Рішення № 100049922, 30.09.2021, Оболонський районний суд міста Києва

30.09.2021 Справа № 756/10567/21

Номер справи 756/10567/21

Номер провадження 2/756/5375/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Шролик І.С.

секретар судового засідання - Михнюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми страхової виплати,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Прийменко О.О., звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (надалі - ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай») суму страхового відшкодування в розмірі 129334,57 грн., витрати на правову допомогу 12000 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1293,34 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 03 грудня 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Mazda СХ-7», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу ОСОБА_1 . Під час ДТП транспортні засоби зазнали механічні пошкодження.

Постановою Суворівського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2021 року (справа 523/19655/20) водія ОСОБА_2 визнано винним у скоєному ДТП. Цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу «Mercedes-Benz», НОМЕР_1 застрахована у відповідача ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» полісом АО/1821646 від 29 грудня 2019 року. Одразу після ДТП на адресу відповідача надіслано повідомлення про настання страхового випадку. У лютому представником позивача надіслана заява про виплату страхового відшкодування. Проте, 16 лютого 2021 року ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» надіслав відповідь що через відсутність постанови суду про винуватість особи. Після прийняття постанова позивачем була надіслана страховику, проте страхове відшкодування не виплачено.

Згідно висновку експерта № 658/12-20 від 17 грудня 2020 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Mazda СХ-7», р.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_1 становить 129334,57 грн., яку просив позивач стягнути на свою користь.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 липня 2021 року справу передано головуючому судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Від представника ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай», в порядку передбаченому ст. 178 ЦПК України надійшов відзив на позовну заяву 10 серпня 2021 року в мотивування якого, представник відповідача зауважує, що позивачем заявлено вимогу про стягнення суми завданої матеріальної шкоди без урахування фізичного зносу транспортного засобу, сума збитків 59761,71 грн. визначена з врахуванням податку на додану вартість, проте не перераховується на рахунок потерпілого, просить відмовити в позові.

Після отримання відзиву на позовну заяву представник позивача, зменшив розмір заявлених вимог в редакції від 15 вересня 2021 року просила суд стягнути на користь позивача вартість матеріального збитку спричиненого ДТП (без ПДВ ) в сумі 59761,71 грн., витрати з правничої допомоги в сумі 15000 грн. та сплачений судовий збір. Також подала клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Від третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні 10 серпня 2021 року за письмовим клопотанням представника позивача суд зобов`язав надати представників відповідача копії матеріалів страхової справи (а.с. 44,45).

Від представника позивача 30 вересня 2021 року засобами електронного зв`язку на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги в редакції від 15 вересня 2021 року. Також подала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Сторони та їх представники не скористались правом безпосередньої участі в розгляді справи, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи, оцінивши в сукупності всі наявні по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Mazda СХ-7» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Постановою Суворівського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2021 року (справа 523/19655/20) водія ОСОБА_2 визнано винним у ДТП, яке сталося 03 грудня 2020 року за участю транспортного засобу «Mercedes-Benz», НОМЕР_1 та автомобіля «Mazda СХ-7», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Згідно положенням ч. 4 та ч.6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина водія ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди встановлена та доведена.

Цивільно-правова відповідальність водія «Mercedes-Benz», НОМЕР_1 під час дорожньо-транспортної пригоди застрахована ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай», що підтверджується полісом страхування. Станом на час ДТП 03 грудня 2020 року - поліс є діючим. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю становить 260000 грн., заподіяної майну становить 130000 грн., розмір франшизи нуль.

Згідно висновку експерта № 658/12-20 від 17 грудня 2020 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Mazda СХ-7», р.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_1 становить 67254,17 грн.; вартість матеріального збитку без урахування ПДВ - 59761,71 грн; вартість відновлюваного ремонту даного транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу вузлів і деталей на момент проведення дослідження 129334,57 грн. (а.с.14-17).

Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача 04 грудня 2020 року зі заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 11).

Як видно з відповіді ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай» на звернення позивача у лютому 2021 року та у березня 2021 року за наслідками поданих ОСОБА_1 документів рішення про виплату страхового відшкодування за фактом страхового випадку, що мав місце 03 грудня 2020 року не прийнято (а.с. 21-23).

Спір між сторонами виник з приводу не виплати ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай» позивачу, як потерпілої від ДТП, страхового відшкодування в порядку ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована у відповідача.

Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.

Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.

У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв`язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.

Разом з тим метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Отже законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За положеннями статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,- МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з положенням п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).

Матеріалами справи доведений факт настання страхового випадку 03 грудня 2020 року.

Суд враховуючи висновок експерта щодо вартості завданих збитків вважає розмір матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля «Mazda СХ-7», р.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_1 визначений в сумі 59761,71 грн., без урахування ПДВ, що спростовує заперечення представника відповідача, про утримання з цього розміру ПДВ.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на поліс страхового відшкодування в положеннях якого передбачено розмір франшизі нуль грн., тому розмір страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 59761,71 грн.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, в порядку передбаченому положенням ст. 141 ЦПК України, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Проте, від позивача та його представника не надходило договору про надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг, домовленості про розмір оплати за надані послуги, докази їх сплати , тобто розмір понесених витрат позивачем не доведений на лежними та допустимими доказами, тому заявлені вимоги про компенсацію витрат на правничу допомогу в сумі 15000 грн. не підлягають задоволенню через відсутність доказів понесених витрат позивачем.

При зверненні до суду із позовом позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 1293,34 грн. Тому, з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 597,61 грн., виходячи з розрахунку (59761,71Х1293,34?129334,57=597,61)

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133,141,209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми страхової виплати - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (ЄДРПОУ 32404600, адреса місцезнаходження: 04210, м .Київ, пр-т. Героїв Сталінграду, 4/6А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) розмір страхового відшкодування 59761,71 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (ЄДРПОУ 32404600, адреса місцезнаходження: 04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграду, 4/6А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 597, 61 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2021 року.

Суддя І.С. Шролик