номіналом 200 гривень: УГ1039903, УИ7214413, УЙ7920277, ХД5199268, ЦБ7642092, ТБ4161605, ПЕ6786303, ТВ4120008, ЗБ2994246, ТА7551650, ХД4757754, ТГ3615660, УЕ1931680, УЖ5226016, СИ3175542, ТИ5875024, ПЕ2169774, ХЗ8814161, ХЄ2807635, ТБ6331983, ХИ5822506, ТД5750163, СЖ8230743, ИИ0682784, СА4612673, ЕД1301612, СИ9733866, ВЕ1560929, УИ7506574, УР3157190, СВ0235623. Номер купюри номіналом 100 гривень: УР8395256. Номер купюри номіналом 50 гривень: СК9206199. Номер купюри номіналом 20 гривень: ТЖ3785225. Номер купюри номіналом 10 гривень: ЮД9917091, ЮЖ1764602, ЦВ4349438, ЦБ1875119, ЄА6888058. Всі вище перераховані грошові кошти упаковані в спец пакет з логотипом «Національна поліція України»

Окрім того, в ході огляду місця події 28.09.2021 року по АДРЕСА_2 , де було затримано громадянина ОСОБА_6 , на узбіччі виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Нокіа» чорного кольору.

28.09.2021 вказані предмети визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.

Вилучені предмети можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Отже, накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення процесуальних дій забезпечить збереження речових доказів та зможе запобігти ризикам його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, а також надасть можливість органу досудового розслідування всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального правопорушення, у розумні строки провести необхідні слідчі дії, з метою встановлення істини у даному кримінальному провадженні та, відповідно, за наявності підстав, використати таке майно як доказ у кримінальному провадженні.

Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання про арешт майна підтримав з підстав, наведених у клопотанні.

Заслухавши слідчого, дослідивши матеріали клопотання, вважаю, що таке підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.

Згідно витягуз кримінальногопровадження №12021071140000288,відомості прокримінальне правопорушення,передбачене ст.186ч.2КК України,внесені уповноваженоюособою доЄРДР 28вересня 2021року вбачаєтьсящо 28.09.2021 близько 10:45 за адресою: АДРЕСА_3 , на вулиці до заявника ОСОБА_5 підійшов ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , та застосовуючи фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я відкрито викрав з його кишені гроші в сумі 6 400 гривень.

Постановою слідчого від 28.09.2021 вказані грошові кошти та мобільний телефон марки "Нокіа" визнані речовими доказами у кримінальному провадженні

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до вимогст.41 Конституції України,кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Ч.2ст.170 КПК Українипередбачено, що арешт майна допускається, зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням положень ст.ст.2,7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні органу досудового розслідуваннята відповідати вимогам закону.

При цьому, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідност.132 ч.3 КПК України, застосування заходів кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення злочину такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування таких заходів, потреби досудового слідства виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про яке йдеться в клопотанні та може бути виконане завдання, для виконання якого подано клопотання.

Згідно ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Частиною 2 вказаної статті, передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У клопотанні не зазначено про наявність жодного ризику, що передбачений абзацом 2 частини 1 ст.170 КПК Україниі вказував би на необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

У клопотанні відсутні посилання на обставини, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження користування, а також розпорядження майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Не приєднано таких доказів і до матеріалів клопотання.

Сам слідчий вказує на те, що грошові кошти були виявлені у ОСОБА_6 під час обшуку після скоєння злочину в сумі 6105 гривень. Отже, майно, на яке слідчий у своєму клопотанні просить накласти арешт, належить потерпілому, накладення арешту на вказане майно може призвести до негативних наслідків для власника вказаного майна.

Також, до матеріалів клопотання не долучено відомостей про повідомлення власника майна про існування прийнятих щодо його майна рішень в межах кримінального провадження, про розгляд клопотання про арешт майна в суді. Таким чином, вирішення клопотання по суті без повідомлення вказаної особи може призвести до порушення конституційних прав власника майна.

Крім того, слідчим суддею встановлено, що грошові кошти в сумі 6400 гривень належать потерпілому ОСОБА_5 , а підозрюваному ОСОБА_6 належать грошові кошти в сумі 36 гривень та мобільний телефон марки "Нокіа", тому слідчий суддя приходить до переконання що саме на речі які належать ОСОБА_6 слід накласти арешт.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст.2, 7, 131,132,170-173,309,395 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання старшогослідчого СВРахівського РВПГУНП вЗакарпатській області ОСОБА_7 ,Бочкорпро накладенняарешту намайно в кримінальномупровадженні №12021071140000288від 28.09.2021,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ст.186ч.2КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти в сумі 36 гривень та мобільний телефон марки "Нокіа" які належать ОСОБА_6 .

В частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 6400 гривень відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя : ОСОБА_1